Явно політична лінія оповідання, хвала автору, нічого не псує.
Взагалі - гарна мова, гарна ідея. Сподобалось, дякую!

п.с.: Привіт із Харкова!

Що ж, написано добре.
Герою якось одразу співчуваєш.
Тільки жаль, що він з ворогами не розібрався. Перейшов на якійсь інакший рівень буття, кардинально змінився. Але щоб йому там було щастя - то ні. Не помітив. А є смуток по втраченному, людському. Там також проблеми, вічна боротьба добра зі злом... Коротше, шкода героя.

Якийсь "альтернативний совєцький містицизм" у Вас, авторе, вийшов
Написано досить цікаво, але я не зрозумів причину втечі ГГ в інший світ. Невже страх?
Я колись читав оповідання, у якому молодий воїн за підказкою досвідченого воїна боровся з драконами за допомогою чарівного слова. Це слово треба було просто вигукнути перед тим як відрубати драконові голову. І якось цей воїн те слово забув і не зміг вбити дракона. Дракон смачно попоїв, а читач зрозумів, що слово впливало не на дракона, а на воїна, додавало йому хоробрості. Ось так і цей швейцарський ніж.

Сложный для комментирования (и вообще оценивания) рассказ. С одной стороны мы видим работу с сюжетом, история плностью рассказана. С другой: стиль изложения и сами сюжетные события ближе по духу к автоматическому письму, когда из души льётся потоком сразу на лист. Есть интересные находки с прошлым героя и ножиком, который как топор в каше - помог человеку сделать себя. Но читать про волшебных ящериц уже было скучно, потому что это простой пересказ сюжета.

В итоге рассказ отложился в памяти не как цельное произведение, а как некоторое нагромождение смысловых блоков. Нагромождение НЕ хаотические, но это и не цельное здание (пока что).

Как-то так пока что. Возможно ещё вернусь к тексту.

Сподобалось. Але не зрозуміло, як розкривається і чи розкривається взагалі ця фраза: "Ти єдина, хто відчув, що в цій історії щось не зійшлося, і вона мучить тебе." Те, що жінка шукає коханого і сумує, це не викликає подиву. Але як вона відчула, що щось не зійшлося?
А загалом, цікавий твір. Удачі автору!