Цитата: Смертельна хвороба прикувала Вілару до ліжка
Захворіла вона в десятирічному віці, два роки тому
А ця хвороба дійсно смертельна? Два роки без суттєвої медичної допомоги – це довгенько.
Цитата: Через декілька місяців неперервного лежання і споглядання клаптика неба здалася і Вілара.
Що означає «здалася»? В чому це полягало?
Цитата: Гибель коханого
Загибель
Цитата: а їх тихе, мелодійне цвірінькання на могутнє ревіння
цвірінькання – на
Цитата: Вілара, виснаживши всю уяву, відірвалася від підвіконня і розвалилася на ліжку.
Слово звучить комічно, що не відповідає ситуації.
Цитата: Скрипнули вхідні двері
Рипнули
Цитата: Вона працювала служанкою
служницею
Цитата: І все що залишається – сподіватися, що хтось зірве кришку.
По-перше, «кришка» є у домовини, а не у могили.
По-друге, мрець у могилі вже ні на що не сподівається.
По-третє, що має статися після того, як хтось «зірве кришку»? Про що взагалі мова?
Цитата: До кімнати, з тацею в руках, увійшла мати.
Краще «До кімнати увійшла мати з тацею в руках».
Цитата: Після цього мати забрала брудний посуд і вийшла. Вілара ще з півгодини дивилася у нічне небо
Краще розділити речення абзацем.
Цитата: Вілара довго дивилася у вікно, але так і не змогла придумати чогось цікавого.
Це починає стосуватись і тексту. Вже ясно, хто головна дійова особа і в чому її проблема. Далі що?
Цитата: Сіра, в латках сукня, підкреслювала худорлявість
латках, сукня підкреслювала
Цитата: «Хто я для них? Лиш зайвий привід вважати себе хорошою людиною? Тимчасові ліки від мук совісті?» Співчуття до слабших підносить в думках оточуючих – жаль його так легко розіграти.
Абсолютно не схоже на лексикон та тип мислення дванадцятирічної дівчинки з середньовічного селища. Це вже скидається на монолог Гамлета – «Бути чи не бути...»
Цитата: жаль його так легко розіграти
жаль, що його
(якщо ви саме це мали на увазі – речення важко зрозуміти)
Цитата: Вілара виглянула у вікно.
визирнула
Цитата: відповідати на їх слова – значить признати існування
визнати
Цитата: Вілара припала до скла, зачепивши ліктем дзеркальце – воно розлетілося на друзки, та це вже не мало значення. Те, що вона в ньому виглядала, опинилося раптом перед очима. Насичений, по особливому теплий – він вирізнявся серед інших кольорів.
Хто такий «він»?
Цитата: Зверху, в проміжках між ними – білосніжне небо.
Це як? Затягнуте хмарами?
Цитата: Та надії майже не залишилося.
лишилося
Цитата: Він взагалі існує? Навіщо вона його шукала? Відповідь не приходила.
У читача теж виникатимуть питання – хто вона така і що взагалі діється?
Цитата: Пошуки марні” Вельтена
Пропущено крапку.
Цитата: та на тонкій ниточці все ще висіли залишки надії.
Що це за «ниточка»? Вираз надто кучерявий і якийсь... неприємний. Дохле щось теліпається... тьху.
До речі, згадалося:
Цитата: На курсах подготовки к инсту препод: - Решим задачу: На нитке висит брусок. Пуля пробивает его насквозь и летит дальше, потеряв половину скорости. Найдите угол фи, на который отклонился брусок. Деффачка с первой парты: - А у вас есть задачи про белочек и орешки? Препод: - Конечно. На нитке висит белочка... Башорг
Цитата: Дівчина озирнулася. Чорна фігура стояла в кількох метрах.
Анахронізм.
Цитата: Почекала, поки не збереться достатньо крові, після чого розтерла її гладким стовбуром
розтерла її по гладкому стовбуру
Цитата: ...утворилась широка червона смуга.
...тоненькі цівки крові поповзли стовбуром вниз.
Якщо дівчина розтерла кров по стовбуру, цівки текти не могли.
Цитата: Щосили надавила.
натисла
Цитата: Лікті зачепили сусідні деревця.
Це як? Навіть якщо дерева стояли впритул, руки дівчини рухались прямо вперед. Вона не могла чіпляти ліктями інші дерева.
Цитата: червоний колі
колір
Цитата: У неї залишалося близько десяти секунд, поки червоний колі втратить свої властивості і деревина під ним усвідомить, що її більше не існує.
Кого не існує? Дівчини?
Цитата: та крові, чомусь, немає
Зайві коми.
Цитата: Хоча біль був нестерпний.
«був» - зайве. Речення має узгоджуватись із попереднім.
Цитата: Жінка-птах махнула крилами.
змахнула
Цитата: жадібно вбирала вологу, тихий
Крапка з комою замість коми.
Цитата: Червоне, з жахом відмітила Вельтена
А чого вона злякалася? Адже «Їй належав Червоний Колір».
Цитата: А посеред лісу – маленьке квадратне озерце
Чому квадратне?  І взагалі – як це?
Цитата: Ось тільки для чого я його шукала?
Мені теж цікаво. 
Цитата: її відображення не мінялося
змінювалося
Цитата: її відображення не мінялося, спотворене дрібними хвильками, наче не вода була причиною його появи.
То воно було спотворене, чи не було?
Цитата: крутонулася на місці
крутнулася
Цитата: неможливий здогад. «Цього не може бути
Двокрапка замість крапки.
Цитата: Не краще і далі залишатися сліпою?
Вона ж не сліпа – бачить кольори, дерева і все інше. Про що мова?
Цитата: Не закривати очі на те, що приносить біль, не відвертатися від тих, хто щиро хоче допомогти, боячись завдати болю їм.
Знов почався Гамлет. Ну не буде нормальна людина в таких обставинах видавати подібні фрази – довгі, складні і граматично правильні.
Цитата: і розмазала зітканим із темряви обличчям.
розмазала по обличчю
Цитата: присіла і з тиха
зтиха
Цитата: «Всього лиш не здаватися – інколи достатньо і цього»
Надто пафосно. І до кого вона зверталася? І крапку забули.
Цитата: вглядівшись у вікно
вгледівшись
Цитата: «Йди. Чому ти не йдеш? Чому я, вперше за цілий рік, відчуваю на собі твій погляд?»
До кого вона звертається? І що трапилося рік тому? Незрозуміло.
Цитата: Не стільки за зовнішність, скільки за душу – тепло і розуміння в погляді»
Надто пафосно. І крапку забули.
Цитата: спробувала встати і з подивом виявила, що може поворушити пальцями, злегка зігнути в колінах.
Я б теж здивувався, якби міг зігнути пальці в колінах.
Цитата: повільно, наче перебіг життя
Суб’єктивно.
* * * * *
Лірично. Драматично. Мелодраматично. Подекуди зворушливо. Мова красива, образна.
Але усе це – лише засоби. Інструменти. Які дають змогу висловити певну думку, ідею. Для цього також потрібні: відповідний сюжет та чітко виражена кінцівка, мораль твору. «Мораль сей басни такова...» Тут із цим сутужно.
Оповідання складається з двох оповідок - про дівчину-що-лежить-та-хворіє та дівчину-що-блукає-лісом, - і вони ніяк не тримаються купи. Хто така Вельтена? Незрозуміло. Що це за «Ліс»? Незрозуміло. Хто така «Жінка-птах»? Незрозуміло. Яке воно має відношення до Вілари? Незрозуміло. Це явно не той випадок, коли людина впадає в кому, та її свідомість наче потрапляє у якийсь інший світ. А що тоді?
Однак найголовніша, найсуттєвіша проблема – у загальній відсутності дії, активності персонажів. Вілара взагалі нічого не робить, тільки лежить та жаліється – отож її одужання є суто випадковим (як, до речі, і хвороба). Просто пощастило – і все. Сама вона нічого для цього не зробила. Втім, Вельтена також поводиться досить пасивно – лише тікає і задає питання невідомо кому. Її усвідомлення «Щоб по-справжньому жити – треба бачити. Все. Не закривати очі...» не виглядає природним, оскільки відсутній чіткий логічний зв’язок між цим і попередніми подіями. Неясно, чому їй так важливо побачити, хто ховається за Тінню, і що взагалі відбувається. Прописні істини, пафосно проголошені в тексті, надходять звідкись згори, виказуючи його штучність і награність.
Тому – у підсумку лише згадується стара приказка: «І хто його знає, чого він моргає».
|
Замініть на домовину, труну.