Обговорення оповідання av002 Джура Божана Уса

Дуже колоритно! Попри те, що це фентезі, мені сподобалось як передана епоха козацтва. Всі ці словечка, описи, жиди в корчмі... не знаю на скільки автентично, але неймовірно живописно!

Вітаю, авторе! Мені сподобалося те, що ви вирішили прив'язати свій фентезійний сюжет до реальної історії, бо це мені імпонує в принципі. Але є наразі вади і певні неузгодженості. Деякі стилістичні помилки можна прибрати редакторською правкою.
"Він смутно пам'ятав обличчя батьків, витягнуті та бліді та плач братиків та сестриць"
"Щосені" - щоосені
"сотні років тому назад" - назад тут зайве
"дурінь" - дурень
"розуміється" - звісно. Бо "розуміється на чомусь"
"хлопчиськ" - "хлопчиськів"
"рота ощирив" - ощирюють або шкірять/вишкірюють зуби
"вервольфам" - отут мені взагалі незрозуміло, чому поляків називають вовкулаками, а для московитів і іноземних польських найманців козаки використовують саме це слово. Воно звучить в тексті геть чужорідно.
"паляниць" - певно, поляниць
"Даліборе, покличте Божана Уса!" - спочатку не було зрозуміло, чому ж Божан Ус таке велике цабе, що аж не прийшов на Толоку. Але ок, потім текст це пояснює. Правда, проблема в тому, що Тур ставиться зі зверхністю та зневагою до Божана("Теж мені, князь Русі!"), але потім виявляється, що він ще наперед потурбувався про його присутність. Тоді навіщо ці невмотивовані смикання?
"Довго тримається в звірі, дуже сильний! Яскравий, звір у нього, сили великої виходить. Його навчав не тільки Божан, але й лісова відьма, – і чорнява поляниця багатозначно скинула брови.
– Ірга!? – волохаті брови Далібора злетіли вгору, а на лобі зморшки зібралися решіткою." - тоді вже довго тримається в подобі/личині звіра. Ну й з бровами в героїв коїться щось кумедне. І зі зморшками решіткою трохи не тойво.
"викопаний" - реально викопали? Зомбі?
"окрема двох вартових на воротах" - мабуть, окрім.
"Стискаючи кулак у гору" - ем, це як? підіймаючи стиснутий кулак угору?
"козаки підіймалися по драбинам" - драбинах.
"не справив на потвору ані не найменшого враження" - або ані, або не. але краще анінайменшого
"Розмахуючи руками і зістригаючи ними повітря, як ножицями" - моя фантазія і логіка відмовляється це пояснювати, нахіба він витрачав сили, щоб просто рубати повітря.
"пузирилася слина" - булькала
"І перекинутися на вовка, щоб врівноважити шанси й сили, в обмеженому просторі не вийде" - стоп. У його ж суперника вийшло. Чому в нього має не вийти? Неочевидно.
"Проклинаючи все, на чому світ стоїть, Марко вигнувся кішкою і провів стрімкий рубаючий удар у ключицю, але Маріон відмахнувся й роздратовано смикнув щокою" - тут бій описується так, ніби б'ються двоє в людській подобі. Але згодом говориться, що Маріон перед самою смертю почав перетворюватися на людину, тому удар у ключицю і смикання щокою тут якось не до місця, як на мене.
І ще. Трохи напружило бажання автора впихнути надто багато звідусіль - Ра, катана, капоейра - що, зрештою, не надто грає на сюжет, а просто переобтяжує деталями. Ну, я розумію, що чисто теоретично козак-характерник міг опинитись в Японії, а африкансько-бразильський раб - в Україні, але тоді відстані та час були зовсім інші (до речі, в останній третині тексту з'являється мова узагалі про "переміщення у часовому просторі Духу", яке ніяк не грає і, з одного боку перевантажує текст, а з іншого - теоретично - дозволяє впихнути туди хоч усю цивілізацію, хоч бластери, замість шаблюк), тому автору я б дуже радила вирішити, про що цей текст, та озброїтись бритвою Оккама, або ж розгортати його у щось велике та повнометражне.
Але, треба сказати, історія й справді вийшла колоритною, тому, авторе, не зважайте надто на мою критичність та зухвалий тон, мова і бажання працювати із джерелами у вас на висоті, просто це все ще треба допиляти.
Удачі на конкурсі!

Не дочитала. Надто важко, все здається дуже натягнутим. Не читається якось...

Мені подобається козацьке фентезі. Подобаються твори, в яких автор ретельно працює з історичною матчастиною. Де багато побутових деталей. Де магія переплітається з реальністю. Все це у творі є. Проте важко виокремити головне. Дуже-дуже багато всього. Меч-катана, козацькі волхви, амазонки, характерники, шинкарі, облога фортеці Кодак...
В головного героя мусить бути ціль. Яка глобальна ціль на початку оповідання у Божана Уса? Все, чого він бажає - гарно попоїсти в шинку, та щоб ніхто цьому не заважав. Та побіжно згадується про фортецю Кодак. А далі просто до сюжету додається декілька "квестів", перший із яких - наздогнати бешкетників, що поцупили гаманця в шинкаря. Про саму подію розповідається дуже докладно (половина тексту), проте в минулому часі, тобто динаміки вже нема.
Далі має бути про самого джуру, так? Бо на це "натякає" назва. Про навчання, стосунки з козаками, дівчатами, ворогами... Ні. Цього немає. Лише констатація факту:

Далі - сцена з Туром і Далібором, яка, здається, завітала сюди з іншого сюжету, геть не козацького. До катани і волхвів дається ще одна дивина - москалі-вервольфи. Чому саме вервольфи, а не вурдалаки, перевертні? Це ж німецька назва.
От і виходить, що епізоди жодним чином не пов'язані один із одним, а сюжет побудовано за таким принципом - сцена закінчується, і за нею черговий рояль у кущах. Наприклад, як створено перехід до останнього епізоду?

Після цього йде короткий опис штурму фортеції Кодак... І що? І все? В чому полягає ідея твору?
Мені здається, що сумна історія козацького повстання, гетьмана Сулими, фортеці Кодак заслуговує на більше. А коли епізоди не мають логічного зв'язку, читається важко.
Але ще дещо у цьому оповіданні муляло око й дратувало. Це слово "жид". Я все розумію - доба, тобто епоха, в яку використання цього слова не вважалось образливим (проте, ми це знаємо лише з тих джерел, які його використовували), невласне-пряма мова головного героя. Але! Там не лише слово. Там і протиставлення зовнішніх національних ріс шинкаря і козака, з негативним ставленням до першого. Мені це було неприємно читати. Якби в автора було бажання уникнути цього, він би знайшов вихід.
Удачі на конкурсі!

Вітаю, Авторе!
Чудове козацьке фентезі вийде, якщо врахувати зауваження Сновиди і Птиці.
Додам ще й свого п'ятака: те, що Ви зобразили в першій частині твору - то
стовідсоткова корчма, аж ніяк не шинок. І Шльома, відповідно, не шинкар,
а корчмар. Відмінність суттєва, врахуйте це, якщо вирішите доопрацювати твір.
І до речі, не Тріскель, а Тріксель.
А загалом - дякую!
Успіху на конкурсі! І навіяло

Вітаю. Що ж, колоритно й захопливо, шикарне козацьке фентезі і я навіть хотів поставити "сімку". І поставив би, аби не деякі "але":
- Найбільший недолік для мене це нарада чи то "Коло". По-перше: вторинно, з найочевидніших прикладів одразу згадуться "Відьмак" Сапковського і приквели Зоряних Війн. По-друге: лише дарма витрачає час, адже більшість цих персонажів ми більше не побачимо а деякі взагалі присутні лише за кадром, як Ірга)
- Божан та Марко це Мері С'ю. Чи Гері, якщо це принципово. Все знають, все вміють, у всьому найкращі і ті, хто х не любить, просто заздрять. Добра половина наради відведена на те, щоб розписати який Марко винятковий та надзвичайний. У мене навіть почалися флешбеки з "Камен Райдера Кабуто" з його:
"- Прибульці прорвалися на базу. Хто ж їх зупинить?
- Чоловік, що йде попереду інших. Той, що слідує шляхом небес. Скарб цієї планети...
- Пізно, вони вже всіх вбили та пішли."
Але там це була принаймні сатира, а тут унікальність героїв подається цілком серйозно. Насправді, це легко можна було б виправити дрібними деталями, типу, якби стіл зламався, коли Божан на нього виліз, і той гепнувся на підлогу.
- Решта недоліків насправді дрібні. "Жида" вже згадали, "московськість" вервольфів притягнута за вуха (особливо, враховуючи, що єдиний, в чиєму існуванні читач дійсно впевнений, француз); битва трохи незугарна з шпагатами та ножицями в повітрі (але мені сподобалася); світ вінегрет рівня "Афро-самурая". Все це насправді не принципово, на відміну від перших двох пунктів.
Підсумовуючи, читалося приємно, незважаючи на об'єм, тож, враховуючи зауваження, поставлю "6". Успіхів!

"...буквально вбіг крізь зарості терену" - настільки мені відомо, це колючі кущі. Навіть якщо козак настільки крутий, що не боїться подряпатися, то одяг кущі теж пошматувати можуть, а в козака навряд чи припасений гардероб з десятком змінних сорочок-шароварів. Мені здається, краще було б написати "швидко прорубався" (у нього ж шабля) або "пробіг/метнувся по вузькій стежині, що ледь виднілася у заростях".

Деякі місця оповідання особисто мені важко читалися. Наприклад: "Тепер лишалося небагато: застати зненацька супротивника, викликати у нього безліч питань і подарувати одне велике, глибоке здивування на межі захоплення". Якось... На канцеляризм (зайві формальності) схоже, чи що?

"Серед їхніх оселедців майоріли туго сплетені та підняті вгору коси поляниць" - так і не змогла уявити, як це. Волосся зплетене і закручене в пучок на маківці? Коса викладена по голові "під Юльку"? Коса починалася з "хвостика" на міківці? Особисто у мене після прочитання напросилася думка, що коси просто комічно стирчали догори - але, думаю, ви мали на увазі не це.

Про "вервольфів" згодна з минулими коментаторами. Є ж вовкулаки, перевертні, песиголовці. Вовкуни, нарешті.

А от "пекельні джури" дуже сподобалися. Це пасхалочка (вибачте, не знаю українського відповідника цього слова) до "Пекельної хоругви"?
І "баляси з баляндрасами" та інші колоритні, смачненькі слова теж дуже сподобалися. А слово "крір" навіть гуглити довелося, я його не зустрічала раніше.

Підсумую: бачу, що автор дуже старався над автентикою, зануренням читача у атмосферу козацтва і "старої літератури". Але особисто мені було важкувато читати.
В будь-якому разі, дякую вам за оповідання, я винесла з нього деякі нові знання, а це вже чудово.

Мабуть, я старію. Бо щось надто часто на цьому конкурсі мене відвідує думка, що хочеться почитати те саме, але менш квапливо і більш дбайливо розписане, із смакуванням подробиць і більшою деталізацією. А колись були часи, коли вважала, що усілякі деталі лише гальмують читача.
Коротше, слабо зробити з цього повість? Я радо прочитала би!

Погоджуся з Мавкою, я б теж повість прочитала.

Доброго дня! Виходить, вже всі автори проголосували! Як тільки проголосуєте ви, почнеться підрахунок балів. Якщо проголосуєте зараз, про переможців дізнаємося вже сьогодні ввечері!

Дивно, що автор не залишив жодного відгуку на таку кількість коментарів.