Обсуждение рассказа au013 Дрони над вишнями гудуть…

Вітаю!
Гарна історія! Вельми актуальна тема стосовно того, як буде виглядати майбутнє. Чи люди перетворяться на бджіл у вуликах, чи лишаться господарями своєї землі і її не плюндруватимуть? Добре зображені сучасні "менеджери" і "лідери", їхній сленг і манера поведінки, і оця щільно насичена інформацією, подекуди навіть трохи хаотична атмосфера сучасного спілкування. Чудова фінальна сцена, де "сучасну" Неллі і її проект вже готові перехопити всюдисущі китайці - тобто, на чию користь, власне, ця дівчина працює? І образ дронів над вишнями просто бомбезний!
Успіху на конкурсі!

Вітаю, авторе!
Якось я був присутній на подібній нараді. Дуже правдиво описано!
Моє щастя, що працюю в логістиці і на таке мене рідко запрошують.
А ще я хочу шевченківську хатку зовні, а під нею автономний бункер!
Так, про всяк випадок.
Успіху на конкурсі й натхнення на подальшу роботу!

Ой, що ж тут робиться? Авторе, будь ласка, пишіть так, аби текст можна було зрозуміти без перечитування. Занадто чудернацька мова – «Еко-тема завжди хайпова», «дядя явно нудився в оточенні школоти», «Охоспадє, піду до кавомату,» і т.д.
Діалоги містять кіпу інформації щодо пропозицій, які просто нудні. Кілька десятків діалогів можна було б відобразити одним простим реченням.
«...Й ніхто більше не скаже, що ми - сільська держава! » - авторе, Україна вже майже чверть століття тому фактично втратила свій аграрний статус. Поля лишаються ще трохи під рапсом і кукурудзою, що їде за копійки на кордон. Ось і все.
А якщо чесно, я взагалі не зрозуміла про що це оповідання. Ну команда обговорила якісь ідеї, оголосили переможців. І що? Сумбурно дуже.

Однак, у порівнянні з тим жахом, який мені випав на голосування, це справді нормальна робота. Переважній більшості творів з моєї таблиці не те що "1" чи "0", а "-1" потрібно ставити.
А вам від мене одиничка.

Вітаю, автор 013!

Чесно кажучи, я з жахом думала про читання вашого оповідання, але... виявилося мило і смачно.

1. Назва. Від цієї назви я ще зі вчора мала печію. "Дрони забутих предків", "Хіба ревуть дрони, як заряду досить", "Любіть свої дрони, як сонце, любіть". Але маю вибачитися. Вашому оповіданню, саме його формі та сюжету, ця назва личить, як ніяка інша. Коли, я зрозуміла, про що ви, довго сміялася.

2. Перше речення: "- Шановні колеги, лише наша перспективна команда здатна розробити образ України майбутнього, який виграє інвестиційний конкурс та блискуче проявить себе на інкубаторі! - русява дівчина у сірій кофточці говорила піднесено, з тінню впевненої посмішки, показуючи не більше зубів, ніж треба, випромінюючи лідерство." Настрій тексту задано. Далі може бути або нудно, або іронічно. Ви обрали друге - ще раз дякую.

3. Саме оповідання. Це направду, швидше п'єса, бо діалогів надто багато. Якшо автор початківець, то це не страшно і воно мине. Якщо автор досвідчений та робив це навіщось, може, справді, краще було б зробити п'єсу?
Основний плюс оповідання: я там була, я знаю цих героїв, я їм співчуваю. І звісно згадую відомий офісний скетч про 7 червоних ліній частково зелених і ще й прозорих.
Деякі жарти вийшли дуже влучними, особливо про стартаперів-старперів.
І ще в плюс - не затягнули. Хоча я б ще й скоротила, але Ограм лишень би огризати щось. Тож може й не треба.
Із мінусів: ну хто ж так брейнштормить та фасілітує? Хоча, якщо автор хотів показати, що Неллі не профі - вдалося
І окрема дяка за фемінітиви. Огрі було смачно їх гризти.

4. Післясмак - кави від баристи-робота, звісно, або хоча б від офісного кавомата (ми, Огри, каву любимо, особливо після гібернації).

Дякую, авторе!

Если я правильно понял идею, она про власть, в первую очередь.
Как кто себя ведет, когда его выбирают президентом лидером.

Либо начинает считать себя самым главным, а команду просто использует, чтобы продвинуться, относится к людям, как к рабам, лишает права голоса затыкает рот, издевается над инакомыслием, изгоняет неугодных...
И заканчивает "йолкой" и сломанной ручкой.
Интересно, что в команде Олена и Нелли - то есть, та же Олена. Вероятно, Елены Прекрасные. Поправьте, пожалуйста, если не прав.

Либо работает на команду, и продвигает проект - и людей, а не себя.
Если правильно понял, Олександра - защитница людей, Константин - стойкий/стабильный, Остап - "твердо стоит", Уляна - "пушистая"... хм. Может, я и не прав.

Вторая идея, насколько я понял, начинать надо с чего-то практического, что реально сделать. Эту идею продвигает и Константин, и Михаил, и она же выигрывает. Перспектива - будет в перспективе.

А бункер с садом и дронами - интересно, но, кажется, больше способ раскрыть обе идеи.

Героев много. Пришлось перечитать, чтобы лучше ориентироваться.
О, кажется, нашел, что могу предложить - немного индивидуализировать речь героев. Так, чтобы было понятнее, кто говорит во фракциях. Это сложно, но интересно.
Хотя, может быть, я не отследил особенности речи. Например, там кто-то говорит "в принципе" - но я не нашел, который из разработчиков так говорит. А можно было бы просто добавить такое же в речь с подписью, кто говорит - Сергей, или кто это.
А может быть, некоторый "глас народа" и должен быть без привязки к людям.

Спасибо.

Назва мені сподобалася більше, ніж сам твір... Було схоже на якийсь конспект. Дуже схематично і мова якась... Наче дитина писала.
Ідея цікава, але читати було важко.

Авторе, вітаю! Назва заінтригувала, очікувала більшого. А ось сам твір не зайшов. Розумію, що це сатира, але читати ці безкінечні "виробничі наради" було дуже нудно. Можливо, у вигляді п'єси справді було б краще. Успіхів на конкурсі!

Після дужки потрібна крапка — в кінці речення.


Як це — «скоріше за все»?! Його або звали Костянтином, або не звали.


дядько


«Окулярик» — «очкарик»? Не певен, що це правильно.


Кома замість крапки.


Крапка має стояти після лапок.


Потрібні три крапки.


Яка, до


Команда — це головне.


Зайвий пробіл перед першим словом.


До речі, про підлогу.


тим


Фабрики — це


Течія?.. Малося на увазі те, що російською зветься «текучка (кадров)»? Не певен, що українці так кажуть.


Вираз «будь ласка» завжди пишеться без дефісу. Це не слово з часткою «будь-», а скорочення від «будьте ласкаві».


визначити


у (чергування голосних-приголосних)

* * * * *

Дії практично немає, але читалося легко. Все так загалом патріотично й оптимістично. Хоча, як слушно зауважив один із персонажів, «бідні собі все одно це не зможуть дозволити», тож звичайні люди як жили в «хрущовках», так і житимуть, що їм до того.

Офісний «новояз» дещо нагадав.

І ще:

Враховуючи, що деякі політичні сили, не будемо тицяти пальцями в наглу зелену морду, заявили, що парламент - не місце для розмов , то мені цей твір сподобався. Саме як історія про вміння домовлятися. З одного боку, це питома українська риса - любов до переговорів. З іншого, ми досі нею володіємо не дуже ок і тільки вчимося багатьом речам.
Бо, з одного боку, автор чи авторка рже зі смішних недоліків ото таких збіговиськ, як у Неллі та команди, муахаха, які вони всі недолугі і зазнайкуваті. А, з іншого, нові ідеї тільки так і народжуються. І, якщо ми хочемо народити щось нове і довести до втілення, то треба не боятися бути смішними, дивними, конфліктними - і при цьому вміти домовлятися й мінятися. І міняти, якщо треба. Політика - мистецтво можливого. Порозуміння - теж.
Дрони на вишнями без цього не полетять.
Чого мені в цих діалогах бракувало - якогось повітря і м'яса Описів, ага. Через їхню нестачу читати це справді важкувато.
А так хороша історія, і дрон над вишнями я теж хочу, і футуристичну гоббітську хату. Загорніть мені їх, любий авторе
Дякую, бажаю успіху!

Вітаю, авторе!

За назвою очікував якоїсь шароваршини, проте вам вдалося здивувати. Оповідання однозначно сподобалося. Мозковий штурм і отетовсьо виглядає реальним, справжнім. Трохи не вистачило світу. Чи це наше сьогодення, чи недалечке майбутнє? Назагал, це не те, щоб зовсім сюжетотворчо було, проте хотілося трохи побачити світ поза межами діалогів.

Успіхів та наснаги!

Вітаю. Ох, це було важко. Дуже-дуже важко! Нагадало, чому я обрав спеціальність на яку не впливає економіка (серйозно, це навіть в статуті прописано) і в якій діє консервативний підхід до інновацій. Стільки дивних слівець і гадки не маю, які з них автором вигадані, а які є. Насправді подібного майбутнього не хочу більше всього: того, в якому нічого кардинально не змінилося. Навіть каву не заборонили, а вона ж шкідлива! Не моє, просто не моє.
Головна проблема твору це те, що він п’єса. Зіграй його на сцені і зал би аплодував. Актори б вдихнули життя в цих персонажів, зробили їх харизматичними та унікальними. А в даному вигляді…я щойно прочитав і вже не пам’ятаю за що відповідав Остап. Пам’ятаю, що він обіймав коліна. Чи то був Сергій? А там взагалі був Сергій? Тобто, мою думку Ви зрозуміли. Обмежити кількість персонажів і наділити їх більшою колоритністю й тоді твір заграє новими барвами. І я знаю, що стартапи засновують групами, але й космічні кораблі не самотужки будуються. Виділити головне і видалити зайве – от що конче потрібно Вашому твору.
Також різонуло око «жінка, схожа на перекладачку». Колись ходив в похід з лінгвістами і якось не запам’ятав якихось прикметних рис цієї професії. Хто знає, просвітіть, зайвим не буде.
Про мову мало що можу сказати, адже добру третину слів не знаю. Втім, Сильно Грамотний тут вже побував, тож мені додати нічого.
У підсумку, дуже хочеться поставити «2», але, враховуючи, що я далекий від цієї теми як кріт від стратосфери, дам «3». Але, будь ласка, наступного разу, трохи поменше всього цього... "добра", бо в мене справді мігрень почалася.
Успіху, мабуть.

Так, реалістичненько у Вас вийшло, авторе усе, окрім фіналу, все ж таки, за наших реалій, переміг би проект з хмарочосами, а реально мрійницькому дали би якусь почесну грамоту, та й заглухло би воно... Чи перше місце - то і є така грамота?

А цілком можливо. Взагалі, ще років 10-15 тому подібну історію бодай відкриттям містечка для мешканців завершили б, а зараз: "дозволили - перемога, ходімо пити каву".

Цікаве оповідання про офісні будні.
Та я б порадила автору виділити одного головного героя, який би вів читача через все оповідання. Або кількох.
У творі забагато імен, в яких я загубилась. За кого хвилюватися, щоб йому все вдалося? Неллі? Костянтин? Олена? Олександра? Сергій?...