Вітаю, авторе!
Щось мені підказує, що ви граєте на конкурсі з двома оповіданнями. Друге - то те, що без курсів англійської не прочитаєш назву.
Цей текст теж непоганий, але занадто карколомний. Нагадує атракціон "Американські гірки". Після прочитання лишився задоволений, але голова обертом. Я вже застарий, мабуть, до таких калейдоскопів.
Проте успіху і натхнення побажаю! Буду дуже радий прочитати на наступних конкурсах ваші роботи!

Одне з оповідань - точно моє
Дякую за відгук, Панасе!
Вам також успіху й натхнення!

Якщо я правильно зрозумів головну ідею - це посміятися з усього українського.
Сковорода зі своїм городом,
Махно з тачанками та максимами,
Героям Слава - бо слава-то направду Гнату та Мануйло,
"Рабів до гепіенду не беруть", разом з Небесною Сотнею...

Якщо я правильно зрозумів ідею, то далі розбирати - чи вдалося чи ні, не хочеться.
Люди нібито сміються в коментах, мабуть, це в мене з почуттям гумору щось не те.

Якщо я помилився, то вибачаюся. Але, мабуть, автору цікаво знати, що можна прочитати і так.

Дякую, Семьдесят Первый, за відгук!
Так, це було цікаво і неочікувано
Знаєте, я впевнений, що всі коменти вище - абсолютно щирі.
Справа в тім, що вільно читати й так само вільно писати коменти українською -
цього замало, щоб, як Ви сказали, "правильно зрозуміти ідею".
Я й сам не очікував і тільки зараз усвідомив, що цей текст - виключно для українців (зрозуміло, що я не про гени, а про ментальність, яка у мене самого за останні майже 30 років зазнала карколомних змін.) Саме Україна, здобувши незалежність, почала перемелювати мою совкову свідомість, виліплюючи з мене
українця, попри мої 75% росіянства. І українська ментальність здивувала таким
несовковим моментом, як змога і вправність жартувати над собою.
У нас Україна - в далекій галактиці - Рутенія,
у нас філософ Сковорода - у них Пательня.
У нас православні - у них креаславні.
Манойло, а не Мануйло.
На мій погляд, я описав саме героїв і патріотів. Якщо Ви не зрозуміли -
навряд чи я ще можу щось подіяти.
Чому це разом?!!!
Здається, у Вас в голові щось перемішалося. Про Небесну Сотню сказали:
"Герої не вмирають".
А "Рабів до раю не пускають" - це ще слова Івана Сірка.
Іще скажіть, що я й з нього познущався, обізвавши Головгерієм Завзятим.
Так от. Небесну Сотню взяли до Раю.
А в далекій фантастичній галактиці, де замість бога - Автор,
там замість раю - гепіенд, і туди так само рабів не беруть.
Насправді зараз люди сміються з Вас. І мені шкода, що Ви все саме так збочено сприйняли
Але за спробу - залік

Наступний!
Де мої замовлені рожеві шмарклі?!!

А, так ви не знаєте.
"Герої не вмирають" - це вже після, і так би мовити, більше ззовні. Це вже разом з "Пливе качка".
На Майдані вони оборонялися а потім без зброї на вогнепали йшли саме під гаслом про рабів. І в добробати, здається, теж.
Цікаво, де ж ви були під час Майдану і звідки брали інформацію? Чи скільки вам років було?


Для мене є кордони, над чим можна сміятися, а над чим... Теж можна, але якщо людина сміється, я думаю, чи то людина мало що знає про Революцію Гідності, чи то просто москаль.
Москаль для мене - це людина, яка вважає себе вище і краще за інших, дозволяє собі зневажати о цей "пил під ногами", яка вважає свій народ - вище і краще за інші народи, про що і нагадує з першої-ліпшої причини. Москалі бувають і росіяни, і українці, і білоруси.

1. Я ні з чого, тим більш святого, не сміявся. Це все у Вашій уяві. Окрім Вас ТАК оповідання ніхто не сприйняв.
2. Сміятися з чогось - це кепкувати, знущатися. Нічого спільного з самоіронією. Ви все пересмикуєте.
3. Повторюся, якщо Ви не розчули. Авторство фрази про рабів належить Івану Сірку. І в оповіданні її аналог звучить в аналогічні часи. Революцію Гідності Ви притягли сюди за вуха, майте сили це визнати.
В оповіданні немає натяків на Майдан. Не маніпулюйте.
4. Я Вас не питаю, де Ви зараз. Не варто переходити на особистості.

Ви праві.
Вибачте, якщо образив.

Навзаєм

Ну вженасмішили так насмішили! Всього намішали сюди! Могло б вийти кілька цікавих сюжетів, але ж ні: зробили такий собі вінегрет!
Було весело, дякую!

Дякую за відгук! Спдіваюсь, що було хоча б смачно

Ой, забула додати: фішка про огірок (флешку), розрубаний шаблею на долоні, - то самий смак!!!
А взагалі ідея такої флешки безсмертя цікава. Будь-який блазень може стати імператором, встромивши флешку у голову.

І ще раз вітаю, авторе!
Гарне у вас оповідання, але за умови коли читаєш поволі, коли тебе не підганяє дедлайн.
Я при першому прочитанні не зауважив фрази на кшталт:
А таких тут через речення!
Без слів!
А ця фраза тим більше!
Оцю цитату мало хто зрозуміє!
А оцю так взагалі ніхто не зрозуміє!
Ну, зрозуміють хіба такі самі "причмелені", як я і ще кілька "персонажів".
Пробачте, що "сходу" не допетрав! Цей текст не можна читати по діагоналі! Успіху, натхнення, усього що там ще бажають колеги? Дякую!!!!

Щиро дякую, Панасе!
Мені дуже лестить, що хтось моє оповідання навіть удруге перечитав!
Вам успіху і натхнення навзаєм!

Для українця всі ці герої - досі живі. Старовинна Рутенія - десь поруч.
Я нещодавно бачила на ФБ бурхливе обговорення стосунків Марусі Чурай та Гриця Бобренка - так, нібито йшлося про власних сусідів.
Спочатку здалося, що ваш "експеримент" невиправданий. Але вийшло показово. Так, як треба.
Щиро бажаю вам удачі на конкурсі й у творчості!
Навіяло. Перемогли крилатих гусар - переможуть і шафову міль.