Авторе, вітаю!
Маленьке, але вдале оповідання!
Дуже люблю, коли мала форма достатня для всього, що хочеться сказати.
Тут це чудово вийшло.
І паралелей із сьогоденням вистачає.
Бажаю успіху на наступному етапі!

Щиро дякую! Насправді воно ще й коротшим могло бути, адже описи землян не так вже й потрібні, але тоді б його не допустили до конкурсу.

Понравилась цивилизация, которая подстраивается под меняющиеся обстоятельства. Было бы интересно почитать про нее побольше. Как они так живут, какие у них там проблемы. А если задуматься, то цивилизация-то - страшная. Идея про "винтики" доведена до абсолюта, отдельная особь не представляет вообще никакой ценности. Такой себе коммунизм во имя всеобщей идеи. С харакири.

Воплощение, извините, не понравилось. Первая часть - относительно динамичная, верил, что это и есть "ответ Хайнлайну" и его "Starship Troopers", было интересно, что дальше.
А вот дальше - диалог объясняловка, что это было, что есть, что будет. Мне всегда говорили, что рассказ должен показывать, если в нем про все рассказывают - это плохо продуманный сюжет. Точнее, нет его, сюжета, толком. Возможно, времени не хватило. Но итог мне, извините, не нравится.

Герои-земляне - извините, показались карикатурными, этакими театральными злодеями. Впрочем, мне и земляне в "Аватаре" казались карикатурными.

Вопрос "если уже погибли тысячи - это повод начать искать мир, или теперь мы должны положить десятки и сотни тысяч, чтобы гибель тех первых была не зря?" - как мне кажется, вполне злободневный.
Каждый на него находит свой ответ.
Наверное.

Це тому, що Ви бачите в ній цивілізацію. Але що ж це за цивілізація без наук, мистецтв, філософії, бодай найпримітивніших? Вони вид. І земляни не просто вважали місцевих тваринами, ті ними й були. А потім еволюціонували відповідно до потреб.
Розумієте, для виживання виду зовсім не потрібне виживання конкретної особини. Є індивідуальний та біологічний сенс життя. Я можу розповісти Вам історію про усурійського тигра Томмі. Він був не надто вправним мисливцем, тож його перевезли з рідних країв в Індійський заповідник, де легше добувати їжу. Під час сезону парування Томмі запліднив всіх найближчих самок, спробував запліднити кількох самців і, врешті-решт, помер від виснаження. З індивідуальної точки зору, цей тигр прожив коротке й жалюгідне життя. Але з біологічної він неймовірно успішний, адже в тому заповіднику відтоді ніяк не вдається отримати чистокровне індійське тигреня.



А от тут Ви мене вибачте, але якби "рассказ" повинен був "показывать" він би називався "показ". Банальна логіка, зрозуміла навіть п'ятирічному повністю руйнує Ваше твердження. В тому й перевага літератури над іншими жанрами: ми обмежені в способі спілкування з читачем, але нам відкриті всі шляхи. Обмежувати бодай один з них це все одно, що навмисно себе калічити. Якби пояснювалося дійсно все, то я б погодився, але ж перша частина, плюс діалоги.



Вони не надто прописані, я згоден. Можливо, навіть карикатурні, але однозначні лиходії? Після стількох смертей підлеглих не розтріляли, не катували і уважно вислухали почвару, від одного погляду на яку в реальності більшість з нас заробили б затинання до кінця життя. Вони відверті у своїх бажаннях і ці бажання егоїстичні, як і в більшості людей. І, погодьтеся, набагато краще було б, якби політик казав: "Я йду на вибори, бо хочу собі ще одну дачу збудувати. Проголосуйте за мене і Вам теж щось перепаде".
Проблема не в тому, що одні міжгалактичні акули капіталізму, а інші багатоногі комуністи. Проблема в тому, що настільки різні види фізично не здатні порозумітися. Як ми не можемо порозумітися з коронавірусомю До речі, теж цікава тема для роздумів: хіба не віруси та бактерії лідируюча група живих істот на нашій планеті? Їх більше, вони швидше еволюціонують і мають вражаюче видове розмаїття.



Так, є таке. Проблема в тому, що відповідь на нього має бути спільною, інакше вона взагалі втрачає сенс. Інша справа, що завжди знайдуться бажаючі вирішувати за інших.

Дякую за пояснення.
Вибачте, що сказав не ясно. Розповідати основну історію, на мою думку, має саме оповідання, а не герої в оповіданні під час діалогів. В програмуванні таке називається "костыль" - щось, що, в принципі, працює, але зроблено нашвидкоруч, з порушенням логіки, правил, архітектури. Звичайно пізніше, коли є час, код переробляють, щоб все було гарно і гармонійно.
Звісно, є виключення.
І звісно, це тільки моя думка.

Вітаю, авторе 027!
Продовжую снідати. Ви у мене замість кави.

1. Назва. "Я Ахарум" мене б зачепило більше. Так, як є, ця назва забудеться швидко і втратиться серед купи інших оповідань з такою назвою.

2. Перше речення. «Я Ахарум і я живу тільки один день». Ви, мабуть, зрозуміли, що вона мені подобається. Саме цікаве, що не відкриває карти, що це фентезі, НФ, Альтернативна історія. і тому цікаво відкрити наступну сторінку і дізнатися, що буде далі. А ще створили кільце з фіналом. Теж добре.

3. Оповідання. Вибачте, але нам, старим фанатам "Зоряного шляху", таке недбале ставлення до Першої Директиви здається дикістю. Особливо, якщо вони вже купу рас зустріли. І всіх вчити намагалися, мабуть, і добро робити. То дивно, що Земля не веде безліч війн. Особливо тут прекрасно, що вони стверджують, що не завойвники. І намагалися втрати мінімізувати - досягнення. Могли б, мабуть, фотонною торпедою і планету рознести. З іншого боку, типове колоніальне мислення землян. Але це знову повертає нас на початок: як так трапилося, що вони не зустріли когось більш колоніального. Знову ж "Зоряний шлях" з нами.

4. Післясмак - розчинна холодна кава.

Дякую, авторе!

Вітаю. Щодо назви, то оповідання написане до теми "Вічне життя" і фактично її відзеркалення. Тому, гадаю, в рамках конкурсу працює, а в майбутньому і змінити можна.
Щодо землян, то все просто: вони не називають себе ні військовими, ні колонізаторами, але є ними по суті. Просто в майбутньому ці слова мають надто негативне забарвлення, тож їх завбачливо уникають. Стосовно інших колонізаторів, то тут нічого дивного: всесвіт безмежний і навіть раси з однаково агресивним та активним його освоєнням можуть ніколи не перетнутися. Поки що вони зустрічали лише нижчих за рівнем розвитку або зовсім інакше мислячих тубільців, але в майбутньому все можливо.
Дякую за відгук!

Дякую за пояснення! Щось я за тему геть забула
З таким поясненням стає зрозуміліше і з позицією "військові-колонізатори" теж цікаво.
Ще цікаво, що направду ось цей епізод перемовин легко можна прикласти до сучасності. І тоді оповідання перетвориться на притчу.

Авторе, це настільки прекрасно, що не знаю, що сказати! Якби я прочитала ваш твір першим, напевно, бажала б саме вам посісти перше місце на конкурсі! Лаконічно, чітко, є головна ідея.
І я також згадала "Зоряний десант". Переглядала цей фільм нещодавно.
Єдине, що мене напружило: навіщо українця так уже повністю на ПІБ називати?

Фінал просто розкішний!!!

Бажаю вам успіхів у творчості!

Дякую за відгук! Ну, він все ж головний, та й взагалі чому б ні? Плюс, тут є невелика не сюжетна заковика: це найкоротше оповідання на конкурсі і початкова версія не досягала 10 тисяч знаків. Тож я користувався будь-якою можливістю подовжити його.

Авторе, вітаю! Мені оповідання не сподобалося. Зовсім ((( І не тому, що ідея заїжджена. Написати про таке, про щоб до вас хтось не писав, досить складно. Але реалізація... Можливо, у великому форматі, з розписом всіх подробиць конфлікту, філософії це було б добре. А так... Левову частку оповідання займає сцена бою, як я це називаю "м'ясозаготівлі" з детальним смакуванням подробиць. А все решта зіжмакано. фінальний фінт гарний, але в цілому оповідання не вразило. Успіхів!

Що ж, кожному своє. Дякую за відгук.



Та немає в них філософії, про це навіть в самому оповіданні написано А якщо серйозніше, то розписувати подробиці конфлікту немає сенсу саме через величезну різницю у світогляді, описану Послом. Ці два вида не можуть порозумітися, тому що одні цивілізація індивідуальностей , а інші колективна свідомість. Це все одно, що попросити детальний звіт з причин травити тарганів або шукати ліки від Ковіду.



Намагався їх не смакувати, а просто передати весь жах. Та й невже справді надто детально? Я все ж намагався уникати невиправданих смертей і навіть вбивству беззбройного знайти пояснення.



А я ж її ще розтягував
В будь-якому разі дякую за Вашу думку. Можливо, іншим разом, напишу щось, що Вам більше припаде до душі.

Вітаю, авторе!

Назагал, ідея цікава. Проте, як на мій смак, реалізація підкачала. І ось чому:

1. Стрибки фокалу. НМСД, звісно, але такий прийом виправданий, коли історія повертає нас знову до героя "Я". У випадку з даним оповіданням це не спрацьовує.

2. Співереживати немає кому. Якщо в першій частині я, як читач, ще намагаюся співпереживати герою, то в другій частині просто нема кому співпереживати.

Можливо, якщо ви вже хотіли написати оповідання від першої особи, варто було написати від імені Планетарної Пам'яті?

Успіхів та наснаги!

Сюжет оповідання непоганий - як заявка для ретро-фільму. Присутній конфлікт, дія, поворот в фіналі. Це добре!
Але в цілому мені не сподобалося.
Бо всі ці драматургічні елементи нічим цікавим для мене не були наповнені.
Я виросла на космічній фантастиці, і мені весь час здавалося, що я це вже бачила, читала і чула. Тобто вторинність, на жаль, тут сильно присутня, хоча автор чи авторка й намагалися вирватися за межі штампів. Але біологія диктує правила. Тому битва жуків з людьми, колективний розум, істоти-одноденки, вузька спеціалізація істот - це, на жаль, не лишило мені шансів на подив. Було відразу зрозуміло, що ці жуки йтимуть на смерть по власним трупам, а завойовники-земляни відгрібуть і пізнають, що війна - це зло, і нада просто перестать стрілять (на цій думці я, можливо, здогадалася, хто автор цього твору, але промовчу)). Ну, так воно й сталося.
Ну тобто, звісно, історія має право на життя, але така тематика була актуальною десь у 60-х роках минулого століття, коли західний світ перетравлював наслідки війни у В'єтнамі. Але зараз і світ радикально інший, і жуки перейшли у наступ, і вони зовсім не золоті.
Мова перенасичена канцеляритом, багато які речення важко читаються. Важко зрозуміти, навіщо в 2-й частині героїв вивалюють одне одному купу інформації, попри війну та жертви з обох боків.
Резюме: на мій погляд (який решта коментаторів, як бачу, не розділяють), твір слабкий і вторинний.
Попри це, бажаю автору чи авторці успіху на конкурсі! Бо на смак і колір друзів немає, можливо, ви просто не мій автор

1) Стрибки виправдані тим, що у першій частині мені хотілося втиснути читача в тіло істоти з кардинально іншим мисленням, а в другій дати йому загальну картину. Якщо не подобається, можете сприймати як два різних оповідання.
2) Ну, й не треба все одно всі помирають. Вам ото треба засмучуватися через чиюсь вигадку на три сторінки? Побережіть нерви



Тоді вона буде тим самим колективним розумом, яким її вважає більшість. У моїй задумці Планетарна Пам'ять щось на зразок архіву спогадів всіх попередніх мешканців планети, що допомагає їм не гаяти дарма свій єдиний день.
Дякую за відгук!