Обсуждение рассказа au006 Зомбі собак не вигулюють

Добре написано, динамічно, цікаво, хоча я не дуже люблю "фантастику близького прицілу" (а тут ще й з елементами альтернативки)
Правда, далі з мене виліз старий закльопочник і все зіпсував Дракотик вчив радіаційну біологію, медичну радіологію і інші страшні слова, і здав з них купу заліків, тому має право сказати, що радіація так не працює. Ніт, і не просіть))) Не працює. Навіть фантастична. Навіть якщо сову натягнути на глобус, що я часом схвалюю)) Але в бойовиках 70-80-х і коміксах була поширена свого часу саме така трактовка дії радіації. Тому в цілому мені все це нагадало українську локалізацію стругацького "Пікніка на узбіччі". Там принаймні всі феномени були логічно пояснені Очінь Странним Інопланєтним Впливом))) Але старе добре іонізуюче випромінювання ака радіація так не працює, і знання цього факту заважало мені насолоджуватися даним оповіданням. Може, тут також є впливи всяких сталкерів і фолаутів, але моя не геймер, моя того не знай
Анаболізм - це теж трошки не туди. В даному контексті краще було говорити про швидкий метаболізм.
Коли ж пішла зомбі-вакцина від ковідки, стало ще цікавіше, хоча мутації вірусів теж відбуваються трошечки не так. Але най буде.

В цілому враження вийшли складні, і не лише через радіацію Хороший посил в фіналі, а якось трошки це недокручено. Чогось бракує, але не можу добрати слів, чого.
Хоча, повторюся, в цілому оповідання незле.
Бажаю успіху!

Вітаю. Загалом приєднаюся до Дракотика, хіба що я знаю, чого мені не вистачило. Твір дуже розбалансований. Себто, на те, щоб відправитися на місію в буквальному сенсі віддається половина твору. Так, в ній є знайомство з Зоною №1 (буду так їх називати для зручності), проте "Сталкер", який гра та фанатські фанфіки все надто розписав і орігінальних елементів тут мало. Шкода. В Зоні №2 йде чергування екшену, гумору та меланхолії по типу американських гірок, що додає динамічності, але губить глибину. Себто, щоб це спрацювало, сцени мають бути трохи довшими. Загалом, мені здається, це оповідання з тих, які краще сприймаються при другому-третьому прочитанні, коли вже знаєш, чого очікувати.
Успіху!

Дякую за відгуки!
Так, згоден, що геймерське минуле далося взнаки - перша частина, то ностальгія.
Знаю, що то все не так працює, але я й не наукову статтю писав.
А друга - то таке, навіяло сьогоденням і останніми роками.
Між ними намагався сховати "геніальну ідею", але, мабуть, не дуже вийшло.
Дуже порадувало, що загалом написано "незле", як сказав "Дракотик"!
Всім натхнення й перемог!

Ну так, воно добре, про добро себто!

В цілому мені сподобалося, емоційна робота. Я не біолог, тому огріхи мені не побачились, але, як геймдевелопер, геймерскую частину, оцінила.

Вітаю!
А мені сподобалось. Зрозуміло, що радіація так не працює, і все таке. Але якщо взяти за фантприпущення, що працює саме та, як написано - то виходить цілком збаласована і вправна картинка. Сподобався головний герой, який вміє взаємодіяти з усілякими формами трансформованих істот - від "каактусів" і гулів до зомбі. Він має ідеї, мету, наснагу і вміння для здійснення цієї мети, і це приємно бачити. І ідея щодо притягти мокшанців до відповідальності за злочини проти людяності мені сподобалась. Цілком сучасний оберт сюжету.
Успіху на конкурсі!

Ой! Дякую, колеги!

Навіть не уявляєте, як мене потішив цей коментар!

Окрема подяка Сокирі!

Довго вагався, який вирок винесе трибунал. Гільйотина? Електричний стілець? Все ж таки сподіваюся на стару добру шибеницю!
Щиро дякую за відгуки!

Вітаю, Авторе!
Прочитав два чудових оповідання.
Перше - про Чорнобиль, друге - про Донбас.
Бідна моя країно! Скільки ж в тобі цих виразок-зомбілендів!
Погоджуся з паном Ігнатенком. Зону №1 можна було б трохи скоротити -
це лише знайомство з ГГ і його фаховими навичками.
А от пригод у Донбасі - додати. Це ж головна частина твору!
До речі, не одразу второпав, чому 2023, а не 2021 - було б, начебто, логічніше.
Аж потім допетрав - ну так, не при цій владі, простигосподи.
Але повторююся, обидва оповідання - чудові.
Успіху!
І оте "плюс" навіяло
Успіху на конкурсі!

Ой, як же я люблю "Подай зброю"! Часто під неї пишу

Щиро дякую, Юлесе, за відгук!
Ви маєте рацію - другу частину варто розширити. Обов'язково подумаю, які ще епізоди туди додати.
За "навіяло" окрема подяка! Обожнюю цю пісню!

Доброго ранку, авторе 006!
Якось невдало я обрала собі третю страву. Огри не люблять вінегрет, а тут саме він. Замість одного оповідання - два. Ще й не сплетених, як годиться, а просто прикладених одне до одного, мабуть, аби обсяг набрати. Та й самі оповідання, чи то Сталкер черговий, чи то зомбі апокаліпсис, чи то спроба пограти на хайпових темах війни та ковіда, щоб ніби актуально було.
Але все по порядку.

1. Назва. Назва хороша. Яскрава і іронічна. Така запам'ятається та приверне увагу.

2. Перше речення:" Цього разу ми шукали «кактуса» – дуже рідкісного мутанта зі світу рослин." І перше речення хороше. Одразу читач потрапляє в середину подій. Рослини-мутанти, невідомі "кактуси", пошуки. Зараз почнеться екшен.

3. А ось далі. А далі все зіпсувалося. Якщо перша частина ще нічого так. Черговий S.T.A.L.K.E.R. і зона, звісно. Але для тих, хто таке любить, непогано. Тільки вбивати треба було все ж таки Юрка Семецького, щоб по канону. І мій особистий фаворит - це півсотні котиків - переростків, які завалили оленя. Мабуть, замурчали до смерті чи задушили. Бо, щоб вбити оленя на 200-250 кг такої кількості великих котиків не треба. Хоча, може у них там олені розміром з мамонтів, тоді най будуть.
Друга частина отрималася гірше. Тон оповідання так і не визначився: чи то це все ж таки пригоди-екшен, чи то намагання описати щось серйозне, чи то жахи, чи то ще щось. Ще й спекуляція на стандартних "слізних" темах та образах: дитинка-зомбі плаче, батька злодюги вбили, старенька мати з варениками в бідній хатці, поле з бур'яном, бо нема кому дбати, "це не сусід, це коза" (привіт, Голодоморе). Сотні років класичної української літератури, з її сільським бідканням дивляться з цього тексту. Але не чіпляє. Мабуть тому, що такого в нас хоч гать гати, а про війну на Донбасі краще почитати реальні спогади ніж зомбі-треш. Хоча треш теж не отримався, а жаль. Почуття гумору у автору непогане, могло б вийти цілком пристойно.

4. Післясмак - сподіваюся, що борщ в мами головного героя був смачніше.

Дякую, авторе!

Название мне не понравилось, не зашло как-то. Оно и не смешное, и не серьезное, ни туда ни сюда. Сам рассказ скорее понравился чем нет, честной интонацией и тем что автор явно писал своей кровью. Про недостаток в составлении из двух частей, первая из которых затянута, предыдущие комментаторы уже сказали. Но общее впечатление позитивное, для меня искренность автора главное.

Дуже нагадало Стругацьких. Вцілому сподобалось. Дуже актуальна тема, як на мене! Автору дякую!

Дякую за увагу!
Хоча деякі відгуки здивували.

То як??


Москалів, дійсно, не чіпляє. Лише дратує. Більше того, вони шукають і, о дивина, знаходять у тексті те, чого там немає. І не лише в них. То у вас така національна розвага?

Звичайно, смачніше, то ж не кислі щі.
Дякую, дуже дякую.


Дякую! Не так, щоб зовсім кров'ю, але, дійсно, від душі.


Дякую навзаєм, що дочитали! Приємно, що сподобалося.