Цитата:
І чоловік вже з острахом очікував того часу, коли настане осінь, почнуться дощі і ту тонесеньку стежину до “місця роздумів” між рясним картоплинням зовсім розмиє, перетворить на суцільний брудний слалом
Що йому заважало замість роздумів перенести туалет типу сортир принаймні ближче до хати?
Цитата:
Галя, переїзджаючи сюди, сподівалася створити такий собі бабський гурток. Ні, вголос про це не говорила, але Іван точно знав. А то він з нею двадцять шість років разом не прожив! Вона завжди була страшенно товариська. То з сусідками рецептами мінялася, то з колегами схемами в’язаних речей. Вона й кота колись купила, бо у родички був, і штори міняла, коли Ліда з відділу бухгалтерії робила ремонт, і навіть дитину свого часу народжувала на пару з тодішньою подружкою. А тут вона збиралася городиною займатися, і, так як ніколи раніше не мала дачі і мало що в тій городині тямила, то перші дні так і зазирала за сусідські паркани – чи не визирне яка тітка розпитати, попліткувати або просто так.
Щось забагато подробиць.
Цитата:
та ще табун гусей
Домашні гуси - це стадо, а не табун.
Цитата:
І разом з тим – за що їм її купити, ту нову хату? Іван дуже сумнівався, що знайдеться охочий, щоб оцю глушину викупити. А нова ж тисяч на десять потягне – хоч і не тратять вони майже своїх пенсій (навіть хліб уже самі печуть), та скільки ж їх, тих пенсій, треба, щоб до десяти тисяч дібрати? Та все ж треба буде післязавтра, коли поїде до міста, потелефонувати і поговорити з ним про це – тут, звісно ж, жоден мобільний тут не бере...
І знову - навіщо? Описів багато, динаміка губиться, сюжет гальмує на експозиції. Власне, він ще й не почався.
Загалом - задовга розповідь про курячих зомбі, а тоді й про дядь Петю-зомбі. Нудно, але зрозуміло - подружжя потрапило до зомбі-села.
Питання в іншому - до чого це? В чому полягає ідея оповідання?
Розписати на 20 кілознаків історію повернення здохлих курчат - недостатньо. Треба зрозуміти, в чому сенс.
Удачі на конкурсі!