Обсуждение рассказа au008 Такий безмежний всесвіт

Тема оповідання цікава, висновки ніби теж.
Правда, реалізація трошки підкачала і от, на мій погляд, чому.
Що відразу впадає в очі - занадто кучерява, запоетизована мова. Це не є злочином, але сприймається дивно, ніби автор чи авторка навмисне зі словником шукали якісь маловживані та/або застарілі синоніми до кожного слова. Ми з подругою колись жартували (про себе, еге ж), що це поширена "хвороба" авторів, які перейшли на українську порівняно недавно. Якщо це так, то, чесно, не треба аж так глибоко занурюватися у глибини словникового запасу Ну тобто можна, звісно, якщо це виправдано по сюжету. Але живі народні люди 21 століття, там більше копи, точно не спілкуються вокабуляром класиків століття 19-го. Коли це реальні менти з патрульки казали на траву "зело"? А там такого дуже багато.
Ще тут буяє мій "улюблений" лекторій. Герої задають одне одному питання і енциклопедично відповідають, ще й у такому співучому ретро-стилі. При цьому, як (на жаль) завжди буває при такому розкладі, довго ніц не відбувається. А тоді наші герої, невідомо чого вирішують лізти в колодязь. Алкоголь і шило в дупці як причина цікавих пригод, ага. Але така собі мотивація. Тоді знову тривалий лекторій, "а скажіть, професоре?" , і ще лекторій, і ще обмін питаннями і відповідями - і кінець. Тобто інфи багато, дії приблизно нуль. так не треба робити, правда.
А про колодязь і все інше можна було б розповісти багатьома іншими способами, уникаючи і вікіпедії, і сказання на привалі.
Але бажаю автору успіху!

От біда, пані Дракончик! Погано бути старим-усе памятаєш, що колись було: як старий думаєш, пишеш, як старий. Наче, з Вікіпедії.
А мій подруг каже - пиши, як пишеться: від душі. Може, зрозуміють. Так от і... Дякую, що прочитали.

Вітаю. Загалом, приєднуюся до Дракотика, хоча, як на мене, про "зело" казав старий Фрухт, а йому виправдано. Проте так, ідея цікава, але сам стиль і твір дуже театралізований. Фактично, у форматі п'єси він би куди ефектніше виглядав, на мою думку. Тому перебір діалогів це справжня біда цього оповідання.
Також образ Фрухта з його запобігливістю і постійним: "Пане, пане!". Є в ньому щось... рабське як на мене. Кривився, читаючи.
Також, "горор", а не "хорор" (я загалом проти популярного зараз культу "г", але цьому слову вона справді тільки на користь. Створює ефект гарчання і тому додає страху"), "вдалечінь", а не "вдаль" і замість "справа" краще вживати "праворуч", щоб не плутати зі "справою" яка "діло".
Тож, поки що залишу оповідання без оцінки, помізкую над ним у вільну хвильку. Успіху!

А ще "смугасті палички".
Їх вже шість років, як немає.
Лишилися в українських серіалах, які знімають для росії.

Ви правий, пане Ігнатенко. Цей Фрухт... Він мені теж не подобається, дуже... сердечний. Кого не зустріне - доброго здоров'я... пане - пані. А до Льонкі Гаврищака - наче батько рідний. Отак от.
Дякую, що прочитали.

От Ви ж, пане Панасе! Це Ви гостро - кийок смугастий. Все через те, що авта у мене немає. От і... Вибачайте.

Рассказ снят с конкурса по просьбе автора.