Цитата:
То Ви вважаєте, що через цих підмазчиків не треба висловлювати свою позицію? До речі, насмілюся зауважити, що геть усі факти, які в цьому оповіданні Ви можете віднести до категорії пропаганди, є цілком документальними. І більшість з них стосується не історичних, а сучасних часів. На Вашу думку, такі речі треба приховувати? Заради чого? Заради "миру" і "дружби" зі збоченими катами? Як на мене - усе має називатись своїми іменами. Кати - катами, окупанти - окупантами. А не "торгівельними партнерами" і, Боже збав, "братскім народом".
То називайте, я не проти і тільки за. Але ж ця правда не вся правда. Це ж початок війни, так? То розкажіть про погане забеспечення, про прорахунки командування, що коштували сотні життів. Чи є в Російській Федерації та на окупованих територіях покидьки, садисти й збочені кати? Безперечно. Чи є вони у нас? Повнісінько. В кожному місті та селищі. Дехто навіть зміг зручно влаштуватися і зостанеться безкарним. Ми живемо в країні, де поліцейські ґвалтують підозрюваних і вбивають п'ятирічних дітей і ми затуляємо на це очі. Зло повсюди. Чи потрібно боротися із зовнішним зло? Безсумнівно. Чи треба через це ігнорувати зло внутрішнє? Аж ніяк. Ми не святі, що жили щасливо, доки не прийшла війна. У нас було 24 роки на побудову держави і ми їх згаяли на чвари та розграбування самих себе. І це також правда.
Я не проти кулаків, я проти коли вони не розтискаються. Ось привела Революція Гідності купу патріотів до влади, до того ж справжніх, які свої слова довели в боях. І який результат ми бачимо через шість років (а по суті вже через два-три)? Когось вбили, хтось у в'язниці, решта вже нічим не вирізняється серед решти політиків. І що, в цьому теж вина Кремля чи, прости Господи, тридцять років як здохлого Совка? Ні, це вина українців, які отримавши можливість керувати долею країни, знайшли інші плечі, щоб її перекласти.
Проблема пропаганди, що вона промиває мізки. Війна триває шість років і поки що немає й натяку на завершення. Ті, хто зростатимуть, отримуватимуть портрет ворога зображений подібним чином. Проте також в них є Інтернет, який не знає кордонів. І в ньому вони зіткнуться з росіянами, які не будуть орками, що ненавидять Україну 24 години на добу. І тоді вони відчують, що їхня країна їм бреше. Про те, що хтось може потрапити в полон, де замість ката отримає приязного вербувальника, і виявиться зовсім не готовим до такого підходу, теж забувати не варто.
Тому я й стверджую, що критикувати варто саму ідею приєднання України до РФ або її розділення на частини. Розтрощити всі аргументи в її користь - це справжня перемога. А "нищити всіх до одного"... і що далі? Навіть якщо це вдастся, Ви ж не пропонуєте вбивати дітей? А ці діти виростуть, радше за все в ненайкращих умовах, і воюватимуть знову, вже не за рублики чи квартиру у центрі, а через люту ненависть до тих, хто відняв у них батьків.
І наостанок, про "братські народи". Ви ж розумієте, що описаних звірств у виконанні поляків також вистачало? І теж не так давно, ще живі люди, які їх пам'ятають. Проте це не заважає нам з ними ручкатися і говорити про довгу дружбу та співпрацю. Бо політично вигідно. Але, якщо через півсторіччя нашим онукам доведеться воювати з Польщею і стане так само вигідно дружити з тим, що буде на місці Росії (впевнений, якщо не розвалиться, то на той час знову перейменується), невже Вас це не обурить?