От-от, погоджуюся, колего! на 225%!

Вітаю, авторе. Написано так душевно, що я вперше від того, що читаю, потекла сльозинка. Мені немає поки що нічого додати до відгуків Юлеса, Дракотика, Инни.
Ні пуху ні пера!

Овва, скільки вже відгуків! Найщиріша подяка всім коментаторам! Дуже приємно, що Домовик викликав цікавість і таке активне обговорення!
Для початку, щоб уже одразу означити питання щодо пропаганди:

Погоджуюсь на 10000%!

То Ви вважаєте, що через цих підмазчиків не треба висловлювати свою позицію? До речі, насмілюся зауважити, що геть усі факти, які в цьому оповіданні Ви можете віднести до категорії пропаганди, є цілком документальними. І більшість з них стосується не історичних, а сучасних часів. На Вашу думку, такі речі треба приховувати? Заради чого? Заради "миру" і "дружби" зі збоченими катами? Як на мене - усе має називатись своїми іменами. Кати - катами, окупанти - окупантами. А не "торгівельними партнерами" і, Боже збав, "братскім народом".

Теж погоджуюся на 10000% . Наша чемність і толерантність нам і так уже добряче вилазить боком.

Щиро дякую, Іларіє! Справді хотілось охопити якнайбільше планів і напрямків. Судячи з Вашого відгуку, це до певної міри вдалося.

Дуже дякую, Інно! Так, Рольф - класний хлопець. З таким ніде не страшно. )))

Щиро дякую, Ирію! Такий відгук - як дорогий подарунок!

Я теж ))) Але в цій ситуації з Оверком... Випадки, коли воїн продовжував битись, маючи несумісні з життям пошкодження, в історії відомі. Найдавніші - берсеркери. Є також французьке документальне свідоцтво про вояка, який з відрубаною головою пройшов повз шерегу з понад десяти людей. І у нас таке було, доволі нещодавно. Якщо чули про Темура Юлдашева (був такий відомий доброволець у 14 році, загинув при виході з Савур-могили). Свідки казали, що при захопленні окупанти його не могли звалити з ніг навіть повним ріжком з автомата впритул. Тобто, це навіть не зовсім фантастика. Тож навіть і не знаю...

Щиро дякую, це надзвичайно приємно чути )))
Всім колегам бажаю успіху на конкурсі!

знайомі ветерани розповідали про цю історію і страшні міти, які з того пішли в середовищі рашиздів - за за нас вб'ються вампіри)
Але там, наскільки я пригадую, було трошки складніше. Він уже був поранений і до маківки знеболений, про що рашизди не знали. Якщо це ми про одну історію кажемо.
Звісно, є всякі такі штуки, але сорян, моя медична освіта робить мене капець закльопочником у цій сфері

Колись один френд на літстудії написав твір, в якому щойно померла жінка гладила свою кицьку, а в цей час її очі висихали. Коли ж я запитала, про що думав цей добрий молодець, інтелектуал і надія держави, коли писав цей зомбі-апокаліпсис - то парубок відповів, що ну як же, адже людина ще жива 5-6 хвилин після смерті Довелося пояснювати, що після смерті людина мертва. Ваще. Але за ці 5-6 хвилин її ще можна оживити без шкоди для мозку (і то, буває, умовно). Тому соррі, мені просто від мертвого козака так сильно війнуло цією історією, що змовчати не було сил
Звісно, в рамках сетингу "Домовика" воно ок. Але набагато краще, на мій хлопський розум, зробити, що хлопець лишався живим тоді, коли вже точно не міг - а НЕ що він бився мертвим. Бо на тлі стресу/люті/грибів/спеціальних практик людина справді може лишатися боєздатною з несумісними з життям ранами, бо не відчуває болю, і тому внутрішні органи працюють, ніби все _майже _ ок, і все працює на потреби бою. А тоді крововтрата стає критичною та/або больовий шок таки настає - і все.
Пробачте закльопочника, це єдине, до чого я тут можу доскіпатися)))

То називайте, я не проти і тільки за. Але ж ця правда не вся правда. Це ж початок війни, так? То розкажіть про погане забеспечення, про прорахунки командування, що коштували сотні життів. Чи є в Російській Федерації та на окупованих територіях покидьки, садисти й збочені кати? Безперечно. Чи є вони у нас? Повнісінько. В кожному місті та селищі. Дехто навіть зміг зручно влаштуватися і зостанеться безкарним. Ми живемо в країні, де поліцейські ґвалтують підозрюваних і вбивають п'ятирічних дітей і ми затуляємо на це очі. Зло повсюди. Чи потрібно боротися із зовнішним зло? Безсумнівно. Чи треба через це ігнорувати зло внутрішнє? Аж ніяк. Ми не святі, що жили щасливо, доки не прийшла війна. У нас було 24 роки на побудову держави і ми їх згаяли на чвари та розграбування самих себе. І це також правда.
Я не проти кулаків, я проти коли вони не розтискаються. Ось привела Революція Гідності купу патріотів до влади, до того ж справжніх, які свої слова довели в боях. І який результат ми бачимо через шість років (а по суті вже через два-три)? Когось вбили, хтось у в'язниці, решта вже нічим не вирізняється серед решти політиків. І що, в цьому теж вина Кремля чи, прости Господи, тридцять років як здохлого Совка? Ні, це вина українців, які отримавши можливість керувати долею країни, знайшли інші плечі, щоб її перекласти.
Проблема пропаганди, що вона промиває мізки. Війна триває шість років і поки що немає й натяку на завершення. Ті, хто зростатимуть, отримуватимуть портрет ворога зображений подібним чином. Проте також в них є Інтернет, який не знає кордонів. І в ньому вони зіткнуться з росіянами, які не будуть орками, що ненавидять Україну 24 години на добу. І тоді вони відчують, що їхня країна їм бреше. Про те, що хтось може потрапити в полон, де замість ката отримає приязного вербувальника, і виявиться зовсім не готовим до такого підходу, теж забувати не варто.
Тому я й стверджую, що критикувати варто саму ідею приєднання України до РФ або її розділення на частини. Розтрощити всі аргументи в її користь - це справжня перемога. А "нищити всіх до одного"... і що далі? Навіть якщо це вдастся, Ви ж не пропонуєте вбивати дітей? А ці діти виростуть, радше за все в ненайкращих умовах, і воюватимуть знову, вже не за рублики чи квартиру у центрі, а через люту ненависть до тих, хто відняв у них батьків.
І наостанок, про "братські народи". Ви ж розумієте, що описаних звірств у виконанні поляків також вистачало? І теж не так давно, ще живі люди, які їх пам'ятають. Проте це не заважає нам з ними ручкатися і говорити про довгу дружбу та співпрацю. Бо політично вигідно. Але, якщо через півсторіччя нашим онукам доведеться воювати з Польщею і стане так само вигідно дружити з тим, що буде на місці Росії (впевнений, якщо не розвалиться, то на той час знову перейменується), невже Вас це не обурить?

Так, щодо Юлдашева - та сама історія. І тут ще момент - удари куль дуже потужні, людину часто-густо просто відкидає, а він же ж йшов на них і йшов, наче бик. Щоправда, він був дуже сильний фізично, все ж таки спортсмен і тренер. Але з отаких співпадінь, власне, і виникають міфи.

Саме так. Принаймні, деякий час.

І це правильно))). Моя біологічна теж.))) Тобто, в оповіданні це у мене свідомий відхід від реальності.

Може, й справді. А який, на Вашу думку, це міг би бути стан? Бо щось з ходу нічого на думку не спадає...

Пане Олександре, за правилами форуму політика тут не обговорюється, лише літературні питання. І стосовно них - мені приємно, що Ви відзначили, що написано непогано. Дякую)) А стосовно всього іншого - то мерзотники, які гвалтують дітей, знущаються з дружин і зловживають владою, а також недолугі політики є і в інших країнах, навіть найбільш розвинених. І корупція з мафією теж. Ми тут не унікальні, і навіть не постсовковий стан тому причиною. Але проблема нашого справді небезпечного внутрішнього ворогв тісно пов'язана з наявністю зовнішнього ворога, і його не лише фізичною, але й культурною експансією - що до певної міри навіть більш небезпечно. Тим, хто це розуміє, це пояснювати не треба. Якщо Ви іншої думки - зрештою, маєте на це право. Але якщо Ви вважаєте неправильною "пропаганду" - то що пропонуєте натомість? Так, щоб це було ефективно і не призвело до нехтування національними інтересами? Перепрошую, але не бачу у Вашій позиції жодного конструктиву саме з цього боку.

Самоцитата це аж занадто на мій погляд, та все ж:
Хіба це не конструктив? Усі недоліки пропаганди також є в моєму попередньому коментарі. Додам також, що займатися нею після "Зоряного Десанту" Верговена це виставляти себе на посміх. Довіряти їй - тим більше. Якщо вже Ви стали на шлях боротьби і обрали собі за зброю перо, то бийтеся зі справжнім ворогом, а не його карикатурою. На мій погляд, саме в цьому підході і є перспектива.

ну там у мене, власне, й описано.
В розпал бою він міг триматися на ногах зі смертельними ранами, бо стрес, адреналін, от це все (спазм судин і централізація кровообігу, вибачаюся за уточнення)). А тоді усіх поклав, сів біля хати, і домовик може бачити, що він уже лише здається живим, але вже ні, шансів немає. Ну і помирає хлопець.

Дякую за підказку, Дракотику )) Власне, десь так воно спочатку і було. Але згодом схотілся трохи підкрестили містичний компонент. Та, мабуть, вийшло занадто. Треба буде підкоригувати.

На жаль, ні. Це очевидність. До того ж неприєднання і нерозділення - це надто мало. Он Білорусь, наприклад, досі неприєднана і нерозділена. І що?

А Ви не пробували заглядати в першоджерело, тобто до Хайнлайна? До того ж проблеми самоідентифікації американців дуже відрізняються від наших - у них геть інші історичні і інші реалії.

То можна більше.



Він зараз Гайнлайн Роберт Енсон належав якраз до тих, кому начхати на ідеалогію. У "Зоряному десанті" він створював фашистську утопію, у "Чужинцю на чужій землі" проповідував ідеї хіпі (от писати "гіпі" це занадто для мене). Чоловік просто фантазував і, попри обурення окремих читачів, жодною пропагандою не займався. Верговен же навмисно висміяв її, знявши пропагандистський фільм для тієї самої фашистської утопії, і викрутивши градус абсурдності на максимум.

Дякую, авторе!
Я не читав усі ті коменти, бо в мене нерви й так нікудишні.
Старію, мабуть.
Що можу сказати? Така пропаганда мені до душі, бо я такий самий "чокнутий" на всю голову, як і ви!
Тому дуже приємно зустріти на конкурсі такий твір!
Успіху! Натхнення! Міцних нервів! Тримаймося! Як доведеться, то станемо спина до спини й будемо відбиватися разом!

Красно дякую, Панасе! І за добрий відгук, і за підтримку!
А щодо нервів - тримайтеся і бережіть себе! Бо ця борня буде довга...

Це точно, ми такі! І чим нас таких більше, тим краще!

Саме так! Дякую, друже! Та нічо, відіб'ємось!
Вам теж успіхів!