Обсуждение рассказа at009 ДОЛЕЇД ОЗЕРНИЙ

Ідея прикольна, хоча й викладення дещо заплутане, та й скоротити тут є що.

З чисто технічних зауважень одне, але головне. Шановний авторе, ну що ж ви так не любите коми? Де треба - пропускаєте, а не не треба - ігноруєте? Мені від цього аж боляче а читати текст стає незручно, подекуди й важко. А текст у вас і так непросто організований, і в'їхати у суть подій стає ще важче.

Бажаю автору успіху.

Приємна історія. Захопила не одразу, але десь з третього листа стало цікаво =)
Очікував більш несподіваного фіналу, якоїсь таємниці за цією перепискою, за персоною Віталія, навіть з парою диких теорій, починаючи з того, що відповідає на листи сам долеїд, чи у Андрія просто повільно їде дах... Тому скажу, що трохи не вистачило драматичності в фіналі. Дуже "рівна" історія.
Але читати було дуже цікаво, захопливо розкручується.
Дякую.

Вітаю, Авторе!
Дуже сподобалось, і насамперед тому, що це чудова спроба зобразити сприйняття і сутність творчого процесу, пошук себе і свого шляху. Як на мене, це дуже добре вдалося, з зображенням тонких нюансів, які зазвичай важко помітити і тим більше передати. Гарна і майстерна психологічна історія. Принаймні, мені було цікаво в неї занурюватись і досліджувати ситуацію разом з героєм.
Успіху у конкурсі!

Всім дякую за схвалення та зауваження! Врахую!

Ідея цікава, гарна мова, але.
Так і хочеться записати "Автор оповідання "Долеїд озерний", Ваш твір залився монотоном!"
Всі пишуть, що було цікаво читати... Я ледь не заснув. Можливо це задумка була така - створити тон оповіді, що нагадував би спокійне озерне плесо?
Сама подача через листи узагалі не зайшла. Якесь усе туманно-хворе, якась психоделіка.
Та і хто зараз спілкується через електронку? Але це неважливо.
На жаль, мені особисто твір не сподобався.

Не зайшло, вибачайте. Iдея цiкава, атмосфера таких от диких куточкiв у великому мicтi теж гарно передана. Але все разом не тримаеться купи. Форма лиcтування зовсiм зайва, як на мене, порушуе стрункiсть розповiдi.

Бачу, коментуючі тут розділились на два табори) Мені ж сподобалась форма листування. Вона додає родзинки сприйняттю тексту. Була б це звичайна розповідь від першої особи, тоді було б справді нудно. А так є невидимий персонаж, який дає слушні поради, але при цьому читач зовсім на нього не відволікається. Стиль розповіді хороший. Такий неспішний, можна навіть сказати, готичний. Дуже атмосферно. Цей туман, і доріжка з місячного сяйва, і щось, що краде твою долю, а ти навіть не здогадуєшся про це, милуючись таємничістю природи. Мені дуже зайшло, тому бажаю успіху на конкурсі!

Вітаю. Що ж, оповідання має свої сильні та слабкі місця. З гарного: сучасний епістолярний стиль чудова ідея, гарно передана атмосфера, є спроба побудови сучасної міської міфології, не унікальний, проте й не затягнутий монстр, психологічність. З мінусів: забагато рефлексії, читається нудно, герой аж надто егоїстичний з усім оцим: "Мої мрії, моя доля, мої думки". Також, і тут знову можна не погодитися, але це не міське фентезі. Це психологічний міський горор і цього разу навіть вдалий, оскільки сцени моторошних видінь описані дуже добре. Навіть є типовий горорний твіст у фіналі, що монстра не можна вбити, а якщо й можна, то десь є ще один. Тому лише "3".
Також ловив себе на думці, що цікавим був би варіант якби втрачена доля була покаранням героєві від тих самих озерних духів за те що він не створив про них книжечку. Вельми казково, але по-своєму симпатично. Втім, у тексті цього немає, тож це лише фантазії на тему.
Успіху!

Як така ідея сподобалась. Але форма подачі в якості листування поштою, чесно кажучи, нуднувата. Важко сприймається текст без діалогів. Цитат співрозмовника для цього недостатньо. Якщо вже так кортить скористатися цією формою, чому не зробити як у месенджері? Хоч уже й не оригінально, бачила кілька прикладів, але все одно жвавіше.
Але головним недоліком цього прийому є відсутність інтриги, співпереживання. Бо ми бачимо, що з людиною все гаразд, вона сидить удома за компом та пише листа. Все ж таки краще, коли події відбуваються "тут і зараз".
Удачі на конкурсі!