Обсуждение рассказа at028 Місто сліпих

Цей твір мені дуже сподобався. Але радив би попрацювати над атмосферою твору. Ні пуху ні пера на конкурсі.

Щиро дякую за коментар, і вам удачі на конкурсі!

Вітаю авторе!
Непогана історія, але мене от що збило з пантелику:

Привид починає як гуцул, а продовжує як... людина 21 сторіччя. Мені здається, привиди несуть свою автентичність і після смерті, видається, що він еволюціонує разом з містом і його жителями. Можливо, авторе, ви при нагоді внесете ясність, якщо я щось не правильно зрозуміла, дякую!
Удачі!

ЛисячийКороль,
дякую за відгук. Привид ратуші - невід'ємна часточка душі міста, яка не помирає, відчуває його пульс і змінюється разом з ним. Адже й сама ратуша - це серце міста.
Удачі на конкурсі!

Вітаю авторе/авторко!
Не ви випадково написали "Персня магів"? (еге ж, так уже і скажете!) Бо там теж про історію Франківська.
Цей твір мені сподобався більше. Тема подорожей у часі розкрита.
Тільки вам так і не вдалося нав'язати інтригу, я насправді не переживав за ГГ: знав, що все буде добре.
Привид - це добре, але очікував більше фентезі.
п.с. ви мене переконали: все-таки потрібно відвідати Франківськ!

Вітаю, авторе!

От точно, "Перстень Магів" також ви написали. Впізнаю стиль.


Той самий огріх з оформленням думок. Оформлено, як репліку в діалозі, і це збиває з пантелику. Бо складається враження, що він це вголос промовив.


Раптом... раптом. Щось одне треба прибрати чи замінити.

Краще, ніж в "Персні...". Тут герой проактивний, його дії до чогось призвели. Дивною здалася його втеча з в'язниці. Підлога з дощок і все? Та й їх ще можна ножичком? Не віриться. Надто він легко вибрався. Взагалі, замало перешкод ви його дали: занадто легко пробрався в будинок, надто просто викрав пляшечку і занадто легко повернувся в свій час.

Ах, і ще одне. А чому привид зміг ту пляшечку підняти? Якщо так - то чому він сам її і не викрав?

Удачі.

ТанцующийНаГрани, вважається, що привиди можуть рухати і піднімати предмети, але для них це велика мука. Вони ж нематеріальні. Але чи може привид ратуші, Дух міста, невід'ємна часточка його історії обікрасти мешканця? Навіть з найбільш благородною метою?

Що стосується втечі з тюрми, подібний випадок зафіксований у міських хроніках. Саме так -ножиком зняли дошки і через підвал. Утекли три (!) в'язні. Правда, двох потім упіймали. Зізнаюся вам, я професійний історик, тому реальних фактів у моїх творах дуже багато. До речі, Шимон Клаар - цілком реальна особа, як і його засіб проти чхання.

Дякую всім за коментарі. Нехай щастить на конкурсі!

Історія цікава, з пригодами і перешкодами. Але (тут погоджуся з попередніми коментаторами) все це нагадує план, а не художній твір. Бракує атмосфери, дихання тексту. Погоджуся й з зауваженням, що привід розмовляє надто сучасно. Набагато цікавіше (і "жирніше", і кумедніше) було б, якби покійний опришок говорив по-гуцульські, і щоб сучасний містянин-ГГ погано його розумів А опришок, приміром, трошки би знав стару польську чи угорську, і ГГ теж, і так вони змогли порозумітися. Але без непорозумінь не обійшлося би, і це призвело би до додаткових пригод (приміром, під час проникнення в дім лікаря).
Ну і чисто по драматургії: не варто дочасно палити інтригу, що привід підняв пляшечку.

Є деякі надмірні епітети. Це просто кеннінг якійсь! Та й сам слог достойний ісландської саги

"Там заховав він домівку бактерій зловісних,
Що смертю грозили синам скам`янілого лісу,
Званого Фраником!..
Тож волею асів занесло героя на площу
Імені жовтого сонця -
Люди франківські віддавна його полюбили..."
(сорян, пухнастий змій захопився))

Так от, з цього можна зробити круту пригодницьку повість, якщо наповнити її життям, історичними реаліями (тільки не сухо, як у вікіпедії, а через якісь події, емоції!), уточнити мотивації героїв, накласти "мовні маски" - і ні в якому разі не палити інтригу - а якусь тамницю лишити до кінця. Приміром, задачу, чи змінить хід історії людтсва така пригода, як у нашого краєзнавця? Ну або ще якесь питання, яке мучитиме читача до останнього
Успіхів на конкурсі!

Дракотику, дякую за цікавий коментар. Василь Баюрак - таки гуцул і цілком реальна історична постать. Але він не просто гуцул, він ще й привид ратуші. І я як автор маю право на власне трактування його образу. Я уявила його Духом міста, який розвивається разом з ним і відчуває його ритм життя. Звичайний гуцул не став би перейматися долею міста і рятувати його. А Дух міста, привид ратуші просто не може залишатися осторонь.
Мені дуже подобається ваша ідея зробити з цього оповідання повість. Але тоді я б не влізла в 40 тис. знаків і не мала би втіхи вести такі цікаві обговорення мого оповідання.

Бажаю успіхів на конкурсі!

Мені читалося як синопсис або ж конспект оповідання, трохи суховато викладено. Проте сюжет цікавий.

Вітаю. Мені здається цьому оповіданню місце на якомусь краєзнавчому конкурсі. А взагалі, якби завданням було: "Як в найменший художній твір вмістити якомога більше історичних фактів?" це був би однозначний переможець. Проте, як вже зазначили, сам текст дуже сухий, герой надто легко виплутується з халеп, в які потрапляє. Щодо привида, то з Вашою логікою все одно є заковики: якщо він розвивається разом з містом, то на початку XX-ого сторіччя має знати стільки ж, скільки його тодішній мешканець. Отже, якщо людство ще не винайшло антибіотики, то йому про них нізвідки взнати.
Щодо історичного факту: які ж все-таки телепні ті поліцейські, що зоставили арештованим ножа! Нехай навіть і кишенькового. Мабуть, через це Австро-Угорська імперія і розвалилася. Проте герой твору впійманий після того як вдерся у чужий будинок, тож його таки мали обшукати. А там мобільний і...Тому не думаю, що все так просто обернулося би.
Підбиваючи підсумок, це гарна краєзнавча робота, що прикрасила б собою будь-який місцевий журнал. Проте в рамках цього конкурсу, на мою думку, твір просто не конкурентний.
Успіху!

Вітаю, Авторе!
Дуже сподобалось ретельне володіння «матчастиною» - Ви докладно знаєте те, про що пишете, і це приємно бачити. Сюжетна лінія (тобто привид ратуші і загалом пригоди) теж виглядає цікавою. Проте у сюжеті є деякі логічні «провисання», про які вже казали попередні дописувачі. Трохи бракує природності у поєднанні вигаданих героїв з історичним тлом, і написано трохи сухо. Але мені здається, що це просто через деякий брак досвіду. І якщо Ви практикуватиметесь у творчості далі, то при такому знанні історичного матеріалу зможете створювати просто-таки бомбезні речі, і фантастичні, і пригодницькі. Тобто, потенціал чималий.
Успіху на конкурсі!

Рассказ снят с конкурса по просьбе автора.