Обсуждение рассказа at031 Трикутник життя

Любі критики, чекаю на вас, бо щось тихо.

Вітаю, Авторе!
Цікава ідея, але оповідання більше нагадує синопсис. Багато подій, і начебто цікавих, але вони скоріше перелічені, ніж описані, і стислість зображення не дає змоги їх «розкуштувати». Якось все надто швидко і коротко. Тобто, мені здається, задум цікавий, але над втіленням було б варто ще попрацювати.
Успіху на конкурсі!

Більше похоже на казку для дітей

Сокиро, дякую за критику. Цей недолік під час перечитування своїх творів бачу часто. Буду виправлятись

Людино під ніком "Вгадай", дякую за коментар. Хоча я чекав на критику, а Ви визначили головну цільову авдиторію, про що я і так знаю.

Авторе, вітаю!
Ну, ви самі напросилися. Я переважно коментую лише те, що викликає виключно позитивні емоції.
Тут ситуація набагато складніше.
Перше враження: забористі грибочки у Автора.
В оповіданні багато подій та ідей, що лише позначені, але не рухають сюжет, тому складається враження, що читача змушують перестрибувати з одного на інше.
Можливо, малий обсяг оповідання (чи брак часу) завадив усе розписати так, щоб можна було зрозуміти.
Вибір для локації Тернополя - чудово, але бажано було б використовувати топоніми так, щоб не лише мешканці цього прекрасного міста розуміли, де відбуваються події.
Мені, наприклад, невідомо, що таке ЗУНУ (хоч про ТНПУ знаю), Дружба, Євростудії тощо.
Виклад дещо наївний, але спишемо це на прийом оповіді, характерний для казок (котився Колобок лісом і зустрів зайця...).
Стилістика кульгає: від казкового викладу до офіційно-ділового стилю, напр.: "буде домашнє фізичне або моральне насильство щодо мене".
Граматичні казуси: "Домовившись, озеро покрилось льодом", "Інна впала і потрапила в міську лікарню, але впала в кому" тощо. Сюди ж і оповідь у теперішньому часі, що унеможливлює представлення нормальної хронології подій та їхніх причинново-наслідкових зв'язків.
А такі речі взагалі дивні: "Тернополяни бояться його, бо там зі звичайних людей, багато не могли жити спокійно, хоча духи намагались їм допомогти", "В дорозі купили собі какао, але не випили, бо на бульварі Шевченка біледи повідомили, що чорнед стає більше", " - Потримайте, будь ласка. – говорить Павло до банди, даючи з Інною зайві речі, а вони їх взяли, а свої сумки чи папери взяли ротом", "А Павло став стовпом землі, але не вийшло й перетворився на вулкан, який викинув лаву перетворив їх на білих". Я не збагнула, що хотів цим сказати Автор.
Думаю, Сильно Грамотний розбере все краще за бажання.
З героями теж не все зрозуміло: чарівні сили беруться нізвідки? І в кохання таке повірити важко.
До того ж численна кількість пунктуаційних помилок змушує перечитувати речення, щоб зрозуміти думку Автора.
Загалом з цього можна зробити гарну динамічну історію, але варто попрацювати.
Утім, успіху на конкурсі!

Христе Хмиз, дякую вам за чудову критику, на яку нарешті дочекався. Візьму все це до своєї уваги. Якщо попрацюю над цим оповіданням нормально, то оповідання взагалі перетвориться на роман, як завжди. Думаю, що це буде кращим, аніж таке оповідання, але не знатиму, що з ним робити.

Задумка цікава, але все дуже зіжмакано. Таке враження, що автор дуже поспішав. Варто оповідання значно розширити, щоб було зрозуміліше

Доброславо, дякую за критику. Ви правильно підмітили, що я поспішав, оскільки дедлайн підганяв мене.

Хотів задати кілька питань, але побачив сердечко -- і вже їх не можна...
То й нехай.

Але якщо коротко -- то це схоже на переклад. Який треба доперекласти, довичитати й доредагувати..............................


"
Тернополяни бояться його, бо там зі звичайних людей, багато не могли жити спокійно, хоча духи намагались їм допомогти.
"


І Великі Букви Прибрати

"
На вулиці Кривоноса Вирішила викликати книжника.
"

"
- Привіт, незнайомцю. Як Вас звати й чому ти плачеш?
"

Читаче, дуже дякую за відгук. Думаю, що надалі не буду поспішати, а то різноманітні казуси в мене бувають. Проте я нічого не перекладав і не планував це робити. На жаль, я перед тим, як подати не перечитав своє оповідання. А під час конкурсу перечитав ще раз своє і помітив дуже багато недоліків.

Дякую за файне місто!
Уже розігнався нищівно критикувати, аж тут згадав, що у вас сердечко виставлене.
Ну, що ж постараюсь толерантно.

Твір нагадує сумбурний синопсис якогось більшого твору.
Текст дуже накульгує. Дуже.
Я прочитав оповідання флегматично, тобто, воно не викликало майже ніяких емоцій.
Крім Тернополя, звичайно.
Хоча, ні - брешу. Після прочитання одного абзацу, я просто завис, наче старенький комп'ютер з процесором Селерон 800 при опрацюванні траєкторії польоту космічного апарату на Марс.
Ось цей абзац:

Я хотів кинути цей уривок в "Перли" у цьому форумі, та стримався.
А тут - ні, не зміг стриматись. Незважаючи на сердечко.
Вибачте.

Таргарде, дякую за критику


Щодо синопсиса, то, мабуть, дійсно так, бо цю ідею планував втілити у великий за обсягом твір. Не дивно, що кульгає і є багато "перлів", бо я не встиг вичитати й виправити".

Вибачаю. Візьму до уваги все сказане кожним.

Здається, зранку десь бачила ваше прохання написати відгук, потім поїхала у справах, а зараз не знайду.
То я коротенько все одно напишу.
Цьому тексту насамперед бракує логіки подій, а героям - мети.
Сюжет має починатися з порушення рівноваги. От усе було чудово, аж раптом... І після цього всі події мають бути спрямовані на досягнення мети. Це має бути щось конкретне, таке, що до печінок зачіпає людину, не дає жити й змушує робити те, що зазвичай ця людина ніколи не зробить. І так через кульмінацію, де герой має втратити майже все - до фіналу, коли вдається відновити рівновагу, проте вже на інших умовах.
На цьому конкурсі класичний примір - "Серце чорта". Дуже раджу почитати саме як зразок виваженої композиції (це не моє ).
У вас абстрактні чорні душі, "які хочуть знищити все". Що саме "все"?
"Містичний будинок". Аби читач уявив собі такий будинок, треба не просто назвати його таким, треба показати, що в ньому відбувається. Показати, а не розказати, це важливо.

Чи важливий колір сукні для пошуків помічника?

"Ти" чи "ви"? Якщо "ви", то в художньому тексті з великої літери не звертаються.

Можна розібрати всі так звані "перли", але справа в іншому. В оповіданні має бути проста людська історія. Фантастика - це антураж. Цікавий, але антураж. А пишемо ми про людей.
Удачі на конкурсі!