Мені сподобалося загравання з Дідом. Він водночас і сила землі і уявний друг, який розкриває любов ГГ до своєї країни.
Гарна оповідь від першої особи. У ГГ такі переконливі внутрішні монологи що відразу віриш у те, що він дуже довго живе один і часто говорить сам із собою.
Ще на мене класно спрацювало бажання ГГ подивитися в обличчя мисливцям. З точки зору логіки я так розумію йому не обов'язково стріляти прямісінько в пику, чи там така спеціальна броня? Але зрозуміло бажання чоловіка принаймні побачити живу людину, хай навіть ворога. Така собі примха самітника. Метафорично.

Дякую, Моле! Радий, що сподобалось!

Якось воно, навіть попри надію в кінці, все одно дуже ьсумно виходить....

Життя складається не тільки з радощів.
А написати постапок, щоб усі всміхалися - ну це вже
або стьоб, або вищий пілотаж.
Стібатися якось не хотілося.
Все, що зміг - залишити у фіналі квант надії

Про любов! Усе щоб серйозно. Як у мене.

Як у Нумо? Бля!
А там усе сурйозно? Кохання крізь віки? Так це теж сумно
Посеред розгулу шапіто.
Як там Юлес з Панасом витворяють? Навіяло?

Але ж у вас не чугайстер, у вас насправді теж мольфар.
Робимо спільну справу.

Дуже тішить, що мольфари потроху повертаються з Сибіру домів

І скіфи.

А скіфи взагалі були лацюгами.
Навчилися у греків пити вино.
Потім набридло розводити його водою.
Потім вигадали горілку.
І нікуди з місця не рушили, хоч і вважалися кочівниками.
(Але є ж і свідчення про скифів-землепашців)
Взагалі два невирішених питання -
куди поділися скіфи і звідки взялися слов'яни -
для мене вирішується однією відповіддю
Тож скіфам і не треба повертатися.
Хіба що тим, хто десь заблукав в мордовських болотах.

Дуже сподобалась історія!
Зустрілось багато гарних оповідань, але це по справжньому зачепило... І атмосферою місця, і романтикою одинака, що попри всю ту руйнацію, зберігає в душі щось добре та справжнє. А містичний аспект додає головному герою особливого шарму. Сподіваюсь, йому таки пощастить, і він знайде свою "лісову мавку"
Дякую за чудову оповідку! І, звісно ж, успіху!

Щиро дякую, Крізь Вітер!
Дуже радий, що сподобалось.
Вам також успіху!

Грустно. Но надежда есть, хоть и слабая.
Удачи!

Спасибо, Инна, за отзыв!
Вот и Мавка пишет, что грустно.
А как иначе? Ведь постапок же.
Но надежда, которая умирает последней, ещё ведь не умерла?

Тож для Мавки й Інни додамо трішечки оптимізму:

Ну, нарешті хтось мене підтримує. Як варіант, пропонує любителям "партизанщини" писати про діяльність диверсантів у ворожому тилу.