Обсуждение рассказа ar006 Антивірус

Очень удивлюсь, если для вашей истории важны все эти подробности: "перлисто-біла й густа", "у білому з’являються різнокольорові пасма", "у білому з’являються різнокольорові пасма". С другой стороны, вы описываете мальчика при смерти в реанимации. Лежит на кровати, подключённый к "каким-то аппаратам". Он не может видеть, что происходит в "маленькой ампуле".

Это папа говорит своему сыну. Но сын думает о "дяде Романе": Значит, папа в разговоре с сыном обычно упоминает старшего брата уважительно, а не ласкательно (иначе сын и думал бы о "Ромчике", а не о "дяде Романе). Может, исправить?

Мальчика взяли на плечи и понесли. Теперь весь мир для него перевёрнут: голова внизу, он всё видит перевёрнутым. Плюс у него приступ (пока непонятно какой). Плюс его носильщик удаляется от трупа.
Мальчик не может видеть процесс "расползания пятен в месте, где соединяются ноги". И о том, что это моча, знать тоже не может.

Это опечатка или мальчик не распознаёт руки возле своего лица? Если второе, то тем более - как он мог распознать мочу трупа, если не видит рук?



Всё-таки в детализации вы перегибаете палку. Если "майже усі померли", то откуда столько "екскрементiв", чтоб их составляющую можно было унюхать в перечисленном вами букете?

Стоп, стоп,стоп. Почему десять?
Мальчик прятался в горах три года. До этого лежал в госпитале. О войне не было ни слова.

Понравилось.
И всё-таки ваша сказка (надеюсь, вы не будете спорить с таким определением жанра?) перегружена детализацией, которая мешает достоверности. Если убрать "ампулу", "сечу", "пучки" и "екскременти", будет гораздо лучше.
ИМХО, конечно.
Удачи на конкурсе.

Вітаю, авторе.
Сподобалося. Не дуже повірив, що вороги отак пів світу захопили, але хай буде.
Успіху на конкурсі!

АнтиПесец, дякую за відгук і цікаві зауваження!
Так, деякі подробиці, певно, не надто важливі для розвитку сюжету. Але коли людина дуже виснажена або у сильному стресі, то виникає ефект «застрягання уваги». Тобто, вся увага зачіпляється за якусь дрібничку в оточенні, людина дуже ретельно її розглядає, і цей предмет стає для неї надзвичайно чітким. Хотілося відобразити саме такий стан ГГ. Хоча, може, й маєте рацію, краще щось перефразувати.

Бачте, для батька старший брат – «Ромчик». Але для хлопчика дядько – людина старша й шанована, ще й живе далеко, тобто стосунки трохи відсторонені, якоїсь фамільярності виникнути не могло ані при спілкуванні, ані навіть подумки. Тому завжди «Роман», «дядько Роман» (взагалі-то «стрийко», якщо точно). В українців взагалі не заведено панібратство, аж надто молодших до старших. Приятелі і навіть родичі можуть бути тридцять років знайомі, разом пиячити, але все одно звати одне одного на «ви». Навіть перед тим, як когось повісити, скажуть «Прошу пана до гілляки».

Слово «пУчки» українською означає «подушечки пальців», «кінчики пальців», у ширшому сенсі – саме пальці.
«Вміщуємося» - «помещаемся». «Кіски» - «косички».

Мерці і запах екскрементів невіддільні, тому що після смерті відбувається розслаблення сфінктерів, а через це спонтанна дефекація і мочевиділення. Якщо трупи не мити (коли їх багато, з цим ніхто не копирсатиметься), а просто пхати у лантухи – сморід стоятиме страшенний. А якщо усе це ще й залежиться… Далі: при відімкненні водогонів припиняють змиватися туалети, вціліли люди майструють вбиральні десь на вулицях, а вони рано чи пізно починають смердіти.

Чому десять років? Бо дія відбувається в Україні. Якщо брати прив’язку подій у казці до реального часу, то від початку війни до пандемії «ковіду» минуло шість років, хлопець захворів не на самому початку, та поки вилікувався й оклигав – теж минув час, плюс ще три зими – отже, якраз десятий рік війни, якщо Вовк воював з самого початку.
Казка? Не заперечую. Саме казка
Ще раз дякую за зауваження, Ви мені підказали деякі корисні уточнення.
Вам теж успіху на конкурсі!

Панасе, щиро дякую!


Головне, що нас не захопили
А Європу - та шо там її захоплювати? Он у 2015 році європейці провели дослідження, аби визначити, який відсоток громадян Євросоюзу готовий у разі нападу окупантів брати особисту участь у спротиві. З’ясувалося, що більш-менш готові лише поляки, балтійці та трохи британці й скандинави, а усі німці-французи-італійці-іспанці за те, щоб «домовлятися», тобто здатися без зайвого смикання. А на тлі тотального мору, біди і паніки це буде ще швидше. Зайде начебто «гуманітарна допомога», далі військових запруть на базах і нейтралізують, а цивільні самі підкоряться.
Але, сподіваюся, до цього все ж таки не дійде.
Успіху навзаєм!

Спасибо за пояснения.
Что-то оказалось новым (чего не знал), а с чем-то не согласен. Но сейчас неохота углубляться, если встретимся в финале, продолжим. Если, конечно, пожелаете.

Гаразд. Сподіваюся, що зустрінемося

Хороше оповідання, гарно написане, читалося легко. Фантприпущення, здається, більше фант, ніж припущення, але це не недолік, а особливість, сам таким грішу
От про використання вірусу як зброї та "чеські маневри" з гуманітаркою - це геть зовсім не фантастика, а реальність.
Удачі Вам на конкурсі, авторе!

Дякую, Муррчику!
Вам теж успіху!

Щойно побачила назву, подумала "матінко рідна, і тут ці віруси, та скільки ж можна вже про них оповідання писати?". Але рада, що помилилася, бо оповідання мені сподобалося.

Почну з недоліків. Вік ГГ. В першій половині хлопець міркує і поводить себе як дитина років 11-12, але аж ніяк не 14. Тому мені було неправдоподібно, трохи понизити вік героя і прив'язаність до батьків з сидінням в гірській хаті буде виглядати органічно. В підлітків 14 років будуть зовсім інші проблеми ніж здати домашку через інтернет. Потім, через 2-3 роки в 14 він почне вбивати, якраз підходящий вік на зламі дитинства і юності.

Суперантивірус. Занадто. Через те виглядає надумано. З самого початку після барвистої вакцини (на якій автор не просто так загострює увагу і це не зайва деталь) ми очікуємо що ось він, молодий людина-павук росте і нічого не підозрює. Рушниця підвішена і ми чекаємо ну що ж він там може. Коли вибухають голови, ти такий "воу-воу, палєгчє, шоробитьсі?". Потім фарш в танках і тирада про те шо всі злюки і всіх убити. Я не дуже вірю в таку монохромність людей, підозрюю що суто "чорні" люди існують, але є ще ж велетенська сіра зона, особливо в постапокаліпсисі, де треба виживати. Ну та й білих і пухнастих людей, зрештою, не так вже й багато. То в нас з автором напевно трохи різні погляди на добро і зло, тому ідея антивірусу, який реагує на "поганців" викликає в мене багато питань. Але я розумію, що для хепіенду треба було перемогти швидко і з допомогою ГГ, тому автор вибрав легкий шлях – убити всіх невірних. Пояснення антивірусу "ну воно якось само так робе", теж не найкращий сюжетний хід, але "йой, най буде".

З того що сподобалося.
Оповідь від першої особи. Зроблено гарно, я повірила (ну окрім віку). Так відразу захотілося і собі в Карпатах самоізолюватися. Якраз таку місцинку знаю. Описано будні, близькі зараз нам, але це не дратувало. Гарно відчувалася інтрига, бо з того моменту коли вони переїхали ти все чекаєш що от-от зомбаки полізуть, а тут все добре, козочки, квіточки, чайочки. Ну і на цьому фоні смерть і розруха відчувається набагато краще ніж би нас відразу у фекалії кинули.

Міль, щиро дякую за докладний і розгорнутий відгук! Завжди цікаво й корисно дізнаватися, як твір сприймається у деталях.
Щодо віку ГГ – маєте слушність на 100%! Насправді спочатку він і був саме на два роки молодший. Але згодом мене взяли сумніви, бо якщо він у 14 років отримає такі стресові потрясіння, аж надто коли перетвориться на «зброю масового винищення», то в нього геть дах з’їде. А десь у 16 років буде вже психологічно стійкіший. Тому цифри було терміново поміняно – але, мабуть, таки дарма, бо опис подій і сприйняття все ж таки лишилося з позиції молодшої дитини, про більш старшу треба було писати інакше. І Ви підтвердили мої сумніви – тобто, вік таки, певно, треба повернути назад.
Щодо «антивірусних» властивостей хлопця, то це певна алегорія – що може відбутися з доброю й чуйною дитиною, якщо їй спричинити тяжке зло. Вона може через стрес, страх і горе перетворитися на такого «демона помсти», що кривдники будуть не раді. Адже спочатку «фаги» мали лише лікувальні властивості (тому й його власна родина не захворіла), і він би міг стати чудовим цілющим засобом для людей. Але тяжкий стрес у ГГ трансформував їх у безжалісних вбивць, які знищують усе довкола. І головний апокаліпсис для ГГ – це, власне, руйнування його особистого доброго і мирного уявлення про світ. Бо він же був вихований на тому, що «живе не можна вбивати» - а тут отаке! Про те, що є й інший апокаліпсис, більш загальний, дізнається лише згодом…
Щодо «занадто» - погоджуся. І щодо способу вибору жертв. Хотілося описати «вірусів зла» в людині більш докладно і вірогідно, але вже не влізло за обсягом. Тому довелося перекинути всю історію у формат алегоричної «казки про супергероя» з певними спрощеннями і перебільшеннями (шановний АнтиПесець слушно визначив, що це казка). Хоча для алегоричної казки, мабуть, десь забагато натуралізму… Але так вийшло, що твір «склався докупи» лише напередодні дедлайну, і вже лячно було щось чіпати на замилене око, щоб не розвалився, тож вади в ньому є. І велика подяка за коментарі, бо збоку усілякі хиби видно краще.
Але приємно чути, що загалом історія сподобалася.
Ще раз дякую, і удачі на конкурсі!

Ага, то ГГ значить таку трансформацію пройшов, я цього якраз не відчитала. Я подумала що його завербували люди, які типу хороші і він тепер теж вважає що робить добро і очищує світ від ворогів. Тут би оцю от неоднозначність світу краще висвітлити, тоді вийде хороший комплексний розвиток персонажа.

Так, треба було б деякі моменти більше акцентувати. Саме ті, що стосуються трансформації особистості. Адже тут відбувається спотворення з усіх боків: хлопця перетворили на монстра злі жорстокі люди, які й самі, власне, мають спотворену свідомість (інакше б таке не чинили), і подібні ж істоти зрештою вчинили апокаліпсис у світі – але не очікували, що їм теж може дещо страшне прилетіти у відповідь. Тобто, круговерть і взаємодія зла у природі, адже на кожне зло може раптом з’явитися ще більш летальне лихо, а на вірус – антивірус… Подумаю, як це краще зробити. Дякую!

Чудове оповідання. Звісно, не без недоліків знову дуже добре впізнаваний гіпер-детальний стиль, коли кожен рух описано в таких подробицях, що взагалі не розумієш, що відбувається. Але тут багато загальної інформації, тому не страшно. Ну, й оскільки мова йде про ймовірне майбутнє, викиньте капсулу: дядько Роман зробив би шприц-тюбик, бо це швидше, надійніше і його точно не розіб'ють доки доставлять. Або б дав їм рецепт роздрукувати на 3D принтері, це фантастика для домашніх умов, але в фабричному виробництві вже використовується. А взагалі як він переслав ліки це, мабуть, найбільш слабке місце твору і легше було б пояснити все спонтанною мутацією. Втім, тоді б не вийшло історії про єдиного обраного, бо завжди б лишався варіант появи інших.
Почитавши коментарі про те, що 16-ні більш загартовані - нічого подібного. Загалом, я розумію, що пубертантний період видається гарним часом для великих звершень, але лише видається, бо насправді хлопці що в 14, що в 16 стабільно тримають руку в штанях, тож краще його ще меншим зробити. Нехай дорослішає вже в загоні, бо боюся від гормонів його фаги зовсім не на "добро-зло" б реагували.
Ну, й все ж оповідь від першої особи іноді накладає свої обмеження, бо я ніяк не міг зрозуміти, наскільки саме відстав герой від світу. Бо ж якщо він знає про "поліцейський розворот", то і про війну б бодай краєм вуха чув. Тому так, зменшити вік необхідно.
До речі, коли закінчив читати, мені здалося, що автор робить ГГ богом чи, принаймні, месією. Втім, в коментарях автор зве його монстром. Тож, якщо правильний другий варіант, чи варто очікувати умовного сиквелу, де всемогутній рятівник світу перетворюється на тирана?

Але знаєте я ось почав розмірковувати і раптом збагнув, що суть-то в оповідання гнила. Себто з художньої точки зору воно й досі мені подобається (окрім вже оговореної не раз надмірної прописаності рухів), але що ми маємо в плані воюючих сторін? Насамперед похвалю за гарну дуальність: вони повні протилежності. От тільки саме тут криється й камінь спотикання.
- Отож, на Темній стороні у нас імперія. Вона абсолютно зла і вона єдина. Всі ворожі солдати однаково гинуть від фагів ГГ, що лише підкреслює їхню єдиність. До речі, Ніл Гейман в одному зі своїх оповідань, де герой міг бачити мерзотників, про це подумав. "Іноді мені траплялися й ті, чиє обличчя не сяяло. Такі були найгірші, бо вони щиро вірили у свою правоту". Не точна цитата, але суть така. Вірус розроблений навмисно. Це велика зла машина, в якій навіть Дарт Вейдеру в якому ще лишилося добро немає місця (згодом поясню до чого порівняння з ЗВ). Й з таким зображенням я готовий погодитися, але що в нас на Світлому боці?
- А там у нас герой, що отримав силу цілком випадково і на місці якого з легкістю міг би опинитися будь хто. Більше того, ця сила навіть не "наша", а прислана з закордону, фактично такою ж гуманітарною допомогою, яку Ви так гарно розкритикували. А враховуючи Німеччину, так і хочеться поспекулювати: "А чи не була основа для цього симулятора закладена ще на початку 40-их?". Але річ зовсім не в цьому, заковика, що це саме сторонній дар, заради якого ні герой, ні його країна й пальцем не поворухнули. Проте це ще не так погано, як те, що стається після отримання сили.
Їхня невелика група знищує цілі ворожі батальйони, а фактично це робить лише ГГ. І ось тут і є сенс притягнути ЗВ. Незважаючи на те, що ці фільми крутятся навкруг обраності, вони не забувають про людей, народ. Люк може бути скільки завгодно обраним джедаєм, але він би нізащо не знищив Зірку Смерті не лише без Хана, Леї і Чубаки (себто, своєї невеликої групки), а й без всіх тих пілотів, імен яких ми ніколи не дізнаємося. Тому в ЗВ повстанці важливі. А що у Вас?
Свій загін як охорона для ГГ, щоб його випадково не підстрелили, хоча якщо сили ростимуть, то, мабуть, й снайпери стануть не страшні. Решта ж країни може займатися, чим завгодно, головне не бути поганим. Медитувати там чи вишивати. Ні, при бажанні вони можуть приєднатися до переможного походу, але по суті вони йому не потрібні. На відміну від повстанців в ЗВ.
Свого часу я критикував "Ще не вмерла..." за поширення ідеї, що після захоплення половини країни ми зберемося й переможемо. Тому що фактично це все одно, що заявка боксера: "Зараз мені його не подужати, але відрубайте мені руку і йому не жити". Втім, якщо там є місце для полеміки, то Ваша заява ще більш шкідлива і нездійснена. Ви стверджуєте: "Дочекайтеся кінця світу і тоді прийде Спаситель, і всіх врятує. Головне бути гарними людьми і Вам навіть нічогісінько робити не доведеться". А от в це вже не варто ковтати ні під яким соусом.