Обсуждение рассказа ar046 Перевірка на розумність

Сподобалось. Елегантно зроблено. І про облизня дотепно.
Перевірку на розумність пройдено (мою теж). Ставлю 1.
Удачі на конкурсі!

Привіт, авторе.

Загалом, непогано, але якось надто "просто", чи що.

Не дуже розумію логіку капітана. Якою б не була цивілізація - йому явно заборонили посадку. Виправдання неординарністю ситуація особисто для мене не прокатує. В чому його мотивація? Поводить він себе не як вчений, а як шкодливий школяр на екскурсії. Чому в таких сутиаціях, коли є явна заборона, вирішує він, а не штучний інтелект корабля?

Я не експерт по НФ, але чи може корабель розбитися в поясі астероїдів? Хіба ж між астероїдами не дуже велика відстань? Може я не так зрозумів, і Марічку хтось підбив чи щось в тому роді. Але як на мене, можна було щось інакше придумати. А то здається, що ви, авторе, взяли першу ж думку, що виникла в голові, і не запарювались. Але це лиш придирки(або я не в'їхав). Тому вибачайте, якщо що

Тепер щодо головної ідеї. Знову ж не розумію, навіщо ця цивілізація взагалі забороняла посадку, якщо хотіла перевірити, чи люди достойні? В всі результати їх перевірки - для мене просто не вкладаються в голові. Що ж вони перевірили-то на основі вибору однієї людини? Чи вони в результаті будуть співпрацювати лише з капітаном? Тоді нема питань. Але наскільки я зрозумів, йшлось про людство. Чи гарантує вибір капітана те, що інші не захочуть скористатися машиною часу не в благих цілях? І взагалі, те, що він не послухався заборони - мало б сказати розумній цивілізації все, що їм треба знати про людство

Ось такі в мене сумбурні враження про ваше оповідання. Буду вдячний, якщо зможе пояснити мені те, що я(скоріш за все) не зрозумів.

Дякую за вашу роботу.

У мене виникли ті ж сумніви, що й у Танцючого. Очікуємо версій автора

Тому що ви розглядаєте текст як так звану наукову фантастику. Дивлячись насамперед на "закльопки". А насправді це притча.

Але мораль і для притчі не має сенсу. Ну довів капітан, що йому можна довірити машину часу. Але ж то не лише він нею буде розпоряджатися. Який тут урок? І ще: не скористався він нею, але ж Марічка померла вже давно. Що було б, якби рана в його душі була свіжішою?

Вітаю, авторе!
Мені ваше оповідання сподобалося. Читається легко. Сюжет в моєму стилі)).
Добре прописані вагання героя між вибором скористатися машиною часу для порятунку коханої і можливої шкоди для людства. Приємно, що жертва героя була оцінена і туземці таки пішли на контакт.
Це звісно не відміняє тих моментів, які озвучили попередні коментатори.
Але може трохи стану на ваш захист (бо сама також наївна): не думаю, що цивілізація, яка створила машину часу і вигадала цю перевірку, судитиме про людський світ за одним випадком, однак те, що серед людства знайшовся здравомислячий, означає що для людства не все втрачено. А способи убезпечити від поганців свої знання та винаходи - знайдуть.
Удачі на конкурсі.

Якщо я правильно розумію, це, швидше, космоопера.
Потребувати від космоопери "твердості", як на мене, зайве. А розмах - добрячий. Дівчина загинула - так від астероїда, подарунок - так машина часу. Посадять - так, але потім! Вперед! Через скелі, через пустелі, океани
Одне, що я себе ставлю на місце тубільців. Я попрохав не сідати - воно сіло. Я дав найкращій подарунок - воно відмовилось і улетіло.
І ось я такий собі думаю, щоб таке навздогін крикнути, щоб зрозумів? "І ніколи не повертайся!" - очевидно, що відразу розвернеться та сяде. О! "Давайте дружити!" Має спрацювати!

Романтмчно, трохи наївно. читається легко. Кінцівка хороша, непередбачувана. Спочатку я подумала, що Максим повернувся в часі, щоб побачити звідки взялася машина і зустріти прибульців. Погоджуюсь, що це радше притча. Бажаю удачі!

Вітаю, Авторе!
Смачно, але дуже мало Дуже приємне оповідання

Агов, авторе! Чого соромитеся відповідати?
Гарне оповідання, але майте совість - побалакайте з нами, читачами.
Успіху!

Дякую, читачі. Зі всіма коментарями згоден. Прикро, що вдалося переконати лише Ліандру у всемогутності позаземної цивілізації. Автор у розпачі, проте й тішиться з такої великої уваги до своєї мініатюри, розтягнутої до розмірів конкурсного оповідання.
Сам капітан мріяв відкрити землеподібну планету й назвати її на честь Марічки. Тому так уперто сунув як носоріг попри все. Тепер розумію, що потрібно було про це написати в самому оповіданні. З капітаном насправді спілкується від імені позаземної цивілізації ШІ. Звісно, просунутіший, ніж земна Аврора, але який теж працює за запрограмованим протоколом. Спочатку ніякої перевірки інопланетний ШІ не планував, але оскільки "розумна" цивілізація, що доросла до надсвітлових польотів все одно порушила заборону, іноШІ був змушений провести оцю перевірку. P.S. Сильно не сваріть, але, звісно, кінці звів тільки що ) Тому знову можливі логічні вади )

Що ж, дуже добре оповідання. Знову ж таки погоджуюся з усіма претензіями, але загалом це все можна списати на далекий фронтир, на якому капітанові начхати, що буде на Землі. От те що він літає один, дійсно дивно, але знову ж працює на сюжет. Взагалі історія надто сентиментально-меланхолійна, як на мій смак і в Аврорі замало логіки, як для штучного інтелекту, але все це працює на історію. Власне, якщо уявити, що герой бачив відображення власного розуму та бажань в планеті й подарунках, все стає на свої місця! А найголовніше, оповідання єдине чітко підпадає під давно не актуальні вимоги на титульній сторінці.
Успіхів в конкурсі!

Дякую, проте згідно вимог журналу в мене погано з динамікою

Непереконливо. До того ж трапляються русизми. Наприклад «любу» (треба б «будь яку»), «слизняк» (є слово «слизень»). Вульгаризми й діалектизми - наприклад «п'ятки» ( доцільніше було б «п'яти»). Відвертий суржик - наприклад «вернувся» (українською «повернувся»), «волоси» (треба «волосся»). Часте невірне застосування чергування «в»/«у». «Розглядати карту» у руках не можна. Її можна у руках тільки «тримати».
До речі, досить дивна перевірка на розумність. Успіху на конкурсі.