Обсуждение рассказа aq029 Дрібниця

Автор,
Вы меня немного запутали.
Сначала картина подана как итальянская акварель. Потом, когда Софи разглядывает полотно, по описанию выглядит, как холст и масло. Дырка, по вашему описанию, тоже скорее будет на холсте, а не на бумаге, а вот краски так просто смыть или содрать вряд ли получится. Соскоблить с холста частично можно, смыть только с растворителем, чтобы размыть акварель применяют душ, губки, жесткие кисти, вплоть до наждачки, если толщина бумаги позволяет. Сомневаюсь, что получится оттереть изображение влажной тряпкой. Порезать или сжечь было бы логичнее.
У молодой одинокой девушки дома виски? Не верю. Скорее винчик какой-нибудь. И после третьей порции виски в сочетании со стрессом, у нее уже язык заплетется окончательно и бесповоротно.
А в целом неплохо.

Дане оповідання чудово прикрасить похмурий осінній вечір за чашкою кави. Ані тривоги, ані страху воно, звісно, не викликає (що автоматично позбавляє його грифу 'горор'), але тема підступності мистецтва розкрита в найкращих традиціях класичної літератури. Від початку закладений автором ефект саспенсу, який міг би спрацювати за рахунок деталізації емоційного стану та переживань героїні, псується детальним описами оточення та наявністю додаткових елементів, що перевантажують сюжет. Написано грамотно, але функціонально (на рівні страху) твір не працює.

Вітаю, авторе!

Оповідання цікаве. Що сподобалося - то це те, що зло ви не назвали на ім'я. Воно так і залишилося чимось загадковим і незрозумілим.

Про антураж.



Сумніваюся, що героїня б думала про своє містечко, конкретизуючи, що воно англійське. Ми ж, переважно, не думаємо, про свої населені пункти, що вони українські Тут більше персонаж для читача вголос подумала. Крім цієї фрази та слова констебль про Англію тут взагалі нічого. Хоча англійський колорит створити: сер-мем та й усе Дана історія могла з однаковою ймовірністю трапитися хоч в Україні, хоч в Сенегалі, хоч в Зімбабве. Але чомусь обрана Англія. Що для мене незрозуміло, бо все оповідання чекав, що ось зараз вирине щось суто англійське, або зав'язане на англійські традиції-фольклор-ще щось. Розчарувався одначе.

Успіхів!

Вітаю, авторе!
Чесно кажучи, після 20-го оповідання на конкурсі, я вже й не знаю, що звати горором, в кожного свої смаки. Я не повірила героїні. Вона настільки активно "в'їхала" в тему: о, щось не те в хаті, я ж картину принесла, точно - все зло від полотна - піду закопаю його, і все буде ок. Але то таке, на смак і колір кактуси різні.
І друге, чого я не зрозуміла,і відверто скажу, не розумію в багатьох текстах - детальний опис персонажа, і в цьому випадку, навіть не головного. Колір очей власника крамниці, його костюм, вуса, і т.д. Це жодним чином, не зіграло ролі, то навіщо мені це знати?
Великий плюс - ідея оригінальна і вирізняється серед інших історій. Бажаю успіху на конкурсі!

До попередніх зауважень додам ще одне:


Хто бачив це? Чи міг це розгледіти? А ще цим автор вбиваєте значну частину інтриги...

Цікаво, а чому прокляту картину потрібно було закопувати у землю? Чи не надійніше - спалити? Вона ж не така вже дорога, якщо звичайна англійська листоноша могла собі дозволити її придбати...

А загалом мені навіть сподобалось. Текс легко читається. Сюжет побудовано згідно канонів. Неочікуване завершення історії - є! Елементи жахастика - присутні!

І ще. Чисто від себе. Дивно, що в такої милої та працьовитої дівчини немає чоловіка та/чи дітей... А від самотності ще й не такі галюцинації бувають. На світ завиєш, навіть віскі не допоможе.

Солнечний Зайчик, вона віски хлеще як воду, тому й без чоловіка Але це знову ж таки доводить те, на що вказали інші коментори: англійського в сюжеті мало. Бо це в Україні на 40 чоловіків 60 жінок припадає, а у Об'єднаному Королівстві все майже гармонійно.
До автора в цілому оповідання сподобалося, незважаючи на явні недорахунки та погано пророблену базу. З мінусів:
- Забагато зайвих деталей типу "невеликий одноповерховий будиночок". Або невеликий, або одноповерховий і навіть це не обов'язково, бо "будиночок" сам натякає, що він не величезний;
- Ось ця фраза:" Хлопчика на картині не було видно, але двері в шафу було зачинено". Ну, невже важко друге "було" на "виявилися" замінити. Але в цілому мова симпатична;
- Відчуття відстороненості, що не дало проникнутися персонажем. Ти наче спостерігаєш за Софі на екрані, але не почуваєшся нею чи поряд з нею. Можливо, тут якраз не завадила б оповідь від першого лиця.
Але в цілому це дійсно горор, ще й класичний. Твіст очікуваний, але працює і оборостає новими деталями, проклята картина теж відпрацьовує своє завдання на всі сто, не відпускаючи героїню. Гадаю, все ж не варто було поспішати і розтягнути їхню взаємодію, адже об'єм цілком дозволяв.
Успіхів!

Вітаю, авторе! Так це дійсно горор, але страшно мені чомусь не було. Давайте з'ясуємо чому?
1) занадто розлогі описи (як подій, так і людей), які скоріше відволікають від суті аніж створюють атмосферу. Ну не змальовують у сучасній літературі портрет героя 2го плану, аж до вельвету штанів) Це прийом 19 сторіччя))
Так само в 1-2 абзаці йде якась абсолютно зайва інформація про минулі роки роботи, підвищення у офісі й улюлене(?) авто. Це ж перші абзаци - перше враження про оповідання! Не треба їх перевантажувати
2) описи рясніють "об'яснялочками", а типу "почула вона голос, який належав не містеру Холу, а істоті, яка використовувала його тіло для зв’язку з нею"
Дівчина почула голос, це факт! І вона бачила зовнішність Хола. Все інше - це "пояснялочки" задума автора, про які героїня в цей момент не знає і не може знати Тому вони просто зайві, просто невдалий засіб сторітелінгу.
Так само: "але саме в цей момент зв'язок був відсутній, наче хтось навмисно ізолював її в цьому будинку" - "зв'язок відсутній" (факт), "хтось навмисно ізолював її в будинку" (зайва "пояснялочка").
Сюди ж відносяться вже згадані моменти "невизначеного фокалу" типу про хлопчика, яких ходить по картині тоді, коли ГГня цього не бачить, і т.п. Чиїми очима ми це бачимо?
3) Діалоги слабкуваті - "Нє вєрю!" (с) Станіславський

Загалом же ідея, як для горору просто пречудова! От якби же її втілення було відпвідне

Бажаю успіху автору в подальших творчих експериментах!