Обсуждение рассказа ao012 Країна богомолів

Авторе, побажання на майбутнє. Про кожного персонажа у тексті має бути щонайменше дві згадки. Тоді це буде "рушниця, що стріляє". Це я про "якончика". Він з'являється лише один раз. Що тут можно сказати про головного героя? Ну... Молодець. І все. Якби на початку був опис, як стражі їздять на тих "яконах", чи "якони" допомагають возити золото, чи допомагають його добувати, то було б більше віри у світ. Але з рештою сподобалося. Успіхів.

Дякую, пане Лісовику, буду мати на увазі. Рада, що вам сподобалося.

Цікаво, фінал дещо передбачуваний, але враження це не псує. Мені сподобалось, удачі

Иришарики, дякую за відгук. І вам удачі!

Автор вигадав цікавий світ. Тільки, золото, якщо його в тій країні так багато - чому цінується дорого?
І ще, дуже хотілося б дізнатись, що то за така королева-потвора там править і чому всі чоловіки тієї країни не зібрались й не скинули її з трону? Невже туди потрапляють тільки боязливі й слабохарактерні?
Фіналу також хотілося б цікавішого. Я чомусь сподівався, що головний герой полюбить оту правительку-богомола, поцілує її сам і вона перетвориться на... ціловану потвору! А він опиниться дома з розбитим серцем. Носитиме талісман все життя на грудях й плакатиме по втраченому коханні. І навіть мілійони долларів, які сипатимуться йому на голову не зможуть розвіяти невимовну тугу!
А взагілі оповідання сподобалось. Удачі на конкурсі!

Солнечный зайчик, дякую за такий цікавий відгук!
1.В Країні богомолів золота багато, але особливо довірені слуги королеви таємно проникають у світ людей і збувають його там. Вони можуть проникати і в інші виміри. А золото -воно всюди золото.
2.Жителі країни не бунтують проти королеви, бо їм загалом живеться добре і заможно. Ну візьме там колись королева когось за чоловіка, а старого стратить, ну то й що? Жителі нікого особливо не люблять і нікому особливо не співчувають. Вони живуть не серцем, а більше шлунком.
3. Ваша версія фіналу мені подобається, але боюся, вона б виглядала не дуже правдоподібно. Чоловіки вони ж які -люблять очима. Їм подавай гарну фігуру, а комашині лапи трошки не вписуються у стандарти краси. Крім того, перебування в Країні богомолів ослаблює здатність людини любити.

Ще раз дякую за таке вдумливе прочитання мого тексту і бажаю удачі на конкурсі.

Неймовірно казкова історія! Така тепла, по- дитячому добра. Отруєні жінки це дуже цікава тема! Це ви самі придумали, чи такий спосіб справді існує? Я б використала цю ідею для ще одного оповідання. Написано рівно, динамічно, приємно читалося. Дякую! Бажаю удачі!

Дуже дякую за позитивний відгук. Отруйні жінки -це не вигадка. Таке справді практикувалося в Індії в давні часи. В мене є про них оповідання, але на Азимут його давати, мабуть, не буду, бо не певна, чи це справді фантастика/фентезі. І вам бажаю удачі!

Авторе, ви мене зацікавили! Якщо ваша ласка, то поділіться оповіданням про жінок у приват! Або напишіть, як вас можна знайти у соцмережі. Дякую!)

С одной стороны, нормально. Есть загадка: таинственный талисман, несметное богатство и невезуха в любви. Первая часть прочиталась с интересом. Единственное, как-то легко всё герою далось: вычислил потомков, пришёл к бабке, та ему всё рассказала и сразу дала талисман.
Вот в этом и вся проблема. Вместо того чтобы какие-то трудности преодолевать, герою всё даётся просто так. Просто так надел талисман, просто так ему дали дом, просто так выбрали в новые короли... Тут, надо признать, герой зашевелился и сбежал, потому что у невесты лапки. И то дело.
Я понимаю мысль рассказа и всецело поддерживаю: нужно помогать тем, кто слабее. Тут и герой молодец, и мотивация правильная, но... не переживательно как-то.
Животинок, как сказали выше, нужно было заявить раньше. Обязательно, если хотите улучшить текст. Просто всю вставку-объяснялку про то, что им нужно массировать ноги-копыта, вынести далеко вперёд. Когда герой добывает золото, например, и наблюдает за стадом.
Тогда не получится „эффекта пианины”. То бишь, рояля в кустах.
В общем, рассказ душевный, но недоработанный. Кому они золото продавали, которым аж полы мостили, — непонятно. Почему герой сразу попал в королевство, в то время как другой чувак носил талисман всю жизнь, — непонятно. Откуда вдруг животинка взялась... ну, вы поняли.
Отдельно про финал. Приём, когда герой вдруг упал в обморок, и ему это всё приснилось, или он вдруг исчез и сразу появился — избитый донельзя. Не надо так с читателем.
Радует, что у героя всё хорошо. Но за него особо и не переживалось, хотя он и симпатичный.

Ще можна спробувати вести дане оповідання від першої особи. І поєднати, наприклад, легенду про отруйних жінок із пригодами в країні богомолів. Наприклад, королева спеціально знищувала своїх чоловіків, щоб ніхто не дізнався, що вона отруйна. Якось так. Щоб легенда про отруйних жінок не виглядала гарною, але зайвою окрасою оповідання.
До речі, Раух каже, що зберегла талісман, як пам'ять про прадіда, але потім легко віддає його людині, котру вперше побачила. Не логічно трохи.
Удачі на конкурсі!

Большое спасибо за такую обстоятельную рецензию. Про животинок раскаиваюсь, обязательно упомяну их где-то ранее. Что касается других деталей, то и их добавить в принципе несложно. Вот только не перегрузит ли такое обилие деталей текст? Это ведь не роман, а всего лишь небольшой рассказ. Где-то читала такую мысль, что лучше недообьяснить, чем переобьяснить. Читатель должен иметь возможность дофантазировать что-то самостоятельно. И с другой стороны, герой прожил в стране недолго, мог и не знать, как именно сбывается золото. А талисман Ян носил не всю жизнь, а где-то около десяти лет. Кстати, ресторатор Ян Кенигсфельд - вполне реальный исторический персонаж. Ещё раз спасибо за интересные мысли. Удачи на конкурсе!

Дякую за відгук. Мене дуже тішить, що учасники придумали стільки можливих варіантів пригод героя. Це означає, що оповідання їх зацікавило. Що стосується пані Раух, то вона стара мудра жінка. Вона знала, що талісман пробуде в Даніеля недовго. Бо він, хоч уже й не юнак, але чоловік ще молодий і нежонатий. А гроші -це ще не все, кожному хочеться тепла і любові. Не такий він уже й добрий, той талісман. Але як хочеш, чоловіче, пригод на свою п'яту точку - на тобі пригоди. Тільки потім не нарікай -сам захотів. Удачі на конкурсі!

Гарна історія! Чомусь за присмаком нагадало "марсианські хроніки" берроуза, саме за структурою та стилем написання, він вийшов в традиціях перших фантастів...