Обсуждение рассказа am005 Жертва погодним духам

Вітаю, авторе!

Маємо іронічну фантастику. Якщо спочатку було весело, то далі стає нудно. Сюжет передбачуваний і гумор вже не витягує. Хоча фінал дещо здивував, саме вибором жертви. Героїні з опису і різняться, але ближче до середини, власне для мене, починають зливатися.

І взагалі, за що ви так з Харитоном?

Успіхів!

Погоджуюсь із Фантомом: фарс на 40 тищ знаків - це вже не смішно . Як на мене, твір лише виграв би від обрізання. Бо написано гарно.

А мені дуже сподобалось, гарна історія, підняла настрій. Дякую автору І написана добре.

Мені теж сподобалось.
Читав з посмішкою на обличчі.
Дякую й успіху на конкурсі.

Дякую усім за відгуки і конструктивну критику!
Дуже поспішала до дедлайну, тому не встигла доробити і скоротити, на жаль.
Цілком погоджуюся, що оповідання вийшло завеликим.
Не сприймайте надто серйозно, захотілося похуліганити
А за Харитона не переживайте: він чудово почувається, усім переказує вітання

Что-то ведьм на конкурсе развелось…
Начало — бодрячком, кабачки прикольные. Когда ведьмы начали собираться, мне стало немножечко тоскливо. Во-первых, я всё равно не запомнила, ху из кто, а во-вторых, мне не понравилось, как они с мальчиками обращаются, футакимибыть.
Потом пошло путешествие, что вполне себе каноничЪно. Но непонятно: зачем такую бучу поднимать, если всё равно нашли «жертву» в своём мире? Следом пошёл ремейк сказки Двенадцать месяцев.

Ну, так-то оно и неплохо. Закончилось хорошо. Чорд, видимо, у меня совсем чувство юмора отшибло. Надо пойти его поискать и не оставлять таких серьёзных отзывов на рассказы, которые призваны улыбнуть.

Безотносительно текста, просто "музыкой навеяло":
Собрание в ирландской католической школе. Матушка-настоятельница обходит строй учениц и каждой задает один и тот же вопрос:
— Кем ты хочешь стать, дочь моя?
— Я хочу стать медсестрой.
— А я хочу стать учительницей.
— А я — гувернанткой.
— А я — проституткой.
— Кем?!
— Прос-ти-тут-кой!
— Хвала Господу! А то мне послышалось протестанткой...

Композиція сподобалася: спочатку нагнітається переживання за майбутню жертву через показ безжалісності відьом до тих чоловіків, що заслужили, коли їх і на кенарів, і на котів перетворюють, і просто спопеляють.
Потім пригоди різними локаціями й знаходження самого погодного духа, що наче заслужив на жертвоприношення.
А ось забракло повного хепіенду.
Адже залишилися попередні жертви відьом.
Подивиться на Харитона:



Хіба він насправді щасливий?

Як же вийти з цієї ситуації з достоїнством? Так, це я про Харитона.

Мені здається не вистачає маленького продовження, коли відьми починають залицятися до місяців, до них завітають Ентоні, Харитон, ельф-"кенар" і "спопелений" філолух, що стривожені довгою відсутністю відьом.

Відьми, наприклад, одне на одного не дивляться, а чого дивитися, і так ясно, що трохи переборщили вихвалятися одне перед одним власним крутим норовом із чоловіками, лише одна Нюта скрушно хитає головою й каже філолуху, що вже не такий філолух:
- Рано ти прийшов, ти ж ще "Паляниця" не навчився вимовляти.

Хоча кота Харитона все одно шкода, тому привіт йому поки що не передаю, а кабачкам привіт передавайте, вони, дійсно, родзинка оповідання, чи то пак кабачки.

Фабула мне понравилась: феминистическое юмористическое фентези о похождениях банды ведьм между мирами — это забавно!
Этическая сторона сюжета дико меня триггерила. Жалко было и котика, и неизвестного мужика, которого в жертву собирались принести, и уж тем более несчастных гномиков!
Юмор не только задекларирован, но и присутствует. Его бы побольше на единицу текста, сейчас супчик водянистый, но хотя бы есть, уже здорово.
Согласен, что героини все сливаются, нет развития характеров и вот это очень интересно. Потому что, с одной стороны героини все разные физически, у них разные предпочтения в иных мирах - вроде бы разница есть, и какая! Но при этом все равно сливаются эти волшебные бабоньки в однц огромную ведьму — потому что действия у всех одинаковые. Из мира в мир они ходят стройной группкой и ведут в кажом мире себя одинаково. С этим нужно еще поработать, добавить саботаж, споры и т.д. Дать разные точки зрения на происходящее. Хороший юмор всегда чуть больше, чем юмор. Тут есть хороший задел на это.

В целом, длинновато, скучновато, но всё равно неплохо. Можно доработать рассказ до очень хорошего состояния!

Щиро дякую за відгуки і коментарі.
Навіть не очікувала, що всіх настільки хвилюватиме доля Харитона
Справді вважаю, що краще так, ніж потім кошенят знаходити в зав"язаних пакетах і жбурляти об стіну, як в іншому конкурсному (до речі, класному) оповіданні, але то кожний обирає самостійно.
Обурення чоловіків розумію.
Можливо, відьми перебільшено феміністичними вийшли.
Але на те вони і відьми
Денисе, дякую, допрацюю текст обов"язково.

Цікавенько, особливо початок і кінець, серединка трішки розмита. Кабачки кумедні, а от боротьба героїнь за фігури не зовсім зрозуміла: відьми вони чи де?
З "нерівностей"- написання слів з "пів" то разом, то окремо; воєнна форма, воєнні, заноза, заурчав та інші росіянізми й лексичні огріхи. Але відьмам усе прощається)
Натхнення та нових ідей авторці!

Тоді, як читач, рекомендую більше зробити наголос на чорному гуморі, бо зараз оповідання жанрово виглядає половинчастим. Але то, звісно, лише моє особисте враження )

Знайшов Харитона з кабачками. І один з місяців, напевно.

Дякую, Панасе!

Вітаю, Авторе!
Я так розумію, що в цьому оповіданні головний наголос зроблено не на інтриги,
пригоди, не на логіку і не на внутрішній світ героїв.
Головне тут, виходить, гумор.
Але от біда, я геть не уявляю, про що шепочуться і над чим регочуть дівчата,
коли збираються без хлопців на "дєвішнік".
Цілком можливо, що дівчата оцінять ваш гумор.
Успіху! І навіяло