"Небесний змій" - пригодницько-філософське есе про розвиток людського гуртожитка у придніпривських преріях у 4-3 тисячоліттях до н.е.
Як есе майже захоплююче: кінь - головний двигун розвитку людства, коли простір між племенами з місячного переходу скоротився до кількох днів. І це "ущільнення" популяції (як зсунуте до купи жевріюче вугілля) й призвело до полум'я прогресу.
Але саме пригоди головного героя "такі собі": хлопченя змалку до 50 років так хлопчиськом і зосталося.

[+]

Якби не "марсіяне" (насправді дослідники з далекої-далекої галактики), героя б вбивали раз по разу, а він навіть не намагався хоч якось рятуватися.

Багацько нових слів, не завжди зрозумілих навіть з контексту. Тезаурус, який авторка привела наприкінці книжки далеко неповний. Але бадьоро і в дусі: якби не протоукри, людство і досі з мавпами на гілках гойдалося. Сподобалось, але вдруге читати не буду.
Тим більш, що авторка щось чула про теорію відносності, але в словосполученні "космічна швидкість" зрозуміла тільки перше слово. На її думку час у космосі спливає повільніше ніж на Землі. Це не додало снаги при читанні твору.

"Нейтріно" - зовсім інше. Фантастикою назвати цей твір важко, але як гарно написано! І мова, і герої... читалося з великим задоволенням. Наступного року обов'язково перечитаю.