Як би то мені ту пані, в першочитачі заманити)

Ну і я запрошую на екскурсію, чого вже там

Автор bb025, вам дякую, мені дуже цікаво було читати ваш твір!


Вибачте, ніяк. Бо в добі лишень двадцять п'ять годин, на все не вистачає.


Сьомий продано ))

bb 011. Космос та еротичні сни

Ну, по-перше, винна, панотче, полюбляю історії про маніяків, і ця була дуже вдалою, не розчарувала. За фантазію я автору готова аплодувати стоячи. Я не Марія, усі ці фільми дивилася, окрім другого, проте про нього чула, тому було цікаво спостерігати, які саме загадки той маніяк загадував. І дуже добре, що автор зумів показати, якими різними шляхами йдуть думки різних людей. Частина, де герой вирішив використати роботів-ремонтників для пошуку запчастин, взагалі стала моєю улюбленою. Саме так і треба, атож! Бо на маніяка та його підказки сподівайся, а своєю головою думай ))
По-друге, сподобалося, як автор тримає напругу. Так, звісно, зворотній відлік не є якимось відкриттям, але тут він дуже доречний та допомагає тримати читача у тонусі.
Ну й по-третє... Тримайтеся, авторе, зараз буду бити ногами боляче.

[+]

У закльопочному реп-батлі участі принципово не беру, я так, «за літературку».
Я б дуже, дуже-предуже попрохала б автора післясвят... вибачте, після конкурсу вичистити оповідання від помилок та хибодруків. Бо таких, як я, це сильно вибиває з тексту, потім доводиться перечитувати наново. Ну от відразу у другому абзаці: «На голограмопрогравчі з’явилося, вже знайома мені, голограма: чудернацька маска: білий овал лиця» - голограмопрогравАчі, з’явилАся, обидві коми зайві, дві двокрапки в одному реченні. І все, наша пісня гарна й нова... Капелюх на іронічній посмішці теж дещо... хм... зайвий. Це перші рядки, далі теж є багато, на кшталт «чи як якихось таких бровей», проте якщо усе перелічувати, то відгук перетвориться на дуууууже довжелезний список лише самих помилок, а цього мені б не хотілося. І ЧИСЛІВНИКИ ПИШУТЬСЯ ЛІТЕРАМИ! Вибачте за капслок, але це (так само, як, наприклад, крапка після назви) є однією з помилок, побачивши яку, редактори часто викидають твір у смітник навіть не дивлячись, що там далі. Звички такі звички...
Час дієслів також краще узгодити. «навіть у дуже прискореному перегляді це була кропітка робота, що може зайняти весь відведений мені час» - або «могла зайняти», або «це кропітка робота».
Через оці помилки сказати щось про стилістику мені складно. Стилістика – це вже другий крок, розумієте? )) Спочатку текст треба вичистити, а потім вже причісувати. Але я б (звісно, якщо була б автором тексту) звернула увагу на одноманітність певних абзаців. Отой самий стиль твору на тему «Як я провів літо», про який я вже казала авторові «Битви крізь роки», хоча й не настільки явно виражений, що є добрим знаком )) І я не знаю, можливо, вам, авторе, хтось щось казав про те, що екшен має складатися з самих дієслів, а можливо, й ніхто нічого не казав, проте ви все одно цього не слухайте, якщо скаже. Дієслова – то є добре, але річ у тому, що у вас не самий лише екшен, тож урізноманітнити б троха словниковий запас героя, адже він вже не курсант якийсь ))

Фіналу я, вибачте, не зрозуміла. Марія сказала, що там мав бути знак оклику, але все одно не зрозуміла. Якийсь він вийшов дуже відкритий. Чи хлоп почав кричати: «Стоп-слово!» й сон зупинився; чи він так і помер уві сні, не дуже щасливий, бо померти в обіймах вродливої білявки, звичайно, добре, але не з думками ж про те, який ти йолоп; чи що там до дідька трапилося?
В цілому скажу так: якби я голосувала, то до другого туру твір би пропустила – бо фантазія автора на це заслуговує в будь-якому випадку, – але в кінцевому підсумку оцінку поставила б низьку. Тому що читати цей твір у тому вигляді, який він має зараз, моїм бідним оченяткам було трохи боляче. Проте ця фантазія... цей екскурс у психологію... оце дуже важливо, авторе, й дуже важливо, що це у вас є. Пишіть більше, пишіть багато – і техніка прийде.
З повагою,
Валерія

Одним словом, пощастило вам, авторе, що голосування делеговане мені
Марія

Дякую за відгук! Сам напросився Надо помилками попрацюю.

Нема за що Головне - у вас є фантазія, й вона працює у потрібному режимі. В цьому сенсі я вам заздрю, чесно кажучи А щодо техніки - ви моїх перших (других, третіх, десятих, п'ятнадцятих) спроб не бачили. Й не побачите, бо це, повірте, набагато жахливіше, аніж те, що ви написали. Он, співавторка дещо з п'ятнадцятих спроб бачила, може підтвердити.
Валерія

от щодо цього правила хотів би уточнити. Бо, на перший погляд, не все так просто.
По-перше, питання про числівники, що відображають якісь показання приладів. Наприклад На екрані ж висвітилися саме ці символи. Якщо я напишу - то картинка у голові читача буде зовсім інша, якщо не казати, що він взагалі не зрозуміє до чого тут ті одинадцять та дванадцять.
Інший приклад - якщо саме цифра має сюжетне значення - тут я використав римську цифру V. Не уявляю як це написати по-іншому, по фішка якраз у тому, що вона схожа на латинську V - перша буква зі слова Vendetta
Ще приклад, вже не з цього мого оповідання, але в цілому - якісь цифрові коди чи серійний номер, щось таке - не буду ж я це писати як І ще з того, що приходить у голову - роки, практично ніде у літературі не зустрічав, щоб писали замість
І ще приклад - якісь процентні дані - хіба треба , бо виглядає трохи так собі.
Буду вдячний, якщо ви трохи розкриєте тему, коли числівники писати обов'язково літерами, а коли — ні.

Це - цифрами )))


І це теж ))

- не буду ж я це писати як [/quote]
І це теж ))


Можна й так і так (у більшості випадків можна), але без "-го", будь ласка ))


А отут таки треба
А от "я народився у вісімдесятому році" чи "не буде ще принаймні 19 годин" (саме так, а не "щє", і без ком) - це, будь ласочка, літерами. Як і "я недоотримав ще 1 годину і 20 хвилин"

Щодо числівників - досліджувала цю тему, бо для мене це було болюче питання.
Загальні правила такі: в діалогах ВСІ цифри пишуться словами. В решті тексту - можна писати цифрами. Навіть в художньому. Писати словами - лише рекомендація. Зараз в багатьох художніх книгах зустрічаються цифри в тексті.

Загальні рекомендації, як правило, виглядають так: "Як правило, в науково-технічній, виробничій, довідковій літератури числівники й іменники при них подаються у скороченому вигляді (причому ці скорочення підлягають певним правилам), а в публіцистиці, художній літературі, виданнях для школярів і молоді — повністю". Втім, дійсно певні числівники в художньому тексті можна писати цифрами, і навіть в діалогах, якщо в діалозі вживається щось на кшталт: "Я питаю його, яку пароварку краще купити, а він мені каже, що КО-346259, ну от що за людина!". В сучасних книжках можна зустріти й написані цифрами числівники в тих випадках, коли їх треба було б писати словами, але, якщо ви уважно вчитаєтеся в тексти цих книжок, ви переконаєтеся, що вони кепсько вичитані. Останні років 20 видавництва сильно економлять на редакторах і коректорах.

bb 024. Крути штурвал, або хочу на ручки

Оповідання дуже гарне – саме таке, як я люблю: про маленьку людину, яка боїться, якій дуже хочеться на ручки, яка не розуміє, що відбувається, чому це вона має бути відповідальною, й взагалі – нащо їй усе це, проте... проте «розбитися ми завжди встигнемо».
Так, вона не знає, чого хоче. Не знає, що буде правильно, як буде правильно, але це взагалі не має значення, коли попереду скелі, а жити дуже хочеться. І – це другорядне, але не останнє у списку, – хочеться врятувати тих, за кого ти несеш відповідальність, хоча її не просила та як би від неї вже скоріше відкараскатися, від тієї відповідальності.
Отак і дорослішають, чесно кажучи, ті, кому це зовсім не потрібно – дорослішати. Але хто ж їх питатиме?..
Щодо стилістики. Я не знаю, авторе, як ви це зробили, але в цьому випадку стилістика, в якому цілі абзаци написані реченнями, структурованими за схемою «Підмет + присудок + все інше», виглядає досить органічно. Може, тому, що оповідання йде з точки зору дівчини, яка в психологічному сенсі досить незріла, а може, тому, що розбавляється абзацами, де використовуються речення, структуровані інакше.
Якби я голосувала, то до другого туру пропустила б без зайвих питань, у другому оцінила б високо – десь на 5-6. Зниження оцінки відбулося б через невичитаність твору.

[+]

Ну, як правильно написати назву, Птиця вже сказала, я до неї доєднуюсь.
Маленьке зауваження: «Тільки от ця екскурсія проходить тричі на тиждень і тричі на тиждень цей корабель пропливає шлях монстра і ніхто того монстра в очі не бачив» - перше «і» краще замінити комою чи взагалі зробити два речення.
«Дівчина була впевнена в хлопцю» - в хлопцеві?
«В період з тисячу п’ятсот дев’яносто шостого до тисячу вісімсот дев’яносто шостого» - тисячИ п’ятИсот, тисячИ воСЬМИсот
Є ще проблеми із комами, але то вже таке.

В будь-якому випадку, я вітаю вас, авторе, із вдалим твором.
Із повагою, Валерія

bb 034. Вісник

Ну, перш за все, хочу сказати, що горор у вас, авторе, виходить дуже добре, так само як і екшен. За оповіданням цікаво спостерігати. Написано це дуже гарною мовою, відразу йде занурення у світ оповідання. Це справді добре, і важливо, що автор це вміє. Це принаймні означає, що читач буде гортати сторінки, приділяючи увагу оповіданню, а не бажаючи, щоб усе швидше закінчилося.
Але... є одне маленьке «але». Ми з Марією в цьому сенсі розійшлися: їй просто незрозуміло, що там в оповіданні відбувається, мені ж вважається, що маємо справу із «ненадійним оповідачем», і фантастики, на жаль, в цьому тексті нема, а є божевільний персонаж, що вважає себе янголом, за яким полюють. Ну слухайте, все ж тоді стає на свої місця: і те, що в янгола ніколи крил не було (а що, найнижчим рангам не видають крил!), і те, що в «поганих» немає жодних чітко прописаних автором мотивів робити саме так, а не інакше. Які мотиви, коли людина божевільна? І тоді усьому тому, що він верзе, віри теж нема. От тільки людей, яких зі світу звів, шкода...
Прочитавши авторські коментарі до оповідання, я зрозуміла, що усе зрозуміла неправильно ))) Проте мені дуже, дуже бракує хоча б якоїсь конкретики щодо «поганих хлопців», щоб повірити героєві. Чому він відразу мав підозру до парочки, яка всього лише цілується? Чому «погані» викинули хлопця з вікна, а не встромили йому якусь гидоту в капельниці, щоб не було оцієї всієї біганини з небіжчиком? У лікарні ж події відбуваються, нащо оце усе? Нащо їм зустрічатися там, де тхне – задля антуражу чи вони дияволи, що без аромату сірки та лайна не можуть? Дідове пояснення мені якось навіть і за пояснення не йде, вибачте. Органи в тій багнюці ніхто тримати не стане, проблем більше, ніж вигоди; зустрічатися можна й у теплих, затишних офісах... Коротше кажучи, для мене оця сова аж ніяк на глобус не надягається – то пір’я не в той бік, то голова відпадає. Мабуть, я для цього оповідання виявилася занадто цинічною людиною з бритвою Оккама навпереваги.
Якби я голосувала, в другий тур би пропустила, а далі оцінка була б низькою.

Дякую за детальний розбір.
Так, текст писався з урахуванням незрілості дівчини.

Важка доля сучасних янголів. Мабуть, час у Санта-Клауси перекваліфікуватися. Дякую за розлогий відгук!