Дякую за розбір!

От нарешті збагнув!!! (таки я твердий чоловік! Зважаючи на десятки коментарів у різних конкурсах.)
Не варто в динамічне оповідання пхати надскладні описи.
Бо ті хто люблять пірнати по метафорам і ті хто прагнуть екшену - то різні читачі.

Описи там якраз для створення атмосфери - проте, згоден, треба то робити простіше.

Щодо перекладів.
На інших конкурсах сварились, що я переклав діалог з угорської, але не переклав з російської. Тож тепер, про всяк випадок, перекладаю навіть з діалектів Української.

Про авторство пісні - так мені збрехав інтернет, я не дуже за тим заморочувався.

Хто такі ті білки-блискавки? А я знаю? Наразі не зустрічав аналогів в літературі))).

Ще раз дякую. Це було вельми корисно!

Тобто вивір - то чоловік білки або коли багато білок? Дякую, зрозуміло!

Якщо ваш твір потрапить до друку, ви маєте погодитися на редагування. І мені здається, що першими під обстріл редактора потраплять оті "атмосферні" фрази. )))

"Заморочуватися", нмд, варто на всьому, що стосується точності і однозначності.

В кожного персонажу має бути власна передісторія та мотивація. Якщо це хтонь - вона має свою мету, реліктові розумні істоти - свою тощо. Тобто логіка має бути навіть у фантастиці.

Там в тексті написано - це назва загону:

Я теж не автор, якщо що))

Буду сподіватись. А рекомендаціям редактора я не опираюсь. Ніхто ж не прагне принципово переробити твір, лише зробити більш доступним читачу.


Та варто. варто. Просто, повірив першому посиланню в неті. І не перевірив достовірність. Саме це мав на увазі під "не заморочився" - тобто не догледів. Не сподівався на таку підступність пошукової системи)))).

Щодо будь-яких деталей оповідання, я завжди дуже уважний. І буває перечитую цілі стоси літератури, заради однієї ремарки. Навіть перевіряв чи справді 23 березня 1939 року в певному місці була повня.


Це я пожартував, що я їх не знаю. Звичайно всі вони живі та мають спільну історію, а кожен окремо характер та переконання.

А щодо "Вивір" - то гумор Ваш оцінив)))

Бачу, у Вас вже закінчилися піддослідні для розтину, тому чи не буда Ваша ласка розібратися, чому ж таки ми вбиваємо каргоменів? (одразу вибачаюся за близькість до нф)

Каргоменів? Отже, знову пощастило. То вивірки були, тепер каргомени. Хоча б відомо, з чим їх їдять?
bb008 Чому ми вбиваємо каргоменів - N'9

думаю, достатньо просто підсолити і поперчити. головне - підсмажити як слід.

* занотовує... *
Дяка! Лишається впіймати.

Вітаю! Я у вас вперше, але як я розумію тут можна попросити Птицю навідати мій твір? Буду вдячний за рентген і мого дитяти.

bb032 Битва крізь роки

Краще так: З вартової вежі йшов дим люльки, яку палив один із козаків. Або так: З вартової вежі йшов дим. Двоє козаків палили люльки.

Гарне оповідання, тільки здався немотивованим момент, коли москалі намагаються погладити вовків. Навіть у собачу зграю лізти небезпечно, а якщо вже з'ясували, що це вовки - вони б їх просто спробували застрілити.
Те ж стосується фінального епізоду - мотивація і, так скажімо, алгоритм звичних дій. От уявіть собі - ви бачите й чуєте, що з боку супротивника коїться щось дивне. Незрозуміле. Таке, що самі військові сприймають як виставу.
Аж тут учасники тієї "вистави" з'являються перед очі. Кажуть, що вони справжні січові козаки. І військові відразу їм вірять. Хоча б мали затримати та відправити в тил. Бо - незнайомі люди, без документів, прийшли з боку ворожих позицій.
Проблема в тому, що для притчі сюжет надто реальний, а для мілітарної фантастики - надто притчовий. Якщо досягти балансу, все буде гаразд!
Удачі на конкурсі! І я теж вірю в козаків. В сучасних козаків.

Вітаю! Звісно, можна. )))
bb022 Смайл - N'10

Дякую за настанови. Уже не так критично, як кілька років тому. А це означає, що помаленьку набиваю руку.

bb008 Чому ми вбиваємо каргоменів

Відразу попереджаю - багато спойлерів. Я спочатку хотіла приховати їх за плюсиками, проте мова здебільшого якраз про фінальний "фінт вухами". Тож не читайте цей пост, доки не прочитаєте оповідання. Бо воно того варте.

Мені дуже сподобалось оповідання. Точніше - перша частина. Світ Ханни вийшов цікавішим, ніж світ каргоменів. Оце все - куріпи, лопухили, світлячильники, куробойки. Мені навіть закортіло скуштувати смаженої ікри алаки. Також автору вдалося, нмд, вправно й тактовно уникнути розтлумачок, особливо у фіналі, де треба стисло подати максимум інформації. Проте фінал викликав розчарування. Чому так? Тому що у фіналі суб'єктність змінюється на об'єктність - головна героїня перетворюється на предмет дослідження. Відповідно, зменшується авторська "оптика", масштаб створення персонажу. Щойно це була дівчина Ханна - з характером, взаєминами, мріями, конфліктами. Аж раптом - і вона вже мавпочка-мутант.
Загалом, це оповідання-перевертень, а це вже трохи заштампований у фантастиці прийом.
І також із огляду на цей прийом постає питання - що саме Ханна вважала магією рослин? Це ніяк не пояснюється, навіть у фіналі. З каргоменами все більш-менш зрозуміло. "Більмо" це оптичний пристрій. А що сприяло мутації рослин, та чи було це магією насправді? Якщо "магія" каргоменів - це технологія, то, мабуть, "магія" рослин - того же штибу?
Фактично вийшов своєрідний гібрид фентезі та НФ. Такий собі "мутант". ))) І в даному випадку НФ вбиває фентезі.
Немає відповіді на заголовне питання - "чому ми вбиваємо каргоменів". Воно втрачає сенс, коли виявляється, що жодного каргомена не вбито. Інакше б вони про це нагадали один одному в розмові, коли до них потрапила Ханна.
Та, власне, чому "народ" їх зве каргоменами, коли все навпаки, коли вони самі cargo sapiens?
Якщо я правильно зрозуміла, світ Ханни та її народу - це простір, до якого ніхто не має доступу. То чому вони з каргоменами легко розуміють одне одного, спілкуються без проблем? Мова в ендемічних умовах мала розвиватися за власними правилами.
Відкритий фінал тут має створювати надію на те, що в Ханни все буде добре. Але чому?
Здається, вона не повернеться додому, і це сумно. І знову питання - звідки мавпи знають про каргоменів, якщо ті не можуть потрапити до їхнього світу?
Власне, я здогадалася, "чому ми вбиваємо каргоменів". Щоби не вбивали казку. )))
Удачі на конкурсі!

Дуже дякую за розбір!
Але зараз почну виправдовуватися...
Це.. не те, щоби уривок чогось більшого, а, скоріше, визнання, що те більше я не зважуся написати. Бо за задумом, який довго вилежувався, це мав бути детектив, де Ханна розслідує смерть майбутнього батька нової дитини своєї матінки, проходить через кілька карколомних випробувань типу зустрічі з лопухилом, блукає в жовтому тумані, читач ближче знайомиться з її здібностями, розуміє, що в Ханни теж є родзинка, яку просто ніхто не помітив ще - а саме здатність рухатися настільки швидко, що вона не просто може випадково подолати жовтий туман, а й може блукати його стежками, усвідомлюючи, що робить. Звісно ж, і про природу магії рослин там мало би бути, і більше про туман, і розуміння, що "магію" каргоменів нарід приписує до магії, бо не розуміє, як воно працює... коротше, чи не цілий гостросюжетно-детективний роман у фентезійно-фантастичному світі...
Але переляк, що не зумію втримати інтригу до кінця і реалізувати перевертень, настільки вибив з колії, що вийшло оповідання, і навіть не дуже довге
А каргомени - то від cargo men, тобто, вантажеперевізники це був найбільший спойлер превертня, навіть дивно, що досі не було ні від кого відгуків штибу "аа, так одразу зрозуміло через назву було".
За авторським задумом (може, не дуже чітко сформульованим в тексті саме через острах випадково засумонити Моргана Фрімена), мало бути зрозуміло, що в мавп лишилися спогади про людей, які їх перевозили для дослідів, і від яких вони позбулися, коли втекли в аномалію. Тобто, в них каргомени - щось на кшталт міфічних створінь.
А от про мову - це мій провтик (