А яка саме методика?
Напевно, якщо починати "ну, бля, коротше..." - завжди працює.
А друга методика - така?

Цікава методика, збережу собі. Маю на увазі другу, першою володію майже досконало

Ні, ось ця Як пише Птиця?
Ех, те відчуття, коли в людей є аж три методики, а в тебе жодної

А, ну так, було таке. )))
Лайк!

Дуже веселе і життєве оповідання Чомусь згадався анекдот про українку та " якщо я стою "руки в боки", то мені по барабану на який бік у тебе шапка"
Читалося легко, не дивлячись на всілякі уточнення-лікбези від головного героя. А ще якби фінал трошки конкретизувати, то взагалі була б бомба
Успіхів на конкурсі

ще, напевне, гномами


Зайва кома.


«Сцена: спеціальна площадка, підвищена над підлогою, землею, на якій відбуваються концерти, вистави і т. ін.; театральні підмостки» (див. /////). Сцену не можна «розстилати».


у — чергування голосних і приголосних звуків. Див. /////


Зрештою, врешті-решт


Канцелярит.


Русизм. Сорочки.


Як «елементи одягу» можуть бути «знесиленими і смертельно пораненими»?


Русизм. Страшенно.


Русизм. Оскільки.


важливу


Слово є сучасним жаргонізмом і зовсім не відповідає загальній фентезійній атмосфері.


Загалом.
Жодних.


звичай. Тобто


Тоді — «але я не відступив».


робив, як


«треба одразу ж показати», або «насамперед треба показати»


показати, хто


хотіла, аби


Невдале слово. Краще — «і далі».


показувати, за


на вовчицю


а отже, має


тижнів. В


Русизм. В поодиноких випадках, вкрай нечасто.


метаморф


лапи та стрибнула


Русизм. Вцілити, потрапити.


роки, зупинив


Це уточнення (не просто до ліжка, а саме до кута ліжка) справді таке важливе?


оговтувалась, я


Русизм. Помчав на горище.


Де були «міцні дубові двері» — на горищі, чи в будинку?


ніч


в


халаті, геть знесилена, зі


Зайва кома.


рум'янцем


Що означає «в перші рік-два»? Рік-два чого?


Що означає «поставити себе»?


я, може, і


прибирати


час, то


вислизнув


чоловік


накрив — і все


здавалося, обід


відкрила


як я її


Мабуть, «ледь не втратили».


Русизм. Танок.


наше


Після того вона


Русизм.


Краще — стрибнув. У ліжко.


вже терпець уривається


готував, тільки


Анахронічні вирази.


думала, ти


вп’ялася


до комірчини

* * * * *

Спочатку було цікаво. Головний герой, схоже, більш-менш нормальна людина без надприродних здібностей, тож хотілося дізнатись, як він із цього виплутається та чим усе це скінчиться. А скінчилося... нічим. Ну, принаймні, подружжя помирилося, але ж це ненадовго. Тепер, певно, чоловікові доведеться частенько ховатись у комірчині.

Сенсу у фіналі не бачу (як і в оповіданні загалом). Ну, змія виявилася не отруйною. І що з того? Може, наступного разу то буде анаконда. Чи тигриця. Я не побачив шляхи справжнього вирішення проблеми.

Кумедно...
А якщо уявити, що от десь саме так і має закінчитись дуже затягнутий початок серіалу "Боб кохає Абішолу" -- то стає ще кумедніше.

Втім, таки незбагненно, як їй вдалось дожити до шлюбного віку. З отаким то "керуванням люттю".
Ще ж у підліткові роки мав би, мабуть, вполювати якийсь "відьмак", чи хто там у них буйними перевертнями займається?

Дякую за вашу роботу! Стільки часу та сил витратили, що мені дійсно соромно.
Фінал не завжди має вирішувати проблему. Герой потрапляє в драматичну ситуацію, з якою його характер не може впоратись. Потім проходить випробування і або змінюється, або не змінюється. Або вирішує проблему, або не вирішує проблему. Принаймні, в кінодраматургії так. До того ж, в кінодраматургії конвенція жанру комедії передбачає можливість відсутності будь-якого сенсу, якщо твір виконує свою головну функцію - смішить. Можливо, в літературі все інакше, але проблема точно не обов'язково має бути вирішена.

За виявлені помилки ще раз дякую

Дякую за відгук


В тексті є пояснення, що таке "керування люттю" починається тільки після обряду зняття мітки:

А хто, чи що "керувало люттю", коли мітка ще була?
Мозок, чи зовнішнє керування? Як у безпілотників...
А якщо таки мозок, то чому тепер не може? І що завадить такій істоті винищити містечко? (Всіх, хто не встигне знайти комірчину). І позбавить всіх інших таких істот будь-яких людських прав. Назавжди...

Метаморфів небагато. Тих, що відмовляються від мітки - одиниці. Виходять з-під контролю свідомості одиниці з одиниць і тільки тоді, коли їх провокують. Відповідно, подібна ситуація, як в цій історії, може трапитись раз на сто років. Раніше проблем не виникало, а коли й виникали, то про це будуть окремі оповідання.

У тім-то й річ. Особисто мені оповідання не видалось дуже смішним. Тож цікавив саме спосіб вирішення проблеми, бажано — оригінальний та непередбачуваний.