Обговорення оповідання bb033 Ерміохен

Овва, так це ж універсальний рецепт приготування фантастики. Дякую!

Мені трошечки фіналу забракло, бо остання фраза для мене - не фінал цієї історії. Вона нечітко ставить крапку Пан поміркував і нічого не зрозумів? Пан поміркував і щось робитиме? Нічого не ясно

Абсурд заради абсурду? Починається цікаво й незвично, але до фіналу якось воно мені все не складається разом.

Дякую, я реготала!

Це вже друге оповідання на конкурсі, яке торкається важкої долі сучасної жінки. Але як чоловік, я більше співчуваю головному герою Хоча він сам винен - перш ніж одружуватися треба покраще узнати свій вибір.
Щодо оповідання - читається легко, непоганий гумор, написано гарною літературною мовою, єдине — згоден з одним з попрередніх коментаторів - конфлікт так і не розв'язаний і нема натяків, як він буде розв'язаний.

Дякую за відгук. Теж тепер звернув увагу на фінал. Але, враховуючи, що герой абсолютно не міняється задля вирішення драматичної ситуації в яку він потрапив, майбутнє його шлюбу здається мені очевидним.

Всім дякуюі за акцент на фіналі. Кожному особисто відповідати не буду, аби не смітити в темі, але загалом все по ділу.Не думаю, що це є абсурдом, але відсутність чіткості думки створює таке враження. Треба буде думати і виправляти.

Я теж, коли писав Дякую!

Це було реально весело й збіса метафорично!
Бо дехто дійсно йде до шлюбу зі своїми уявленнями, ніяк не обговоривши їх з партнером, а потім починається.
Не знаю, який фінал для автора є очевидним, проте якщо він його чітко не прописав, читачі лишають за собою право додумати що хочуть!
Отож, проживуть вони яскраво й щасливо.
Але недовго.
Після чого спробують з іншими.
Нічого не вийде.
Зійдуться знову й житимуть, шануючи таргани одне одного й змушуючи їх нещадно компромісити)

Надзвичайно легко читається, хороший гумор, який відображає правду життя... Ще трішки і було б узагалі прекрасно. Я маю на увазі якусь більш феєричну кінцівку, а не просто змиритися з тим, що твоя жінка - змія, нехай і неядовита, або що твій чоловік - не збирається допомагати по господарству й бути слухняним в усьому, чого побажаєш, наче невільник. З іншого боку, якби існували стовідсотково помічні рецепти щодо подружнього життя - ми би жили, мов у раю... А загалом історія сподобалась.
Авторові - респект й успіхів!

Не зайшло. Розумію, що це оповідання абсурдна іронія все таке, але якось воно взагалі не моє. І ось це закінчення дієслів -ать мене трохи вибивало з колії. Виходить герої все ж таки з Полісся, а не хтозна-звідки?
Мало ж бути смішно? Адже таку головну емоцію закладено в цю історію? Так от мені не було. Було радше сумно.

Головне - правильний висновок зробити, ага
Успіхів!

Я скажу цьому оповіданню - так. Але здається фінал треба доробити. Не вистачає епізоду усвідомлення ГГ стану речей та гнучкості у вирішенні проблеми. Можливо най вона його вкусить і він стане перевертнем, тоді їх відносини піднімуться на інший рівень і таки відбудеться сцена з Ерміохена!))

Геніально! Але треба буде придумать щось своє Не буду приховувати, що писалося воно все поспіхом і історію, безсумнівно, краще продовжити до більш змістовного фіналу. Не знаю ще, що там буде з героєм. Він не обов'язково має усвідомити чи змінитись, але має принаймні спробувати.

Така сама біда. Зовсім неконтрольований процес. Щось саме придумувається. Ти його хаотично записуєш, потім збиваєш в оповідання. А за методикою Левченко зовсім не хоче написатися.