Лана писал(а):
Дуже хочеться відкласти війну, смерть та інше кудись у позаминуле століття. Не відкладається тільки чомусь.
Хай щастить на конкурсі!
Хай щастить навзаєм!
І так, справді, є війна...
Але навіть війну можна було би сприймати інакше. Не лише як самі лише страждання, а й – як вихід задавненої, безсилої люті...
От влада тієї країни спрямовує на нас лють свого народу. Для того, мабуть, аби відвернути її від себе. А там і справді є що спрямовувати, бо хоч країна і має значне ВВП на особу (десь під 30тисяч$ на рік, нарівні з деякими країнами Європи – і втричі більше, аніж у нас), але пересічні люди живуть може навіть і гірше аніж наші... Хто винен? Ми, звісно, а хто ж іще?
А у нас, крім люті до влади (за всяке), назбиралась ще з 1922, 1933... притлумлена лють назовні.
І вона ж і не зникла, і не зникне сама собою...
То чому би не сприймати навіть війну (нав'язану ззовні, до речі) – не як самі лише страждання, а ще і як катарсис?
Особливо, коли майже увесь світ якось та допомагає ...
І, може, видаючи військовим якісь чергові "джавеліни", треба присвятити годинку часу нагадуванню (може й усій країні?) скільки і як саме предків померло у минулому столітті?
Навряд чи хоч хтось хоче приходу танків, лиш би подивитись як вони горять, але, можливо, навіть і усвідомлення факту, що вони більше не зможуть безкарно по нас потоптатись, що вже маємо щось схоже на "рів з крокодилами" (та й затяжні погрози роблять напад дедалі примарнішим) – може це дасть комусь можливість не боятись більше – от хоч би й українською говорити. Це ще не так щоб і одразу щастя, але вже буде неабищо.
Вход
FAQ
Поиск
Пользователи
