Обговорення оповідання az001 Сила ста душ

Хороше фентезійне оповідання. Є динаміка, але в той же час вистачає описів і пояснень.

Дякую!

Сподобалося! Відразу ж починається наростання подій та емоційної напруги. Читалося на одному подиху. Актуально про страхи людські, коли легко задурити людям голову й біле виставити чорним, нацькувати на тих, хто є їхніми захисниками. Навіть нині таке у нас коїться (
Єдине, що у структурі, як на мене, варто було би не розривати момент, коли на Лію та Змієлова напало чудовисько. Там, де розповідається про зникнення дружини мірошника. Зрозуміла мотивація, але трохи збиває темпоритм. Хіба отой уривок про зникнення описати як щось, що відбувається паралельно, а не переказ того, що вже відбулося. Ну і ще забракло хоча би побіжної згадки про нелюбов Старшого жреця до доньки відьми на початку. Хай навіть без указання, що то Жрець. Інакше він сліпо провтикав можливості дівчини. Хай селяни не помічали й забули про її родовід, але ж цей не мав би.
Над фіналом тепер думаю. Не заздрю Змієлову - такий вибір і як потім жити із собою після нього.
Якщо вийшло надто спойлерно, скажіть, відредагую трохи
Успіхів Вам, однозначно гарний текст!

Оповідання хороше, але мені кінцівка не сподобалася. Шкода дівчини і замало покарання селянам. Але це нмсд.
Удачі!

Дякую за відгуки і зауваження.
Розгляну всі!
Щодо фіналу. Було декілька варіантів, та всі, крім цього, мені здалися занадто "ванільними".
Успіху й удачі навзаєм!

Вітаю, авторе!

Що можу сказати - це неймовірне оповідання. Сильне і глибоке, багатошарове.

І хоч фінал трагічний, з літературної точки зору він єдино можливий, як на мене. Єдине - він не закриває історію Змієлова. І тут навіть не знаю, що можна вигадати. Банальне самовбивство перетворить на фентезійну реінкарнацією Ромео і Джульєтти. А як Змієлову жити з тим далі - хтозна.

Дякую за чудове оповідання.

Успіхів та наснаги!

Щиро дякую, Фантоме!
Тішуся, мов дитина.
Успіху навзаєм!

Мені не сподобалось. Фактично три чверті оповідання - задовга експозиція, потім коротка розтлумачка того, що колись відбувалося, устами Мілени, а тоді дивний фінал. Дивний - бо вбивство Змієловом Лії ані логікою подій, ані його ставленням до дівчини не обґрунтовано. Навіщо Гамлет зарізав Полонія (закреслено) Змієлов зарізав дівчину, в яку закохався? Бо вона відьма? Тю... взагалі всі чоловіки вважають усіх жінок відьмами. Та якось живуть із цим. В оповіданні багато антуражу, "нагнітання атмосфери", а ідейної складової - обмаль, тільки непозбувна бентега на сорок тищ знаків. А що відбувається - геть незрозуміло. Через те читати нудно.
Удачі на конкурсі!

Вітаю, Авторе!
У мене від оповідання двоїсте враження.
Як на мене, з погляду техніки написання воно чудове. Коли читала - просто-таки насолоджувалася тим, як прописані сцени, побудована композиція, послідовно вводяться герої. Всі сюжетні лінії наприкінці зібрані докупи, всі "рушниці" вистрелили, кожен і з головних, і з другорядних героїв виконав свою роль, ліричні стосунки розвиваються послідовно, логіка подій дотримана. У цьому сенсі оповідання - просто лялечка!
Проте є два аспекти, які, на мій погляд, вийшли трохи не дуже. Це суто НМСД, тому, Авторе, можете не зважати.
Перше - мені дуже забракло чогось несподіваного. Те, що доволі стандартна експозиція (самотнє село, забобонні люди, дівчина-відьма, яку бояться й переслідують) - не має значення, будь-яку експозицію можна за бажанням цікаво обіграти. Але й далі події розвивалися надто передбачувано (ліричні стосунки, небезпека, лихо в селі, монстри, і так далі). Поведінка жерців, голови села, мисливця, головних героїв - все теж розкручувалося у відповідності з певними схемами, без індивідуальних "родзинок". Навіть монстри на стінах печери, що здатні оживати, одразу нагадали фільм "Шазам".
Друге - завершення. Мені здалося, що у ньому герої надто старанно намагалися вчинити "так, як правильно". І саме через це виникає враження, що насправді все це неправильно.
Тобто, якщо метою Автора було створити казку-притчу про добро і зло, де всі персонажі уособлюють певні риси, то це, певно, так і мусить бути. Але якщо дивитися як на суто людську історію - то, мені здається, бракує саме отих людських рис, коли герої все ж таки щось роблять індивідуально, хоч і не завжди правильно, а не намагаються щосили відповідати певним етичним категоріям.
Втім, попри це написано дуже майстерно.
Успіху на конкурсі!

Дякую за відгуки, колеги!
Дуже шкода, Птице, що не сподобалося, хоча сподівався, що буде навпаки.
З вашого коментаря склалося враження, що читали побіжно і навскоси, бо там не все так просто і не зводиться до того, щоб просто зарізати відьму. Якби я тільки цього хотів, то її вбив би Мефодій.
Та все одно дякую за відгук! Дуже корисно бачити різні точки зору від читачів.

Сокирі величезна подяка за розлогий відгук!
Зізнаюся - досліджував новий для себе жанр "темне фентезі", тому експозиція і герої вийшли досить затерті, бо холєра знає як його писати.
Ну і щодо фіналу. Розумію, що хотілося чогось дуже незвичного, але, як зауважив Фантом, він виявився єдино можливим. Я перебрав багато варіантів і від кожного тхнуло фальшивістю. Тому нехай вже лишається таким.
Окрема подяка за .
Всім щиро бажаю успіхів і перемог!

Ніт. Не "побіжно і навскоси", це наклеп. Читала я ретельно, тим паче вже на середині твору зрозуміла, що сваритиму. Тож треба було визначитися, за що саме.

Я теж цілком погоджуюся з Сокирою, що твір написано дуже майстерно. Проте я не можу зрозуміти, яку ідею заклав у нього автор чи авторка. Бо вважаю, що фантастичне за великим рахунком - це лише антураж. У будь-якому оповіданні можна побачити загальнолюдську ідею. Тим паче у такому професійному. Але здається, що в даному випадку твір написаний заради самого процесу. Десь так. Не ображайтесь, авторе, я просто чесно висловила те, що спало на думку.

Вітаю Авторе!
В мене теж двоїсте враження. Написано чудово, дуже гарна перша частина, але фінал і мотивації персонажів хочеться переробити.
Успіху!

Дуже радію, що текст викликає почуття, хоч і двоякі.
Щодо ідеї і мотивації. Лія на початку і відьмою не дуже хотіла бути. Вона просто мріяла про сім'ю. Та коли до неї перейшла сила, то вона змінилася. Не кожна людина може пройти випробування владою, а у цьому випадку ледь не безмежною. Плюс жага помсти. Це дуже сильне почуття, як на мій погляд, та ще й помножене на сто. Тому Лія на початку і Лія наприкінці - дві досить різні людини. Та все ж, не дивлячись на всю могутність, вона не стала остаточно на бік зла, бо мала змогу вилікувати рани, та жорстоко помститися. Вона пробачила людей і свого коханого за їхню "тупість і нерозуміння".
Щодо Змієлова. На початку йому байдуже до людей (він з ними навіть не балакає). У печеру він йде лише за власною вигодою - позбутися нічних жахів. Що стається далі? Люди його вбивають. Гарний привід полюбити селян? Йому пропонують місце поряд богині! Багато людей відмовилися б? А він відмовився. І якою ціною!
Людство не ідеальне. Часто жорстоке. Часто неосвічене і недолуге. Та це не означає, що воно все погане і заслуговує на знищення.
Ну і є ще одне. Філософське. Про людину і Бога. Але то вже окрема історія. І так задовгий коментар вийшов.
Тому, друзі мої, хоч ви мене ріжте, та переписувати нічого не буду.
Щиро дякую за увагу до тексту!