...

Під ніком Автор можна коментувати лише власне оповідання.

Щось у вас русалка аж занадто балакуча та занадто базікає. У українському фольклорі русалки ледь знають людську мову та говорять дуже мало, як і мавки. Такі конструкції вони не використовували би . Тому "не вірю" тому що описано у творі
Хоча оповідання справило гарне враження, читалося із цікавістю. Але це спілкування з русалкою аж занадто нереалістичне, ніби це просто якась дівчина з міста, а не нечисть

(вибачаюсь заходив з телефону він мене не з того акаунту залогінів)

Дякую, панове, за відгуки.
Але чому одразу русалка? НМД, персонаж типовий вампір.

Так жертви ж - потопельники! Хіба ні?

Мені швидше не сподобалося. Головний герой неприємний і самозакоханий тип, всі в нього погані, лиш він хороший. Багато речень, які взагалі не рухають сюжет, а якісь роздуми чи то автора, чи то героя.
І ось знаходить таки цей сноб, якому і музика не подобається, і сучасний дівочий одяг, рідну душу, закохується, і замість відвезти в Київ чи зробити якийсь відчайдушний крок для її спасіння - вбиває.

Сама назва твору якби натякала на очікуваний фінал)). Тому не можу сказати, що сюжет був інтригуючим, а кінцевий результат - оригінальним поворотом подій. Єдине - не зрозуміло ким була та дівчина - русалкою, мавкою чи привидом замку з якоюсь трагічною історією, яка мстилася гарним хлопцям за якусь пакость? Хоча, впринципі - це не так і важливо)
Атмосфера божественна! Я аж сама ту музику почула, так файно все описано. Автор таки гарно володіє словом!
Удачі!

Вітаю, авторе!
Дуже гарно! Більше й нема чого сказати. Лише читати, перечитувати і отримувати задоволення. Все до ладу - і історія, і ідея, і мова. Як на мене, однозначний фаворит.
Успіху на конкурсі!

Ясю, ну яке ж спасіння, якщо він спеціально по її душу приїхав.
На роботі людина.
Але в будь-якому випадку дякую за відгук, думки читачів важливі для мене (і це не іронія). Постараюсь врахувати і ваші зауваження.

Іва, також дякую. Що ж до дівчини, то я сам(а) точно не знаю, ким вона була. Якась нечиста сила, але яка...
А ви як гадаєте?

Надзвичайно гарний мелодійний стиль написання. Слова ллються рікою, запрошуючи приєднатись до вальсу.
Такому оповідання пасувала б і назва більш гармонійна, загадкова.
Погоджуюсь з попередніми коментарями, що перехід від романтики до роботи ГГ незрозумілий.
Якби герой саме тому і прийшов, щоб вбити дівчину, він би розмірковув про це з самого початку.
Оповідання ж писалося від імені героя. То чому ж думки не про завдання, а про пошуки скарбів у фортеці і молодь з гучною музикою? Логічніше було б, якби він у засідці спеціально чекав на них. Але він чомусь не радий, що порушили його тишу. Дивно.

Яка ж біда, якщо йому навпаки пощастило, і він зустріне дівчину і виконає завдання?

Не схотів їхати поночі, чи виконував завдання?
Ні, авторе, ваше пояснення не клеїться то твору. Весь твір написано так, що ніякого завдання у героя немає, і він просто випадково потрапив у вир подій. А фінал - наче з іншого твору.

Так, справді, варто прояснити цей момент. Дякую.
До речі, перший варіант назви був "Танок у сяйві Місяця", чи якось так, але видався надто пишномовним.