Дякую Ясе!
Тут десь три-чотири-п'ять варіантів того, що відбувається.

Дякую Сокире!

Не знаю наскільки воно вочевидь, але події відбуваються десь на початку двадцятого століття (Це все починалося як історична проза. ). Острів до речі брався існуючий - Елен-Мор.
Авторська версія що дітей не було, і, відповідно до епохи, вже й не вийде. Це одна з причин чому Кейті боїться переїзду.
Але версія, що дитина була, з нею щось трапилося, а Кейті це заперечує, як і заперечує саме існування дитини, бо їй так легше, теж може бути.
Момент з руками мені теж подобається.

Успіху навзаем!

На справді це все залишається не важливим. Особливо в такому жанрі.

Я допитлива, тому навіть карту припливів і відливів вивчала. Але на цьому моменті я здалася з історичною прозою, вирішивши що буде містика і нереал.

І це правильно. Письменник має бути допитливим. Чим краще уявляєш, про що пишеш, тим краще виходить. Навіть якщо задля якоїсь дрібниці витратиш декілька годин на вивчення фактів.

Тільки не смійтеся, але з моменту появи ідеї, до моменту її реалізації минув рік. (Ні, я не писала весь цей час, просто так вийшло).

Це нормально. То я дурний - написав оповідання за 2 тижні і думав, що воно буде успішним.

Вітаю. Спершу збирався поварити за надмірну вичурність та описовість, але потім збагнув, що вони працюють на атмосферу. Насправді, Ви написали про події початку минулого сторіччя у стилі літератури письменників минулого століття. Дуже цікавий підхід, хочеться перевірити як далеко можна заглибитися... Але повернуся до оповідання.
Атмосферне, сильне, таємниче, психологічне. До речі, на відміну від решти, я все ж вважаю Айлу саме не русалкою, а островом, якому не захотілося відпускати мешканців. Щодо Кейті, то я десь після трьох абзаців вирішив, що вона трохи не сповна розуму, тому не дуже довіряв її маренням. Тільки гадав, чоловік її любить чи все ж покидьок? Виявилося, можна обирати, безпрограшний варіант.
Та все ж я не можу трохи не посварити: і де-не-де відмінки неправильні. Також мені все ж здається, що "держак" це у лопати чи сапи, а у сокири "руків'я". Хоча, якщо це інструмент... Хоча, Кейті ж використовує сокиру як зброю. Словом, ще поміркуйте, особисто мені все ж "держак" якось невдало звучить.
Ну й також це смаковщина, але я не можу сприймати трагедію у якій все сумно від початку до кінця. Мені тоді здається, що все не так погано, а герої просто нитики. З комедіями, до речі, аналогічно. Тому мені не вистачило радісного та світлого початку або ж навпаки фіналу, себто чогось відмінного від сірого буремного острова. Тому ставлю "6". Успіхів!

Вітаю Олександре!

"руків'я" - гарне слово, дякую.

- це глюк цього сайту, як говорять знавці, не лікується

Так, ви влучно помітили, хотілося створити певну атмосферу і не тільки словами, а й монохромною палітрою. І якщо брати до уваги суворі Гебриди і таємниці, що з ними пов'язані, то чогось світлого у такому сетингу не може бути. Фінал відкритий, можливо герої врятувалися.

Е-ех! Поставлю високу оцінку.
За стиль і атмосферу.
А попереднє "навіяло" - нехай буде для Птиці,
а для Вас - оце

Птиця все бачить!

Дякую Юлесе!
Чудове навіяло, я колись захоплювалась цим саундтреком і фільм теж дивилася (давно).
Риба не думає, вона німа і не має емоцій,
Риба не думає, тому що все знає.