Вітаю, авторе!

Враження дуже неоднозначні.

Написано майстерно, ну хіба за виключенням кількох повторів, та й ті помітилися на початку, бо далі сюжет затягнув і на це просто не зверталося уваги. Дивуюся (і по доброму навіть трохи заздрю) як вам вдалося в такому невеликому об'ємі зробити героїв живими і рельєфними, підкреслити характер кожного, і це, безперечно, великий плюс. Сподобалося, що в оповідання закладено кілька конфліктів. Мінус, що розв'язали ви не всі. Лінія Світлана-Катерина так і залишилася відкритою.

Як на мене, один із плюсів оповідання зіграв і дуже негативну роль. Серед різномаїття персонажів я не зміг вичленити для себе Головного героя. Відповідно, мені не було кому співпереживати. Як наслідок - не зміг отримати емоційного задоволення від оповідання.

Ще один мінус, то вже ледь не голівудівсько-мемний (навіть не знаю, як його ще назвати) - фінальний бій, динаміка, напруження і тут супротивники заводять балачки-пояснювалки. От із Катериною у вас класно вийшло - сама знайшла пояснення. Коротенько, але все зрозуміло.

Як казав вище, лінія Катерина-Світлана, та й кожної поодинці - обірвана. На початку Катерина п'є і хоче здихатися Світлани, наприкінці - те саме. Тобто, ані еволюції персонажу, ані якихось дій ми від неї не бачимо. Світлана. Вхідні дані про дівчину - захоплюється паровими машинами і зневажає Катерину, вихідні - захоплюється ними ж і ставлення до мачехи те саме. Тобто, також немає еволюції і бодай яких дій. І дивно, що обидві хочуть продати справу, проте якось домовитися і врешті зробити цього так і не можуть.

Успіхів та наснаги!

Дякую за відгук. За роз'яснення.
Треба підправити оповідання, багато чого дописати та пояснити, поскорочувати...
Успіху!

Вітаю, авторе!
Мені сподобалось ваше оповідання. Читала з великим задоволенням.
Зовсім не заважало ні те, що героїв багато (як на мене, зайвих не було), ні рваний стиль написання.
Про те, що варто дописати, все коментували до мене. Цілком погоджуюсь з думкою інших, що варто і про дзвони пояснити, і трохи більше про життя Феофана, і про годинник.
Додам від себе, що я не зрозуміла момент з годинником: чому від після ремонту спершу не спрацював, як потрібно, а потім спрацював. Адже про повторний ремонт згадок не було. А ще, якщо вже будете дописувати про інших, мабуть, варто додати й історію годинникаря. А то він тільки пожурив сина, але так і не пояснив детально, чим загрожує його легковажність у ремонтній справі.
В цілому твір чудовий. Успіху!

Дякую за відгук, Блискавка.
Редагую: дописую, виправляю та скорочую...

Успіху!

Вітаю авторе!

Оповідання дійсно сподобалось. Ідея подання історіі зі сторони свідків - цікава. Щодо зауважень приєднуюсь до інших коментаторів.
Як на мене, то поява "Джекіла-Гайда" трошки зіпсувала закінчення, оскільки я став пригадувати їх оригінальну історію і пов'язувати з вашою. Виникло питання як же вони дійшли до життя такого. Ця частина випала і, як на мене, цілістність оповідання була трошки порушена. Здається замість "Джекіла-Гайда" можна було використати перевертня. Або десь на початку, коли пригадується буремне життя "святого", можно було побіжно сказати, що він серед інших переслідував і дворфів і "Джекіла-Гайда", тоді було б зрозуміло, чому вони організували таке собі "таємне брацтво."

Дякую за відгук, Смит.
"Джекіла і Гайда" вже видалив.

Зараз обдумую, як вмістити в кілька речень передісторію Ореста.

Ще не знаю, що буде з цим оповіданням після останньої редакції.

Успіху.