Обговорення оповідання ax023 Моє орбітальне intro

Файно!
Космічно-українська говірка просто шикарна.
А слова "відправлений з української космічної бази в Борисполі" прям душу гріють)))
Історія сприймається як потік свідомості героїні, тому на сюжетні не логічності не звертала уваги.
Удачі вам!

Рада, що сподобалося!
Вам теж бажаю успіху на конкурсі!

Вітаю, авторе!
Все життя вважав себе запеклим інтровертом, але тепер зрозумів, що не такий я вже і відлюдькуватий.
Успіху і творчої наснаги!

Вітаю, Авторе!

Ваше оповідання поки найкраще, що я читав на цьому конкурсі. Просто видна височенна якість. Тут навіть і нічого додати.
Відзначу, що в якийсь момент трохи набридає ГГ. Дещо переборщили ви з її «фразочками» і т.д. Можливо такого враження не з’явилося б, якби дія включала повноцінні діалоги та взаємодію з іншими персонажами.
І ще одне. Не хорор, а горор))
Удачі Вам!

Доброго вечора!
Ну, інтроверти бувають різними...
Дякую! Вашому твору теж бажаю успіху

Доброго вечора!
Дякую за похвалу, мені надзвичайно приємно!
І за "горор" дякую. Я трохи олд і не звикла до такого написання, але пішла, перевірила - саме так це слово частіше вживають на сучасних сайтах шанувальники жахів. Постараюся теж писати саме так

Ех...
Так все цікаво починалось і тривало. І так моторошно все було понівечене прикінцевою "непозбутньою і безпросвітньою бентегою"...

А ще згадалось оповідання, Дж Гана "Різдво Щоденно".
Дивовижно, але навіть там завершення не здавалось таким страшним. Хоч пілота й посадили у в'язницю і змусили дивитись рекламу...

Може, недарма у нашого народу стільки синонімів "непозбувної бентеги": журба, туга, гризота, печаль, жаль, зажура, скорбота, порожнеча, побивання, притуга, та ще "модні" мінор, іпохондрія і так далі.
З іншого боку - те, що для одних жах, для інших - радість. Той же локдаун підтверджує: якщо одні в карантині дуріють від нудьги, то інші тішаться вимушеною самотністю.

Дякую за відгук! Удачі на конкурсі!

Вітаю, авторе. Я прочитав ваше оповідання.
Мої думки суб'єктивні, а питання помилкові.

Написано ладно. Читається легко. Задум - цікавий та інтровертний.

"Крила камяні приросли корінням
До закамянілого вицвілого сну"

Кілька дрібниць:

- цілого капця? Я так розумію, що такі домашні улюбленці як хом'яки та морські свинки у домі надовго не затримуються, а кішок доводиться відпоювати валер'яною мало не щодня. )

- коробка була "схована" у шафі, чи не означає це, що кнопка "універсального будинкового пульту" також розташована у шафі?
Навіть не дочитавши до кінця оповідання, можу з упевненістю стверджувати, що автор - жінка. Скоріш за все заміжня. Бо тільки заміжня жінка, порпаючись у речах чоловіка, може вигадати таке логічне виправдання своїм вчинкам - Ой, пилосос проковтнув капця, я побігла його вимикати і ВИПАДКОВО натрапила на ту коробку, що ти таємно заховав від мене у шафі. )

- оце, авторе, ніби читаю про свою дружину. Ой, пилосос проковтнув капця, я випадково побачила коробку з-під томатів, тому маю всі причини залізти до твого телефону, аби спокійніше спати. Жіноча логіка. )

"А він сидів, зіщуливши ті плечі
і звісивши ту голову тяжку."

- вибачте, але тут не зрозумів, що за "третьє покоління".

- так ви ж сказали, що з "третього покоління" (шо б воно не значило) книгу в руках не тримали, а тут підручник не викидала. Підозріло.


Напала ніч, ця грішна потороча...
І привиди снують собі туди-сюди.
Дрібненькі потерчата, до жахіть охочі,
Нашіптують історії до мене уві сні.
Вибачте, не втримався. )
Хоча, ваш варіант краще.

- це залежить від швидкості цих "дрібних об'єктів".

- краще "до колонії", не критика, а суб'єктивне сприйняття милозвучності.

- беручи до уваги, що це словосполучення трапляється у тексті аж чотири рази, думаю, і автор частенько його використовує, або, точніше, казала бабця. )

- дивно, адже героїня "ж-бо з третього покоління книгу в руках не тримала", а коли почала, то взялася за поезію, а не за "фантастичну містику".

І наступне речення: - ще дивніше, бо героїня вже вмикала камери на самому початку цієї оказії. Хіба що, вони самі вимкнулися, тоді гаразд.


Дякую за історію.

Таки так. Електрощитки, домофони і інше електронне начиння вже й зараз так ховають (за декоративними дверцятами або всередині шаф-купе у вітальні чи передпокої). Дуже практично.

Влучне зауваження, з книгами у мене вийшов проліт!
Малося на увазі: три покоління родини героїні не користуються паперовими книгами. Потрібно підручник на "електронну читалку з підручником всередині" виправити.

Аплодую.

Ну, героїня і не казала, що дуже тямить у механіці. Її теорія - це місячні курси. Звісно, такі моменти водієві мали б викладатися, але якщо ти не "технар" в душі...

Погоджуся.

Почала писати поезію, а от читати могла різне.

Вмикала, але вони не вмикалися. Аж тут бац - запустила ще раз, все ввімкнулося.


Спасибі за критику історії!
Удачі на конкурсі!

Це про роботу на віддаленці. Мені сподобалось оповідання. Бо я теж інтроверт.
Удачі на конкурсі!

Щиро дякую!

Епіграфи - зло.
Даремно розлучились. Коханки є практично у всіх, і нічого. Розумні жінки навіть налагоджують з ними дружні стосунки.
Благо - в цьому контексті русизм.
 много часового кульбіту - теж
Сюжет малоцікавий.

Дружина товаришує з коханкою, чоловік з коханцем, і - всі щасливі!..
Але кому ж тоді на Джаннат летіти? Квадрики самі себе не повезуть!

За відловлювання русизмів окрема подяка.