Обговорення оповідання ax021 В ніщо

Сподобалося вiдчуття реальностi у вигаданому свiтi.

Цікава думка. Як і "край Всесвіту"
Дуже шкода Сая. Яким же самотнім було його життя, якщо із друзів у нього лише унікальний бортовий комп'ютер, а померти він вирішив на краю Всесвіту.
Успіху вам!

Вітаю, авторе!
Сподобалося. Символічно, філософськи, і гарно написано. І справді, яке б не було людське життя, в ньому завжди присутнє це "ніщо". Де людина сама по собі, в цілковитій порожнечі, і компанію їй може скласти лише те, що є всередині її невеличкого простору... І сподобалась думка, що завжди варто йти до своєї мети, навіть якщо її досягнення - це край всесвіту й "ніщо"...
Успіху на конкурсі!

Дуже атмосферне оповідання, читав із задоволенням.
Сподобалося, що ШІ вирішив не скніти в самоті, а рушити у небуття за своїм господарем.
Удачі на конкурсі!

Сподобалося! Гарно, легко, атмосферно!
Стиль оповідання чимось нагадує "Путівник по галактиці". Не зважаючи на сумний фінал, залишилися приємні нотки після прочитання.
Удачі вам!

Сумне оповідання, насправді.
А так все весело починалося, якось навіть почало попахувати чимось тарантіновським.
А потім враз обірвалось... в ніщо.
Автор/ка дав надію на цікавий конфлікт, але на жаль його не було, і це трішки розчарувало.
А взагалі ідея нікчемності буття нікуди не зникала, так що, може все й добре.

Вітаю авторе. Я прочитав ваше оповідання.
Мої думки суб'єктивні, а питання помилкові.

Кілька дрібниць:

- я так розумію, що Сай вірить всьому, що кажуть незнайомці. Мабуть, він з тієї породи людей (літературних персонажів), що купують у незнайомців чарівні боби. ) Не критикую, просто, роздуми.

- сподіваюся, у майбутньому, у людей не буде банківських карток, а то б Сай зробив собі татуювання на лобі у вигляді пін-коду. Не критикую, персонаж дійсно цікавий.

- шкода, що це не фанфік на фільм "Чужі" Джеймса Кемерона, а то одна-дві зустрічі з ксеноморфами навчили б Сая уважно стежити за закриттям люків. )

- навіщо на кораблі герметична капсула, в якій немає запасу кисню? Я так розумію, що було б логіно мати таку капсулу (з киснем) на випадок розгерметизації корабля, чи потрапляння отрути в приміщенні корабля, тоді в такій капсулі можна сховатися і спокійно перечекати. А тут герметична капсула є, а повітря в ній стільки, скільки встиг вдихнути до її закриття - якось не логічно. Це не критика, а, просто, роздуми.

- а Сай молодець, пересвідчуватися, що не потрібно в туалет уже після того, як намертво пристібнув себе до крісла.

Спочатку було , а потім стало
- виходить. Сай пересидів у герметичній камері, виніс тіла мертвих, піднявся на орбіту (за кілька хвилин), і годинник додав йому десять секунд?

- вибачте, але це неправильно. Тут є "час". Про це сказав Додо


, а потім годинник почав показувати "Сорок одна година й п’ятдесят дев’ять хвилин". Тут зізнаюся, я трохи розгубився. Я думав, що це така задумка, що годинник правильно відлічує час, а в кінці виявиться, що час для Сая інколи йде у зворотньому напрямку. Думав, це такий задум. Хотів похвалити вас, авторе, що обдурили мене. А тут виявляється, що я сам себе перехитрив, бо Сай - помер. І Додо вимкнувся. Тоді виходить, що оці стрибки часу на годиннику - це неуважність автора? Чи як?

Цікава ідея. Гарні діалоги.

Дякую за історію.

мортус312, дякую за коментар й увагу до деталей
спершу, мабуть, про головне - час
так, це, на мій превеликий сором, була неуважність. Почалося із сорока двох, а закінчилося тим, що була вже друга година ночі, в мене з'явилися якісь проблеми з доступом до форуму, а тут ще й останній день подання творів на носі
ну й закрутилося.
Після повторного прочитання твору взагалі випливло багато помарок, які треба виправляти, тож прошу за це пробачення.
Щодо герметичної капсули, то вона була несправна, Сай збирався її лагодити.
розсмішили)
Так, Сай тут трохи легковажний, але мені подумалося, що це можна списати на випитий алкоголь
ще одна помарка, яка, до речі, навіть не була мною помічена до цього моменту
хоча, я думаю, якби йому припекло, він міг би вже й заморочитися й відстібнути
Ще раз дякую за увагу до мого твору, приємно, що вам сподобалася ідея

Таргард, дякую за коментар
Якось не хотілося в конфлікти влазити, думалося: хай собі Сай спокійненько помре
До того ж, як Ви й сказали, завжди залишається нікчемність буття

Моє вітання автору!

Не знаю, яку ідею ви закладали у ваше оповідання, але з моєї башти з кісток авторів бачиться оповідання про маленьку людину, яка навіть досягнівши меж Всесвіту не може достойно померти. А можна ж було такий феєрверк влаштувати

Оповідання гарне.

Успіхів на конкурсі!

Вітаю, Авторе!
Сподобалось оповідання-вестрен.
А потім - сумна філософія. Теж непогано, але настрій вже не той.
Щодо часу вийшло класно, хоч і випадково:А я не розгубився!
Я одразу відчув, що ось-ось Сай усвідомить, що час тут плине в зворотньому напрямку.
І Сай уже не помирає. Стало до біса цікаво, як він на це відреагує, який вихід із "ніщо" вони з Додо знайдуть?
Та на жаль, це виявилось просто помилкою Автора. Пічалько
Іще таке нескромне питання, пробачте, але воно мене дуже цікавить:
Ви впевнені, що варп (викривлення часопростору) і гіперстрибок (проштрикування простору) -
один той самий принцип руху?
Удачі на конкурсі!
Навіяло

Вітаю, авторе! Твіста наприкінці мені не вистачило. Бо без "вотєтапаварот", оповідання
Стає не ствльки оповіданням, скільки "ми будували, будували і врешті побудували". Але все одно, мені сподобалося!
Успіхів!

Вітаю, авторе!
Годинник Сая чомусь нагадав фільм "Час". Взагалі ідея такого точного знання часу, що лишився до власної смерті, завжди здавалася мені моторошною. Але привабливою. Оповідання сподобалось - легко читається й викликає емоційний відгук.
Успіху на конкурсі!

Юлес Скела, дякую Вам за коментар та увагу до мого твору

Ну, дивіться, я, звісно, не можу мати стовідстотковї впевненості, але якщо не помиляюся, концепція в обох стрибках однакова. Той же принцип - деформація простору за межами зорельоту, що дає змогу гіпотетично рухатися швидше світла, при цьому, звісно ж, не рухаючись. Все завдяки тій же деформації простору.
"Викривлення часопростору і проштрикування простору" - насправді, мені чомусь здається, що викривлення й проштрикування - це знову ж таки вищезгадана деформація простору. Та й сам варпдвигун, якщо не помиляюся, є збірним образом майбутніх технологій для пересування в просторі. Десь на очі потрапляла інформація, що i в Star trek варпдвигун назвивали часом гіпердвигуном.
Та повторюся, що не можу знатий напевне, цю тему, очевидно, треба вивчити доскональніше.