От неправда))) Я коли читаю Лавкрафта - не уявляю себе на місці монстрів чи ГГ, або Боварі - хто взагалі буде уявляти себе на її місці? Але читати дуже цікаво. І таких прикладів багато. А ваше оповідання не було цікаво читати. От і все:) Ви просто образились на вказані цитати.

Малось на увазі те, що він у повітрі пальцями цифри вимальовував.

Справа не в тому, що людям подобається твір, коли вони опиняются на місці героїв чи співчувають їм. Просто комусь подобається динамічний твір, у якому повсякчас щось відбувається, а комусь -- роздуми та описи.
Хтось любить, щоб було багато персонажів і санта-барбара, хтось любить камерні історії із одним-двома героями. Важливо не так те, наскільки близький герой, як те, наскільки близький конфлікт читачу. Описи "складнощів" життя золотої молоді можуть обурити і викликати відторгення у людини, яка розуміє, що у житті є проблемою насправді. Чоловіки частіше читають про війну, жінки -- про історії кохання.
Різні люди обожнюють і трпіти не можуть "Сто років самотності" за одне і те саме: когось дратує магічний реалізм і мільйон однакових імен, а когось чарують саме ці унікальні аспекти твору. От що я мала на увазі.
Навіть це оповідання -- вам було нецікаво. Але ж є люди, які відгукнулися позитивно. Отже, не оповідання нецікаве, а вам особисто було нецікаво. Буває. Це нормально.



Вибачте, якщо у вас склалося таке враження. Ваш попередній коментар справді зачепив -- мені здалося, що ви подавали свою критику доволі безапеляційно, крім того, деякі ваші питання, як я вже зауважила, навіть не постали б, якщо ви звернули б увагу на те, що прямо проговорюється у тексті. Це веде мене до висновків, що ви не вчитались. Нехай ви не зробили цього, бо вам було нецікаво. Але як можна критикувати, не вихопивши з тексту ключових подій, особливостей лору? Як можна оцінити твір, випускаючи якісь (часом важливі) моменти? Адже вони усі для чогось вкладались, кожне слово продумувалось і для чогось потрібне.



І все-таки не можу до ладу осягнути, як пов'язані флірт і те, що це по-дитячому -- малювати пальцем у повітрі. Щодо того, чому взагалі є оце вимальовування пальцями: це показує, що герой а) візуал (він ще й оператор), б) не любить сидіти геть без діла і має хоча б пальцем у повітрі вимальовувати (він постійно щось робить, маше руками, коли говорить збуджено, загалом має активну життєву позицію з розряду "навіть лежачи на дивані трусіть ногою").