Цікаво, яка швидкість? Про механізм польоту корабля поколінь узагалі смішно.

Бо зазвичай читач користується бритвою Окамма. Бо інакше - у вас же теж явно не сказано, що закони фізики там звичайні? Може власна фізика? І візіологія? І психологія? І граматика?... ну Тобто якщо відкинути бритву Окамма - фантастика втрачає зміст як такий.
Для чого взагалі починати подорож на кораблі поколінь - це ще те питання. І на нього теж автор має давати відповідь. А в оповіданні цієї відповіді немає... (пішов ще бал знімати).
Порада: читач сприймає тільки те, що написано, нічого "поза історією" для нього немає. І завжди сприймає не так, як ви те думаєте, тож варто набрати 5-6 бетарідерів і тупо питати у них "що вони зрозуміли".
Я от щоразу дивуюся.

Це мій недочит, каюсь)). Майже вся технічна інфа була видалена з оповідання через завелику кількість символів, а ця вислизнула від мене))) І з якої швидкості швидкість вважається субшвидкістю? В моєму творі виходить менше 10% від шв.св. Суб - це ж ніби близька до шв. св.? Хіба ж 10% це близько?

Звичайно все власне. І фізика, і психологія))) Для мене фантастика - це вихід за межі звичної логіки. Навіть НФ. А жорстка НФ (де все чітко по фізиці) в умовах сучасного світу - це вже не фантастика, це недалеке майбутнє. Хоча хід ваших думок розумію)

5-6 бетарідерів, та ще й з різними спеціальностями, щоб одразу виправляли не логічні моменти: фізик, хімік, біолог, психолог і філолог як мінімум))) От тільки де взяти таких бетарідерів?)
Дякую за відгук і оцінку, якою б вона не була;-)

Це ДОФІГА! Це настільки дофіга, що слів бракує. Вже і скорочення часу буде помітне. Я знаю, що великі швидкості та відстані контрінтуїтивні, проте якщо хтось пише про космос, то це треба мати на увазі. Твір не має перетворюватись на науковий трактат (хто сказав Воттс?), але варто проробляти тематику, якщо твір претендує на тверду НФ. (те саме стосується інших жанрів, але в кожного є своя специфіка. Нагадую, що Толкін був висококласним фахівцем в своїй галузі)

Прочитавши оповідання можна дійти до висновку: писалося воно поспіхом і без попереднього авторського задуму. Взагалі, весь текст оповідання - це такий своєрідний «підхід» до вирішального і єдиного епізоду, у якому щось значиме відбувається. А саме:
«Андрій дивився на камінь, а камінь дивився на нього.
"Тобі теж щось болить?" – спитав Андрій у каменя. І не почув, а скоріше відчув ствердну відповідь. Андрію здалося, що його обнімають. Він подумки обняв у відповідь.
Тоді камінь загальмував, відділився від хлопця і полетів в іншу сторону».
Мабуть, каменю таки не сподобалися Андрієві обійми.
Весь інший обсяг тексту 41827 знаків – це щось взагалі неймовірне за логічною побудовою.
По-перше, якийсь накручений безглуздий перелік смертей і народжень на борту космічного корабля, для чогось доповнений таким же переліком народжень і смертей серед родичів головного героя на Землі. Мабуть, за задумом автора це нагромадження повинно було показати, що життя і на Землі, і на борту корабля йде за одними й тими ж законами. Але ж це не так: на Землі немає анабіозних ванн, немає змін чергування та інших особливостей космічного польоту. Чогось закінчує життя самогубством після народження дитини племінниця головного героя Дана. Чому? Це так і залишається загадкою.
По-друге, автор постійно робить якісь фантастичні припущення, які навіть натяками не пояснює. Так, причиною того, що у першу ж зміну операторів на борту корабля відбувся кардинальний збій програми польоту, стала підліткова вагітність 4 дівчат у віці приблизно 15 років протягом першого року зоряної експедиції. Читач дізнається, що з 30 тисячного екіпажу корабля, 200 осіб були підлітками. Логічне запитання: нащо брати у політ підлітків, коли основна частина екіпажу весь час пробуде у замороженому стані? Щоб не розбивати сім`ї? А як же діти меншого віку? Авторських пояснень читач не отримує.
І ще одна «підліткова» цікавинка: чому цих 200 дітей відразу не загнали у стан анабіозу? Головного героя та більшість інших дорослих заморозили відразу після старту. Чи, може, дітей не можна анабіозувати? Тоді програмою польоту передбачалося, що вони будуть якось до певного віку жити на кораблі? І, мабуть, на їх життя і харчування закладалися якісь ресурси? Тоді куди поділися ці ресурси, коли з`явилися чотири народжених протягом року дитини? Автор нічого на ці питання не відповідає. Бо, певно, текст «ліпився» поспіхом і без чіткого авторського задуму.
Крім того, автор явно у школі або зовсім не вивчав елементарну фізику (хоча б на рівні елементарної кінематики по підручникам 6-7 класу), або істотно її забув. І все це привело до повного ігнорування фізичних законів підчас побудови сюжету оповідання. Автор, певно, вважає, що гігантський космічний корабель рухається у просторах Всесвіту приблизно так, як круїзний лайнер по Чорному морю.
По-перше, ота «зупинка на 128 годин для дослідження блукаючого астероїда». Навіщо зупиняти гігантський космічний корабель, коли можна прекрасно дослідити той астероїд автоматичними зондами? Це вже робиться і на сучасному рівні техніки. Може на тій космічній каменюці було щось особливе? Маяк позаземної цивілізації? Розбитий міжзоряний корабель чужої цивілізації? Читач губиться у здогадках, але автор не дає ніякої інформації.
По-друге, за словами автора корабель пролетів за 38 років відстань приблизно 3,5 світлових років. Тобто середня швидкість корабля була десь біля 10 відсотків від швидкості світла. Одночасно з цим загадковий за своїм устроєм двигун досі працює (його вимикають тимчасово наприкінці оповідання, що зробити огляд). Одночасно з цим у відсіку для анабіозу чомусь існує невагомість, а на основній частині корабля є гравітація. Як усе це поєднується з точки зору звичайної механіки, для читача залишається загадкою.
У підсумку читач залишається сам-на-сам з запитанням: навіщо цей текст було написано, що ним хотів сказати автор?

 у формі - краще "в уніформі". Бо, може, вони у формі куба або в хорошій спортивній формі.
Каталка, очевидно, теж магнітна?
Числа краще писати словами.
Сумнівно - мабуть, сумлінно?
Не знайоме, не далеко, не зворотні, в середину - схоже, спеллчекери остаточно поховали мистецтво правильного написання часток.
Мітки - позначки.
Зупинок в космосі нема. Є вирівнювання швидкості з якимось об'єктом.
Не уявляю, навіщо шліфувати подряпини.
Щеплення - зчеплення.
Сюжет міг би бути цікавим. Розділені часом люди в межах одного корабля - незатягуний поворот сюжету, навіть нечастий. На жаль, автор не скористався нагодою, натомість приплів якийсь камінь, наче рояль у кущах.