Обговорення оповідання av014 Фортуна з норовом

Вітаю!
Щось не знайшов результатів аналізу бічної чарунки із захопленою атмосферою.
А так цікаво, дякую.
Дуже сподобали петкі.

Власне, от. Перед тим, як Форті виявив всередині зонда петкі:

Дякую за відгук! Приємно, що сподобалось.
Удачі на конкурсі)

Тобто не було жодних слідів атмосфери в чарунці чи була, але звичайна придатна для людини?

Я трішечки не зрозуміла ось що: тіло Фортуната повернулося чи ні?

Не було нічого, що можна було б проаналізувати, як і на спійманій панелі.

Так сказано в оповіданні. Тобто, з ним, фактично, сталося й те, що з петкі - і малася на увазі та ж доля, як у нього (див. вище по тексту).
Дякую за відгук!

Тобто чарунку відкрили, а там те ж саме повітря з човнику?
Дякую за побажання!
Вам теж удачі на конкурсі!

Авторе, з вашого оповідання вийшов би чудовий сценарій для голівудського фільму. Усе для цього є: і поступовий розвиток подій, і мила дівчина героя, і гарний фінал. Єдине, що я б подумала над загадковішою назвою
І хоча через багато технічних деталей читалось не легко, сюжет мені сподобався.

Цікаве оповідання. А от кінцівка... я так і не розібралась, пощастило герою чи не дуже. Таки з норовом його фортуна.

Вітаю, Авторе!
Щось не дуже зрозуміла кінцівку, чи вижив герой, чи ні. Але в цілому непогано.
Удачі!

Очевидно, ідея Фортуната не спрацювала, щось пішло не так. Планета не дозволила себе вивчити, лишившись такою ж примарною, як голограма - до речі, такі думки теж були в тексті))

Дякую, втішно це чути))

Думаю, головгер цього теж не зовсім зрозумів)) Він - заручник забаганки автора, що любить відкриті фінали

Це вже як і з якого боку глянути - чисто номінально, тіло повернулося, але пам'ятаючи долю невільного піддослідного петкі, Логан у цьому не бачив особливого приводу для оптимізму. А якщо дивитися з позиції Форті - думаю, значить існую. І навіть немає особливої потреби у відпочинку, сні, їжі - так що це приводить до думки, що існуватиму вічно. Але от наскільки таке існування справжнє? Діяльна натура Форті не може про те не замислюватись))

Дякую, вам навзаєм!

Вітаю, Авторе!
Ще не вмерла Сай-фай!
Рідкісна тварючка в цій місцевості, але напрочуд живуча!
Вже за це - дякую!
А ще читав з великою цікавістю і, скажімо так, зануренністю.
Бо інакше як пояснити моє непідробне обурення тим фактом, що та балувана Ганя
так холодно розмовляє з самим Головним Героєм, і в то й же час хіхікає з якимось
другорядним? Вона що, береги поплутала?
А хлопець таки герой! Але маленьке зауваження - називати планету на честь себе коханого -
то якимось нарцисизмом відгонить.
За логікою він мав би назвати планету іменем коханої.
Нехай би її звали Фортунатою, а його якось - хоч Василем.
Тоді все було б логічно, а заодно і назва "Фортуна з норовом" заграла б аж трьома барвами!
Планета сподобалась. Спочатку - загадка, а потім - реальний рай!
Ніяких потреб і безсмертя. Точно рай, тільки моторошний якийсь.
Дуже цікава і смачна страва вийшла. Дякую!
Успіху на конкурсі! І навіяло

ЗІ. Шкода, що Ви не в моїй підсудній групі, тож до зустрічи в другому турі!
І чим же я можу компенсувати відсутність від мене одиниці?
Хіба що іще одним навіяло

Юлесе, щиро дякую за ваш відгук, він вельми тішить автора



Ваша правда, але герою таки властивий певний нарцисизм - не дуже вже хотілося писати чистого ідеального героя, тож навіть мотивація у нього таким собі самолюбуванням відгонить, так що назвати планету на свою честь - ще одна рисочка, аби це показати. Можливо, тому й не була до нього надто привітна чарівлива дівчинка Аня



Насправді так і задумувалося - тішуся, що саме так і прочиталось. Герой потрапив в рай, вийти з якого - зась. І от тепер питання, яке залишилося за кадром, але цілком проступає в епілозі: чи насправді той рай без усього, йому дорогого, так йому потрібен, якщо існування при цьому стало прісним і неживим?



І вам успіху - навзаєм!

Отож, але ГГ не зміг це проаналізувати. Ех, молодість-закоханість.

Буває