Це нормально. На колір і смак усі фломастери різні товариш не всяк.

Саме так. Перша сцена - втеча. Нервова, динамічна. Уривчасті речення це підкреслюють.

Це теж нормально. Чи головгер обов'язково має бути позитивним персонажем?

От саме для того, щоб читач поставив ці запитання, й було створено такий сюжет. Аби подивитися, як поводитиметься людина у складних, надзвичайних обставинах. І як має поводитися, щоб залишитися людиною.

Якби він усе чинив як треба, не було б ані заколоту, ані втечі, ані катастрофи, яку він зазнав. Не було б оповідання. Бо головне в сюжеті - конфлікт.

На жаль, люди - слабкі створіння!

Мабуть, ви неуважно читали:

Вони голову губернатора зберегли, тож виконали завдання. Це дуже цікава проблема - співіснування людини та робота. Роботу все одне - нова голова, стара, головним для нього є інформація. А для живої людини - ні.

Хіба можна інакше?

Навзаєм!

От. Нарешті! Кров'янка й розчленування. Бо вже було враження, що потрапив на коркурс дитячих казок. А не в Цирк – травматичне, вбивче місце, сповнене всіляких страхіть, зокрема й клоунів, як у Кінга.

Погане в оповіданні лише одне – завершення (вже на Землі).
Я в ньому чомусь зашпортався й почав кривитися. Чи забагато пояснень, чи виправдання занадто жалюгідні, чи чогось не вистачає...? Може сцени, де роботи розмовлятимуть і плануватимуть наступні розваги!? От, на початку, вони ж усі знали (через wifi ), що баки розтрощені, пального нема, але чомусь не притягнули збитий винищувач... І в кому свого "пацієнта" чомусь не перевели, а дали йому "можливість" все те пережити. Цікаво ж, чому... Азімов би плакав. А от людям, що напихають свої будинки всілякою "розумною технікою" і навіть не турбуються про її захист від стороннього проникнення – був би привід задуматись.

Якщо цей фінал ошелешує, справляє враження "як обухом по голові" та викликає в читача спротив - це саме та реакція, на яку сподівався підступний автор. Мені здавалося, що таке підкреслено буденне закінчення історії викликатиме обурення більше ніж свідомий заколот роботів. Світобудовочка вміє покарати так, що це здаватиметься нагородою, та навпаки.
Щодо Азімова - хотілося й обіграти, й показати суперечність законів, що він вигадав. Та побіжно торкнутися теми дослідження роботами людини.

Та інколи Дік здається більш людяним, ніж "формальна" людина Дональд
То хто з них людина у цьому епізоді? Тобто все складно, хочу я сказати.
Дякую вам за приємні слова й бажаю удачі на конкурсі!

Пардонте, шо пхнуся зі своїм офтопом.
А "підступний автор" не боїться раптом виграти конкурс?
Твір-бо крутезний

Та ну! Ще випиляють у першому турі. Бо - "кров-кишки-розп..." ну, ви зрозуміли.

Я не випилюю. Коляку встромив (бо твір того вартий).
Щоправда не осиковий (не було під рукою )
Успіху на конкурсі!

Щиро дякую! Успіху навзаєм!

Доброго дня!
Вітаю в фіналі!
Мені оповідання зайшло. Легко читається, оповідь розгортається, як жива. Немов фільм подивилася.

Але в оцьому місці не вірю: "Широко розкритими очима пілот дивився, як до нього тягнеться металева рука." У дядька лобове скло розбили в космосі, отже, в діру поперло повітря з маленької кабіни. А також все, що там було всередині. Чомусь мені здається, що цей факт його мусив таки відволікти від руки робота.
І що то за побутовий міксер, що кістки рубає? Мій колись від сухарів навернувся.

Незрозумілий і оцей діалог:
" – Ти знав, що доведеться вбити... – прошипів Дональд.
– Але, шануючи слухи ваші, сказати не міг. Вибачте."
Слухи - це слух?

Ну, і ще присутні дрібні одруківки на зразок "Він стояв на свої тринозі", "Підняв, щоб звільнитися від липкої бридоти, та обмір", "Дику, ти обіцяв", але вони оповідання не псують.

Дякую, авторе, мені було цікаво!

Дякую! Приємно чути.

А що пілоту лишалося робити? Тільки дивитися. Ба більше, мені здається, він уже був мертвий на той час. Тому й "широко розкритими очима", а не "пілот широко розплющив очі".

Отой міксер нікому не сподобався. Тре було спочатку спробувати. Добре, нехай буде блендер! Цей точно впорається.

"Шануючи (шанувавши) слухи ваші" - це застаріле звертання, сталий вираз, така собі ввічлива форма. Мається на увазі "пробачте на слові" або "з дозволу сказати". Роботи вирішили - якщо вже вбивати, то хоч культурно.

Дякую, що вполювали. Зараз покажу їм...

Вам теж удачі на конкурсі!