Мені подобається козацьке фентезі. Подобаються твори, в яких автор ретельно працює з історичною матчастиною. Де багато побутових деталей. Де магія переплітається з реальністю. Все це у творі є. Проте важко виокремити головне. Дуже-дуже багато всього. Меч-катана, козацькі волхви, амазонки, характерники, шинкарі, облога фортеці Кодак...
В головного героя мусить бути ціль. Яка глобальна ціль на початку оповідання у Божана Уса? Все, чого він бажає - гарно попоїсти в шинку, та щоб ніхто цьому не заважав. Та побіжно згадується про фортецю Кодак. А далі просто до сюжету додається декілька "квестів", перший із яких - наздогнати бешкетників, що поцупили гаманця в шинкаря. Про саму подію розповідається дуже докладно (половина тексту), проте в минулому часі, тобто динаміки вже нема.
Далі має бути про самого джуру, так? Бо на це "натякає" назва. Про навчання, стосунки з козаками, дівчатами, ворогами... Ні. Цього немає. Лише констатація факту:
Цитата:
Відтоді, як Божан Ус повернувся на Хортицю з двома сиротами, минуло сім років. Від Різдва Христового налічувався 1635 рік.
Далі - сцена з Туром і Далібором, яка, здається, завітала сюди з іншого сюжету, геть не козацького. До катани і волхвів дається ще одна дивина - москалі-вервольфи. Чому саме вервольфи, а не вурдалаки, перевертні? Це ж німецька назва.
От і виходить, що епізоди жодним чином не пов'язані один із одним, а сюжет побудовано за таким принципом - сцена закінчується, і за нею черговий рояль у кущах. Наприклад, як створено перехід до останнього епізоду?
Цитата:
– Перед смертю вервольф зізнався, що один з їхніх ватажків – це французький капітан, – процідив крізь зуби Марко, проштрикуючи презирливо Тура цупким поглядом, – який прибув разом з зодчим Бопланом. Його звуть Жан Маріон. Коронний гетьман Конецпольський призначив його комендантом Кодака.
Після цього йде короткий опис штурму фортеції Кодак... І що? І все? В чому полягає ідея твору?
Мені здається, що сумна історія козацького повстання, гетьмана Сулими, фортеці Кодак заслуговує на більше. А коли епізоди не мають логічного зв'язку, читається важко.
Але ще дещо у цьому оповіданні муляло око й дратувало. Це слово "жид". Я все розумію - доба, тобто епоха, в яку використання цього слова не вважалось образливим (проте, ми це знаємо лише з тих джерел, які його використовували), невласне-пряма мова головного героя. Але! Там не лише слово. Там і протиставлення зовнішніх національних ріс шинкаря і козака, з негативним ставленням до першого. Мені це було неприємно читати. Якби в автора було бажання уникнути цього, він би знайшов вихід.
Удачі на конкурсі!