Обсуждение рассказа at019 Твій убивця міцно спить...

Ідея хороша, але над втіленням ще треба попрацювати, а то схожі сюжети із зомбі, не охота читати. Ні пуху ні пера на конкурсі.

Дякую!
Наступного разу (якщо він буде) обіцяю "приготувати" щось цікавіше і більш несподіване

Авторе, Ви поставили мене перед дуже незручним вибором: чи то симпатизувати Вашому Мартинюку, чи то зневажати його.
Справа в тім, що мені дуже симпатичний його вибір - помтааити сім'ю понад усе.
Проте не кинутися назустріч диву, нехай і моторошному...
Якби в мене був такий вибір, я би зламалася, чесно

Вітаю. Класичний атмосферний горор, можливо, навіть занадто класичний. Сердечко поряд із заголовком вдало співпадає із самою історією. Успіхів!

Дуже дякую за Ваш відгук! Ви читали, обдумували, пропускали через себе мій твір - для мене це найвища нагорода!

Дякую за Ваш відгук!
Наступного разу поставлю "радіацію": більше досвіду - менше страху перед відвертими, безкомпромісними коментарями))

Що ж, ось і жаху трішки нагнали...
Добре, що твір прочитав удень, а то б не заснув.
Манюнька критика: ГГ просто спостерігає, він занадто пасивний.
Але він мені симпатизує. А факт, що буде миритися з тещею - просто низький уклін.
І ще. Тепер серйозно. В Україні на жаль часті випадки, коли злочинці не отримують по заслугах за скоєне, можна від усього відкупитися, різні рівні прав для громадян. Це оповідання мені нагадало про ті випадки і розбурхало відчуття несправедливості.
Дякую, авторе!

Вітаю авторе!
Мені ваша історія припала до душі, люблю такі оповідки, нічого зайвого і все по темі. По моторошному гарно!
Успіху у конкурсі і поза його межами!

Та таки так, часом у порівнянні з реальним життям бліднуть навіть майстерно написані хорори.

Приємно, що Вас зачепив цей герой. Хотілося зробити його саме таким - не героєм і не негідником, а просто людиною зі своїми плюсами-мінусами. В чомусь нелогічним, в чомусь слабким, але все ж нормальним дядьком.

Щиро дякую, Вам теж бажаю успіху!
Ох, нерви-нерви, скоро результати першого туру оголосять...

Різонув епіграф.
Те, що у збірці не має бути російськомовних вставок, зрозуміло. З одного боку, це лише епіграф, якщо треба, його можна прибрати. Але навіщо він узагалі тут? Ще й у якості назви.

Загалом в оповіданні два персонажі, один із яких має бути головним. Здається, що ГГ - таки безіменна жінка, вдова. Тому що Мартинець фактично спостерігач. Він пливе за течією, нічого не робить, навіть у фіналі відмовляється від складного, нездійсненного завдання. Чи викликає він емпатію? Чи хочеться поставити себе на його місце? Ні, бажання такого нема.
Подивимося на жінку. Трохи співчуття вона викликає через щиру любов до свого чоловіка. Щодо її поведінки, бажання покарати винних - чесно кажучи, байдуже. По-перше, через те, що вона неприємна. По-друге, їй нічого не загрожує. Вона фактично керує ситуацією і жодного разу не помиляється у висновках. "Орендувала" капличку під обряд - вийшло. Оживила мерця - вийшло. Хотіла покарати того, хто вбив її коханого - теж вийшло.
Далі. Як відомо, в оповіданні має бути два повороти сюжета. Перший маємо - лейтенант бачить автівку біля кладовища і це міняє його плани і призводить до нових "пригод". Поворот не зовсім неочікуваний як для такого сюжету, але розроблений досить цікаво.
Другий поворот, начебто, теж присутній. Це помста мерця. Але так і мало бути за бажанням жінки. Тож нічого нового не сталося.
Щодо "кільцевого" сюжету стосунків лейтенанта с дружиною - він має вигляд декоративної "вставки", яка трохи моралізаторські підкреслює, так скажімо, "родинні цінності". І входить у дисбаланс із головною частиною оповідання. Уявіть собі людину, яка вночі на кладовищі побачила зомбі. В якому вона буде психічному стані після цього? Я розумію, що це оповідання, це умовність. Але правдоподібність є необхідною умовою літератури. Інакше читач не повірить. Замість того, щоб повільно приходити до тями після всього пережитого, лейтенант одразу про все забуває. Думає лише про тещу, про те, як помиритися з дружиною. Бреше, що захворів, відмовляється від службового завдання... Тобто лишається остаточно всього, чим міг викликати емпатію. Може, так і було задумано, але завдяки цьому текст здається "холодним" і не чіпляє.
Ще треба додати, що за жанром це не міське фентезі. Це містика.
Удачі на конкурсі!

Спасибі за відгук і за інфу! Ех, Валера, розчарував... А ми так веселилися на його концерті в Палаці Спорту років 10 тому(((
Вам теж удачі на конкурсі!