Ну не знаю, мені ця історія видалася якоюсь штучною. "Нє вєрю" за Станіславським. Може, додати трохи більше реалістичних, життєвих деталей? Ну і вичитати не завадить. Але про це, здається, уже згадували. Бажаю творчих успіхів і нехай щастить на конкурсі!

Шановний пане Читачу!
Вибачте, що втручаюсь у розмову, проте дозволю собі додати свої "п'ять копійок".
Ніхто не сперечається, що треба вдосконалювати мову, позбавлятися суржику та русизмів (за умови, що це не є свідомим художнім прийомом, бо навіть автор в оповіданні - такий само образ, як інші персонажі).
Лише хочу підкреслити, що автори насамперед чекають від коментарів не редакторських порад, а більш суттєвих зауважень - щодо композиції, образного ряду, характерів, жанру, теми тощо. Якщо ж подивитися ваші коментарі - по-перше, це щира реклама чудового сайту толока, яким усі ми й так із задоволенням користуємось. По-друге, вибірка неправильно вживаних слів. Гарна порада, приємно, коли читач по сумісництву ще й грамар-наці. А по-третє, на жаль, майже повна відсутність загальних вражень від оповідання. Тобто саме того, задля чого автор іде на самосудний конкурс, а не відправляє текст у редакцію. Зворотній відклик - та найбільша спокуса та приваба, що змушує автора грати на конкурсі, попри знервованість і хвилювання за долю своєї "дитиночки".
Ще хочу зазначити, що ніхто не заважає кожному коментувати так, як йому подобається. Проте мистецтво коментування - така сама наука, як і мистецтво письменника. Що ширше досвід і арсенал прийомів, то краще.

Прочитала. Дуже сподобалось.
Зауваження такі. Перше - здався занадто галопуючим епілог. Чому, розумію - лишилося ліміту 500 знаків. Може, якщо пару тисяч із пробілами додати, воно б вийшло трохи повільніше. Та не синопсисом, а в дії.
Друге. Коли люди прийшли рятувати Василя, міфологічна складова оповідання тимчасово розчинилася. Цієї миті був сугубий реал, заснований не на чарівних силах, а на соцмережах. Але тут я знаю, як допомогти. Якщо існують "домовики, дашники, східники, кутники, машинники", чому не можуть існувати фейсбучники, твиттерчата, інстаграмачі. Хай вони теж у цьому беруть участь і допомагають головгеру. Бо зараз виходить так, що всю дорогу Василь звертався по допомогу до традиційних істот, аж тут йому прийшлося стикнутися з чимось незнайомим. У такому віці чорт уже самотужки не впорається з комп'ютером і телефоном. А ще й тема благодатна. Можна додати злих духів - одноглазників і вконтактерів.
Удачі на конкурсі!

Дякую!

Це точно! Хоча краще пару сотен тисяч - тоді було б, де розвернутися


Ну, тут я сумніваюся, що реал був повним, враховуючи, хто стояв у натовпі! Але мені здалося якраз цікавим вписати фентезійну підложку у події, які про людське око здаються позбавленими будь-якої потойбічності. Бо багато чого існує поруч з простими людьми, про що вони й гадки не мають! А воно ховається прямо у них під носом


Та ну, це ейджизм якійсь! Якщо у тебе в запасі вічність, а розумові здібності з часом не гіршають (ну бо, приміром, атеросклероз судин мозку тобі не загрожує)), то, на мій погляд, ти якраз будеш чудово володіти купою інфи, легко вчитися тощо. А навчитися користуванню компом може й дворічна дитина, не те що прадавній перелесник в молодому тілі



Ідея бомбезна, без жартів! Але мені би не хотілося впасти в копіювання "Американських богів", при всій повазі до Нілушки нашого свєт Геймана! А тут вони просто би вистрибнули та й продакт-плейсмент...
Ну і, як уже писалося вище, задум був, щоб усі долучилися до порятунку святині - і люди, і Явні. А якщо людей у наш час простіше скликати через соцмережі, то так тому й бути.


Дякую, навзаєм!

Загальне враження я описував
"хороше, цікаве оповідання, але..."

А от щодо "анатомічних" досліджень оповідань – то тут я не маю певності, що саме це потрібно авторові...
Причому, думаю, будь-якому авторові!
Найкраща аналогія – картини, скульптури. Не існує ж "надійного рецепту". Ба більше того – повторення вже звичних форм набридатиме людям, а щось нове й незвичне – може видатись огидним. Але, можливо, не всім! От мені Кафка огидний, але ж має "мільйони фанатів"...

Тобто, мабуть, важливі не окремі елементи, а їхня гармонія?
І, звісно ж, резонанс всього (в цілому) з читачами.

Бо от мені ідея додати ще й інетних "богів" – видається невдалою...
Можна, звісно ж, все звести до перемоги самих лише примар.
А людей перевести у роль статистів...?
Але мені здається, що оповідання багато втратить.
Люди, що відчули загрозу, помітили одненьке повідомлення від "ноунейма", поширили його, приїхали... – все це видається мені якраз-то й найсильнішою частиною оповідання. Що хоч якось виправдовує наше існування. Резонує.


Мова.
Мова – це єдиний інструмент письменника.
І якщо я бачу гарну скульптуру, з зазубринами..., то єдине, що я можу порадити скульптору – наточити різець чи що там у нього?
Якщо бачу гарну картину, яку малюють засохлим пензлем, то...
Якщо бачу гарне оповідання з невиправданим хаосом у мові... От, до речі, навіть ім'я "Єгор" видається мені дисгармонійним у націоналістичному оповіданні. У Бажова воно би було якраз, а от тут...

Можливо, у цьому оповіданні є і ще щось погане, а не лише невдалі слова... Але поки мозок обурювався ними, то не встиг помітити. Сподіваюсь, задум не був саме таким...

Шановний пане Читачу!
По-перше, коли цитуєте чиїсь коментар, не варто змінювати його зміст - наприклад, підкреслювати. Краще зацитувати лише ту частину коментаря, на яку відповідаєте. Ось так, наприклад:
По-друге, якщо електричний струм невидимий - це не означає, що його не існує. Достатньо сунути ножиці в розетку... Так і композиція, образ, характер, фабула, сюжет - це не просто слова, це науковий інструментарій. Це не анатомія (Катю, привіт ), це літературознавство.
Говорити про всіх авторів узагалі - не дуже коректно.

Не найкраща. Я вже стосовно оповідання про Лісабон згадувала статтю Лессінга "Лаокоон...". Вам теж її раджу почитати, якщо цікаво порівнювати різні мистецтва.

Не єдиний. Хоча важлива складова частина.

Подивіться у словнику, що означає "націоналістичний".
Ім’я Єгор українське. Інші форми - Єгорій, Георгій, Юрій. Єгор є українським варіантом грецького імені Георгій зі значенням "землероб". Ім’я Єгор утворено шляхом перестановки початкового звуку "р", який у слові Георгій було складно вимовляти україномовним. Єгор - просторічний варіант, на відміну від Юрія.
Коли з'явилось ім'я Єгор, іще не було ані Бажова, ані росіян.

Навпаки - у цьому оповіданні багато гарного, яке ви не помітили через захоплення мовними помилками.

Дякую, друзі, не сваріться над моїми чортами
Докину лише, що Єгор Павленко - один з моїх предків, і мені захотілося вшанувати свій рід. Але, з урахуванням нашої історії, вишукувати, чиє ім'я достатньо (чи недостатньо) українське - дуже непевна справа. Хто прийняв цю землю, як свою, і готовий битися за неї проти ворогів - той і є нашим. Хоч би яке ім'я не носив. А навіть правдивий по імені, але зрадник чи хрунь - навряд чи наш. Так гадав би і Вася Куць

Щиро дякую автору за оповідання!
Майстерно написано, чіпляє, захоплює. Браво!
Успіху і натхнення для подальшої роботи!

Вітаю, авторе/авторко!
Спочатку ложечка дьогтю. Про деякі мовні помилки уже протерли тло форуму, тому згадувати їх не буду.
То хто був головний герой - чорт чи перелесник?

Але попри це, оповідання мене зачепило. Воно пробудило в мені не просто почуття патріотизму, а і щось, що відгукнулось із глибин мого "Я", з дитинства. І чому б такому зв'язку "істота-рідна земля" не існувати, хоча би для всіляких духів? Чудова ідея!
І сподобалось, що світ описувався не відразу, а поступово, і це не заважало прочитанню, а навпаки - закручувало інтригу.
Твір я прочитав з насолодою. А ще я пишаюся вашою мужністю, що ви спромоглися написати про небезпеку від північних сусідів (бо у своїх оповіданнях я такі згадки викинув через боязнь звинувачень у розпалюванні політичних дискусій)! Та ще і як! З фентезійного боку. Гарно вийшло.
Я вперше на конкурсі не просто проковтнув оповідання, а насолоджувався його читанням!
Навіть якщо відкинути патріотичну тему, то мені сподобалась сама сутність цього оповідання - ніби вікно у ще більший світ, на основі якого можна було б написати якийсь роман чи навіть сагу.
А ще, дякую за Черкаси! Я там ніколи не був, але після вашого твору захотілось відвідати!
Дякую щиро, авторе/авторко! Щасти вам!

Вітаю, Таргарде!
Спочатку по вашому питанню: Василь "по природі" перелесник, але з християнської точки зору він біс, чорт, куць, один з видів чортів. Василь каже про те, що його звуть цими образливими назвиськами, але це не змінює його ставлення до своєї землі.
Черкаси в реалі не такі казкові, але геть усе в оповіданні має реальну основу. Приміром, Дзелень-гора справді існує і її, на жаль, і в реалі хотіли забудувати. Історично там стояв замок часів ВКЛ, а вулиці навколо - залишки ровів.
Але магії і життєвої сили в Черкасах багато, хоча вона не відразу відкривається. Або, точніше, люди її не усвідомлюють, хоча живуть у ній)
Дякую за ваш відгук!

Думаю, що зараз це моя улюблена історія з тих, що я встиг прочитати =)
Дуже крута, один з моїх улюблених типажів персонажів, як на мене - то дуже добре зліплена історія, приємна. Те, що люди прийдуть на допомогу, розумієш ще десь в середині тексту, але це те кліше, яке завжди працює =)
Дякую і успіхів.