Автор не планував, бо соромиться. Але щось мій експеримент не дуже припав до смаку і далi мабуть не доповзе, (навіть не відзначений візитом). Будь ласочка, візьміть "Наступну" до колекції? Там в мене пташки i багато.

au021 "Наступна" - N'6
виникає питання - де "Наступне"?

Не встигло, на наступний конкурс постарається.

Дякую за відгук, Птице! Автору достобіса приємно мати такого читача, що настільки глибоко копає. Бо таки так))
Успіхів навзаєм!

Спасибі!

Пам'ятаю, читав щось такого штибу, як "Шапіто-порт" або якийсь "Заєць Нумо", зараз не пригадаю, хто автор
Так ось, там ще й не такі грибочні сюжети!

Грибочків у мене багато, так. Але я мала на увазі той випадок, коли в оповіданні йдеться про героїв оповідання. Зазвичай від цього рветься, так скажімо, тканина оповідання, порушується правдоподібність розповіді.
Проте вам вдалося цього уникнути, й дуже вдало!
До речі, я згадала назву оповідання, що наводила як приклад у розмові з Юлесом на одному з попередніх конкурсів. Можливо, він пам'ятає. Якщо ви з ним знайомі, передайте йому, будь ласка, що це "Рассказ о том, как пишутся рассказы". Автор Борис Пильняк.

Цікаво)))

Дякую, пані Сокиро!

ШО?
Сокиру звільнили?!
Ур-ра! З поверненням, посестро!

З поверненням!

au011 "Кораблики з паперу"

Так виходить останнім часом, що кожен конкурс має власний "тренд". Котики там чи казки, тобто загальна тема, що виринає цілком раптово, але дуже помітно.
Здається, цього разу таким трендом стає неоднозначний головний герой. Він не позитивний, не негативний, натомість живий і багатошаровий. Це стосується найсильніших оповідань, бо дуже важко малювати такого персонажа. Набагато простіше показувати казкових принців у білих пальтах, що рятують прекрасних принцес із океану рожевих шмарклів.
Але фантастика загалом - лише технічний прийом. Головне - люди, а їхні властивості не залежать від літературних жанрів.
Та в цьому оповіданні автору вдалося, на мою думку, показати й рельєфні характери, й створити власний світ - химерний, антиутопічний, проте переконливий.
Героїні співчуваєш, співпереживаєш, навіть коли вона помиляється. Бо вона жива.
Щодо зауважень - єдиною книгою людину спалити не можна, забракне теплоти. Залиште там десь каністру з паливом. Це ж святилище - у них там усе має бути.
Щодо алюзій та ремінісценцій, про які йшлося в коментарях - на жаль, я не є прихильницею кіно, тож не помітила того, що називають "пасхалками".
Хіба що Down Under знаю - нещодавно рила матчастину по Австралії.
Проте це не означає, що цих відсилань не має бути. Навпаки. До такого постапокаліптичного світу дуже пасують прийоми постмодерну.
Удачі на конкурсі!

Щиро дякую, шановна пані Птице! Рада що Кораблики сподобались. Що до каністри - злучна думка, автор трохи не допрацював матчастину і експеримент з підпалом не проводив, а варто було б.
Так, автор трохи погрався з алюзіями, тут не тільки улюблені фільми, ще й комп'ютерні ігри, англомовна сучасна література та навіть трішечки дзену.
Ще раз дякую!

Дзен - це добре!
Бо незважаючи на похмуру реальність усього світу, цей твір залишає по собі таке враження, що ти підіймаєшся над цим світом. Що десь на обрії чекає Арден. Навіть якщо героїня його ніколи не дістанеться.