Дракотик писал(а):
Сюжет оповідання непоганий - як заявка для ретро-фільму. Присутній конфлікт, дія, поворот в фіналі. Це добре!
Але в цілому мені не сподобалося.
Бо всі ці драматургічні елементи нічим цікавим для мене не були наповнені.
Є таке. Досвід страшна штука, а старість тим більше.
Резюме: на мій погляд (який решта коментаторів, як бачу, не розділяють), твір слабкий і вторинний.
Попри це, бажаю автору чи авторці успіху на конкурсі! Бо на смак і колір друзів немає, можливо, ви просто не мій автор
[/quote]
Цитата:
Було відразу зрозуміло, що ці жуки йтимуть на смерть по власним трупам, а завойовники-земляни відгрібуть і пізнають, що війна - це зло, і нада просто перестать стрілять (на цій думці я, можливо, здогадалася, хто автор цього твору, але промовчу)). Ну, так воно й сталося.
Цікаво де? Бо в творі сталося от що: Ахарум народився, разом з родичами відбив атаку, перейшов в контрнаступ, вторгнувся у форт (один з багатьох, як стає зрозуміло у другій частині) і загинув під час спроби знешкодити машину. У другій частині відбуваються невдалі перемовини, які завершуються маневром в стилі шахіда. І все. Ніде немає жодного натяку, що замість цих трьох не пришлють нових, тільки цього разу китайця, бразильця і грузина. Війна продовжиться і після них.
Цитата:
Але зараз і світ радикально інший, і жуки перейшли у наступ, і вони зовсім не золоті.
Та невже? А як на мене, як нав'язували самопроголошені імперії свої умови решті світу, так і продовжують. Інтернет дозволяє: поцікавтеся в сирійців чи сильно американські кулі відрізняються від російських. І, бажано, не в когось одного, з зоряно-смугастим прапором на фото.
Щодо золотих жуків (хоча вони радше багатоногі краби, бо кінцівок десь пар по 10 вийшло), то колір броні натхненних єгипетськими скарабеями, другою частиною "Хеллбоя" та франшизою "Золотий лицар Ґаро". Втім, це не обов'язково для розуміння твору.
Цитата:
Мова перенасичена канцеляритом, багато які речення важко читаються. Важко зрозуміти, навіщо в 2-й частині героїв вивалюють одне одному купу інформації, попри війну та жертви з обох боків.
Приклади б не завадили
Якщо в першій частині, то охоче виправлю, якщо в діалогах, то можна вважати частиною образів. Заскорузлі мізки саме так й мислять. Щодо купи інформації: це кардинально різні види. Ні Посол, ні земляни не розуміють як інша сторона сприймає ситуацію, що склалася. Так, з високою долею імовірності, Посла мали підстрелити рядові освоювачі, але: а) Він не схожий на знайомих їм місцевих мешканців; б) Він розмовляє; в) Керівництво було зацікавлене у контакті з вищою кастою місцевих. Чому? Тому що для отримання бажаного використовуються різні методи. Можна стріляти, можна бомбити, можна засилати шпигунів для розвідки чи диверсій. А ще можна домовлятися, підкупати, шантажувати, обмінювати, зваблювати. З Ахарумами більшість зі списку не пройде, але спробувати все одно варто. Бо найбільш очевидна ознака божевілля це повторюючи одне й теж сподіватися на інший результат.
Також не варто робити помилку і однозначно заявляти, що я симпатизую Ахарумам. По-перше: в тексті чітко позначено, що вони напали першими і це було викликано саме появою землян, а не їхньою агресією. Ну й по-друге: "Ахарум" все ж не Волдеморт, тому не сказати, що я високої про них думки.
Цитата:
Резюме: на мій погляд (який решта коментаторів, як бачу, не розділяють), твір слабкий і вторинний.
А знаєте чому? Бо кожен з них бачить в цій історії щось своє, інакше від побаченого Вами чи вигаданого мною. І це і є для мене найбільша нагорода: писати твори, в яких люди знаходитимуть щось своє. А, можливо, колись й не тільки люди
Проте більшість моїх шанувальників відписалися ще в першому турі, тож Ви ще знайдете своїх співдумців.
Цитата:
Попри це, бажаю автору чи авторці успіху на конкурсі! Бо на смак і колір друзів немає, можливо, ви просто не мій автор
Помиляєтеся: я точно пам'ятаю, що отримував від Вас похвальні коментарі. Просто твір не Ваш. Можливо, наступного разу напишу щось, що Вам більше припаде до вподоби.