| РБЖ-Азимут http://rbg-azimut.com/forum/ |
|
| au020 Химерний http://rbg-azimut.com/forum/viewtopic.php?f=136&t=3999 |
Страница 2 из 2 |
| Автор: | Козачка [ 25.10.2020 19:03 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Мені оповідання не сподобалося. Зовсім. Якийсь набір слів, перемішаних, наче діжечки в мішку для гри в лото. Логіки не побачила. Сюжету немає. Головний герой - ніякий. Лізу трохи шкода, бо знаю таких жінок. Але лише трохи, бо це її свідомий вибір. Про те, що та дівчина з юності - це письменниця з теперішнього, дізналася лише з коментаря автора під твором. Не сподобалось. |
|
| Автор: | Автор au020 [ 27.10.2020 14:55 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Козачка писал(а): Мені оповідання не сподобалося. Зовсім. Якийсь набір слів, перемішаних, наче діжечки в мішку для гри в лото. Логіки не побачила. Сюжету немає. Головний герой - ніякий. Лізу трохи шкода, бо знаю таких жінок. Але лише трохи, бо це її свідомий вибір. Про те, що та дівчина з юності - це письменниця з теперішнього, дізналася лише з коментаря автора під твором. Не сподобалось. Що ж, всі ми маємо право на свій власний смак! Дякую за відгук. |
|
| Автор: | ДаО [ 27.10.2020 20:27 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Вітаю! По стилю оповідання добре - герої прописані і живі, канва історії зрозуміла, долі з рядків проступають... Мені було читати не нудно, навпаки, затягло. Так, Лізу шкода - ГГ її використовує /хоч про це й не сказано прямо/, бо - "химерний" і шансів на самотність у житті більше, ніж навпаки. У Лізиній долі багато фаталізму - неясно за що вона його полюбила, не інакше, як кармічний вузол розв'язує, а це вже дуже схоже на реальне життя... ) А відтак симпатія до ГГ нівелюється його ставленням до подруги. А кінцівку, як на мене, Авторе, змазали. Тричі верталась до останніх блоків оповідання - і не зрозуміла, що там сталося. От зараз спробую погадати - ГГ врятував дітей, забрав гроші в авто і приніс їх письменниці? А сам що - втратив крила?.. Треба б щось дописати, імхо. З повагою. Успіху! |
|
| Автор: | Фантом [ 28.10.2020 11:15 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Вітаю, авторе! Що можу сказати - я не фанат лавсторі, тож тут не ваш читач, даруйте. Як на мене, дещо плутано написано. Лізин образ незрозумілий - за що ж вона так покохала ГГ. Коли вже так не влаштовує - логічно просто розійтися і не мучитися. На мій погляд звісно. Успіхів та наснаги! |
|
| Автор: | Сокира [ 28.10.2020 14:16 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Вітаю! Цікава і романтична історія, з живими героями. Як на мене, мотивація всіх вчинків Захара добре простежується і вельми логічна. Добре зображене відчуття його непевності від того, що він «не такий, як всі», бажання десь сховатись від світу, знайти куточок, де б його не чіпали, і трохи особистої втіхи. Так, його не тягне на роль «рятувальника світу» – але ж не всіх людей тягне, не всі мають наснагу шукати для себе якісь героїчні пригоди. Принаймні, коли їх до цього ніщо напряму не змушує. Звичка завжди ховатись, уникати проблем, не втручатись в те, що тебе не стосується – вона ж насправді дуже чіпка. І те, що Захар все ж таки зрештою вирішує втрутитись і врятувати дітей – це для нього незвичний, але важливий психологічний крок. Жінки теж цікаві. Деякі рецензенти бачать у Лізі жертву, але мені здається, що тут дещо інакше. Їй самій захотілось мати незвичного чоловіка, не такого, як усі, чоловіка-супергероя. Саме тому вона прийшла до Захара сама, терпить всі незручності побуту і його нічні мандри. Її, так би мовити, гріє «долученість до таємниці». І хоча їй ця долученість, власне, нічого корисного їй не дає, хіба прикрощі, бо Захар не виправдовує її романтичних сподівань – але все одно гріє. Тому вона від Захара і не йде, хоча могла б це зробити так само рішуче, як і прийшла до нього. А для таємничої киянки Захар лишився романтичним спогадом, який вона втілює в книжках – але, можливо, навіть добре, що вони не разом, бо його романтичний образ насправді б розсипався, якби вона краще б порозумілася з ним у реальності. І це було б ще одне розчарування з обох боків. Взагалі всі мотивації героїв, як на мене, дуже життєві. Вони не якісь картонні позитивні чи негативні персонажі, а люди з власними психологічними проблемами, ваганнями і романтичними таємницями. І мені здається, що саме ця їхня неоднозначність приваблює, змушує їм співчувати, розмірковувати про їхні вчинки і сперечатись. І це насправді добре. І зображена історія влучно – начебто коротенька, але насправді у ній заховано доволі багато сенсів, і не лише фантастичних. І це мені дуже сподобалось. Успіхів і подальшого натхнення! |
|
| Автор: | Автор au020 [ 28.10.2020 16:45 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Цитата: А кінцівку, як на мене, Авторе, змазали. Тричі верталась до останніх блоків оповідання - і не зрозуміла, що там сталося. От зараз спробую погадати - ГГ врятував дітей, забрав гроші в авто і приніс їх письменниці? А сам що - втратив крила?.. Треба б щось дописати, імхо. З повагою. Успіху! Щиро дякую за відгук! Ідея була така: ГГ врятував дітей, залишив їх на узбіччі (побачивши, що поліцейське авто почало гальмувати - а, отже, малят підберуть). При цьому поранив крило і ледве повернувся додому. Але любов до безіменної дівчини нікуди не ділася, і він таки вирішив зробити перший крок - підкинув подарунок. Але наївна дівчина, мабуть, вже і думати забула про Захара, тож вирішила, що дарунок - від її чоловіка, і саме йому тепер дістанеться її вдячність. Ось. |
|
| Автор: | Автор au020 [ 28.10.2020 16:48 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Цитата: ...це мені дуже сподобалось. Успіхів і подальшого натхнення! Щиро дякую за відгук! Мені дуже приємно, що Вам (і іншим коментаторам) сподобалося моє скромне оповідання. Успіху на конкурсі! |
|
| Автор: | Сильно_Грамотный [ 28.10.2020 21:55 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Цитата: мені на спину,” – невесело усміхнувся Захар. ніч безсонних жінок,”– знітився Захар. Кома ставиться після лапки. Цитата: Важко зітхнула, сіла на одній їй видимий стільчик Якщо цей «стільчик» бачила тільки вона, звідки про нього дізнався Захар? Прокол фокалу — див. ///// Цитата: героя назвала.” Крапка теж ставиться після лапки. Цитата: Ноги і руки затекли Краще «затерпли». Цитата: Лізка знічувалася і нібито погоджувалась, але через місяць-другий знову завантажувала черговою ідеєю-фікс. Явна калька з російської «загружала». Так не можна. Ніхто не перекладає сленгові вирази. Цитата: не дай, Боже Зайва кома. Цитата: пафосним“Апчхи!”... Потрібен пробіл. Цитата: запізніло прошепотіло полегшення Захару. Полегшення — це процес чи стан. Воно шепотіти не може. Цитата: роздивилися таки роздивилися-таки. Див. ///// Цитата: Захар підняв руку, щоб прикрити очі, і відчув, що друге крило йому теж більше не належить... І що далі? Цитата: Флешка, перев’язана бантиком Флешка?.. До чого тут вона? Це дійсно її чоловік подарував, чи Захар? Чи що? * * * * * Цікавий задум. Але багато що залишилося нез’ясованим, навіть попри довгі розповіді головного героя. Звідки в нього крила? Що то за «родове прокляття»? Чому «в його роду по любові не одружувалися»? Теж через прокляття? Що відбулося в фіналі? Автор au020 писал(а): ...ГГ врятував дітей, залишив їх на узбіччі (побачивши, що поліцейське авто почало гальмувати - а, отже, малят підберуть). При цьому поранив крило і ледве повернувся додому. Але любов до безіменної дівчини нікуди не ділася, і він таки вирішив зробити перший крок - підкинув подарунок. Але наївна дівчина, мабуть, вже і думати забула про Захара, тож вирішила, що дарунок - від її чоловіка, і саме йому тепер дістанеться її вдячність. А, он воно що. Бажано, щоб це було зрозуміло з самого тексту. Автор au020 писал(а): Герой і не задумувався як білий, червоний чи золотий. Це людина, якій притаманні як чесноти, так і помилки. Вибачайте, але які, власне, в нього чесноти? Він рішуче обірвав стосунки з дівчиною, яка його палко кохала, тому що... чому? Через «родове прокляття»? А що це таке, конкретно? Чи він просто не хотів, аби вона побачила крила? Тоді це схоже на турботу про себе, а не про неї. Він урятував дітей? Довгенько ж довелося його до цього підштовхувати. Він... він... що? Ну, він слухає гурт «Друга ріка». Це, мабуть, чеснота. Ну, буває й гірше. |
|
| Автор: | Автор au020 [ 29.10.2020 22:39 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Цитата: Якщо цей «стільчик» бачила тільки вона, звідки про нього дізнався Захар? За силуетом дівчини, що сидить. А може, він добре знає, що на тому місці завжди стоїть стілець. Дякую за поради, врахую. Флешка - подарував Захар. Або чоловік. Читач це може вирішити сам для себе (а особисто Вам яка версія більше до вподоби?) Крила - це і є родове прокляття (в це в роду вірять і чомусь не хочуть втягувати в це коханих жінок... може, був печальний досвід у когось із предків, хто зна). Ви пишете про турботу про себе головного героя - погоджуюся, він любить картинно постраждати і заморочуватися. І якби батько колись не втумкав героєві в голову це "прокляття", його життя було б набагато щасливішим... та й комфортнішим. Порятунок дітей і любов до "ДР" - чом би й не чеснота? Особисто я можу похвалитися тільки другим. |
|
| Автор: | Олександр Ігнатенко [ 29.10.2020 23:34 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Вітаю. Ох, дуже таке собі! Не «химерний», а радше «ниючий». Головний герой симпатії не викликає своєю безвільністю, ще й постійно жаліється. Мабуть, задум в тому, що, поставивши себе на його, читач має відчуття співчуттям до бідолахи, але, щоб викликати співчуття, невдаха має бути харизматичним або симпатичним (не зовні, а як персонаж). Тут немає ні того, ні іншого. Принаймні, для мене. Щодо ж його так би мовити любовного трикутника... Щось подібне було… здається, у «Джетменах», але значно краще розписано (задля справедливості, вони мали на це з півсотні серій). От тільки там між персонажами була взаємодія, а ще на головного героя полювали, що додавало динаміки. Плюс, він сам себе вважав мудаком, а не звинувачував інших. Тобто, ситуацію можна було розписати краще, але в нинішньому вигляді вона мене взагалі не зачіпає. Принаймні, в позитивному сенсі. Ще от що помітив: Захар перед смертю (або, принаймні, перед тим як відключитися) мріє про червону сорочку, одружена письменниця називає героїв його ім’ям. Фактично, весь твір пронизаний виправданням зради, чи, принаймні, її бажання. Та й взагалі, все місцева романтика на рівні польських «365 днів», де показується спорідненість душ героїв тим, що вони у різних куточках світу водночас кінчають. Про русизми вже писали, але мене особливо вразило, що в коментарях у Автора «узбіччя», а от у тексті «обочина». Найчастіше буває навпаки. Напевно, все ж поставлю «2» за врятованих дітей та червону сорочку. А загалом, добре що оповідання таке коротке. Успіху! |
|
| Автор: | Автор au020 [ 30.10.2020 17:40 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Цитата: Про русизми вже писали, але мене особливо вразило, що в коментарях у Автора «узбіччя», а от у тексті «обочина». Найчастіше буває навпаки. Так, щодо русизмів Ви все правильно сказали - оповідання написане давно, а я росту, "чищу" мову, і тепер говорю вже не так суржиковано, як колись. І наче ж вичитувався текст перед конкурсом... Мабуть, виправляти свої тексти (навіть старі і трохи підзабуті) дійсно складно, і недарма газети/журнали тримають у своєму штаті стільки літредакторів і коректорів. Дякую за відгук! |
|
| Автор: | Птица Сирин [ 31.10.2020 11:34 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Сподобалося - про "не таких, як усі". Та й письменники - теж трохи "люди з крилами". Не в тому сенсі, що літати вміють, а в тому, що не завжди це зручно в житті. Тема близька, проте я свого часу про шульгу писала. Тож ви мене трохи розчулили.  Удачі на конкурсі! |
|
| Автор: | Автор au020 [ 31.10.2020 16:02 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: au020 Химерний |
Цитата: Удачі на конкурсі! Щиро дякую, Вам також! |
|
| Страница 2 из 2 | Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ] |
| Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group http://www.phpbb.com/ |
|