Цитата:
впораємося з будь-якою проблемою. – І пошепки
проблемою, — і
Цитата:
А точніше використали людиноподібних
точніше, використали
Цитата:
трохи незграбних, але напрочуд швидких і вправних роботів.
Я не розумію, як можна бути водночас «незграбним» і «вправним». Див.
/////Цитата:
Як можна відмовити нашому лисеняти?
лисеняті
Цитата:
Посеред двору, на тому місці, де стояла хата, на чоловіків дивилася страшним чорним оком глибока вибоїна.
...
І точно, андроїд за мить знайшов у ямі телефон і віддав Андрієві.
Телефон... у вирві від снаряду, що знищив ущент цілий будинок?!
Цитата:
– Марійчин! Навіть працює!
А, я зрозумів. То була давня Nokia 3310. Тоді не дивно.
Цитата:
– А там є хтось живий, залізяко? – раптом звернувся до робота Панас.
Той заперечно похитав головою.
Логічно. Нащо про таке взагалі питати? Коли замість будинку — лише дірка в землі, там навіть таргани не вижили.
Цитата:
– Ось бачиш, їх тут немає! Чуєш, Андрію, їх не було вдома!
Версія №2, значно більш вірогідна: їх рознесло на дрібні шматочки разом із хатою. Звісно, Панас намагається втішити друга, але ж...
Цитата:
– Андрію, це ти? – полинув голос з-за паркану.
долинув
Цитата:
– Нічого собі, воно ще й говорить, – здивувався Панас.
Він щонайменше тиждень тісно контактував із цими роботами, та досі не знав, що вони здатні говорити?
Цитата:
– Вміння вербальної комунікації закладено, але актуалізується лише за потреби, – відгукнувся андроїд.
А як вони в розпал бою отримували команди?
Цитата:
в наш будинок снаряд влучив. – І не чекаючи відповіді, потягла
влучив, – і, не
Цитата:
– І що потрібно робити? Сподіваюся, на робота не перетворять.
Панас розсміявся.
– Не вигадуй! Вони знайшли спосіб позбавляти людину зайвих почуттів.
Чому Панас спершу каже «Не вигадуй», а потім фактично підтверджує слова Андрія? Людина без почуттів дійсно стає схожою на робота.
Цитата:
– Слухай, про таких кажуть, що він за копійку в церкві пердне.
– І що, він позбавився жадібності після участі в програмі IDEALу?
Так, тепер він пердить у церкві безкоштовно.
Цитата:
не лише заздрість і жадібність, ай, поміж іншим
а й
Цитата:
Крізь язики полум’я і хмари чорного диму він бачив, як його дочка з останніх сил тримається за край вікна.
...
Як у сповільненому фільмі чоловік спостерігав, як його дитина падає на землю біля пожежної драбини.
А що в цей час робили інші пожежники? Фоткали це на телефони й весело реготали? Замість того, щоб розтягнути під вікном брезент, і... ну, пожежники мають знати, як треба діяти в таких випадках.
Цитата:
командир грубо тряхнув Андрія за плечі.
Краще «трусонув».
Цитата:
Він взагалі нічого не відчував....
Зайва крапка.
* * * * *
Я так і не зрозумів, що ж сталося у фіналі.
Загалом, нез'ясованим залишився й сенс всього оповідання в цілому.
Цитата:
IDEALний санітар підвівся, спочатку стурбовано глянув на новоприбулого і неочікувано радісно усміхнувся:
– Обережно, високо не підкидай, бо сонечко заздритиме і забере до себе!
Звідки йому відома ця фраза? Корпорація забирає в людей не тільки почуття, але й пам’ять, та вкладає все це в андроїдів? А навіщо?
Пригадую, в Айзека Азімова було коротке оповідання, в якому люди масово встановлюють собі металеві органи (а не пластикові), бо залізне серце й все таке інше — це круто. А роботи натомість замінюють свої деталі людськими органами. Там все це виглядало цілком обгрунтованим, бо робилось добровільно. А тут — якась незрозуміла «корпорація», мету якої автор так і не розкрив. Причому, слід зауважити, персонажам оповідання байдуже, що якесь комерційне підприємство фактично керує державою та ставить над людьми аморальні експерименти.
Скидається на те, що основна ідея полягає в наступному: скоро в Україні житимуть самі роботи. І мені це не подобається.
Вход
FAQ
Поиск
Пользователи
