РБЖ-Азимут
http://rbg-azimut.com/forum/

au016 Ведмедик
http://rbg-azimut.com/forum/viewtopic.php?f=136&t=3995
Страница 1 из 2

Автор:  Администратор [ 18.10.2020 17:01 ]
Заголовок сообщения:  au016 Ведмедик

Обсуждение рассказа au016 Ведмедик

Автор:  Сокира [ 19.10.2020 12:55 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Вітаю!
Гарна, добра і зворушлива історія! Сподобалось!
Успіху на конкурсі!

Автор:  Балацька Віра [ 19.10.2020 21:49 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Художньо і душевно, гарна робота!

Автор:  Сновида [ 20.10.2020 07:57 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Вітаю, авторе! Приєднуюсь до попередніх коментаторів - мені сподобалась ця зворушлива історія. Потребує вичитки, але то легко виправити.
Успіхів!

Автор:  Автор au016 [ 20.10.2020 16:03 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Дякую за позитивні відгуки!

Автор:  Монохром [ 20.10.2020 16:50 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Ну дуже, дуже багато описів, які не мають стосунку до сюжету. Авторе, більш виграшно починати свою роботу з чогось дивного або з активного движняку. Ідеально б – зі слів «жінка гуляла з візочком по алеях парку і якраз проходила повз чоловіка. Єдине, що не вкладалось в її припущення, це плюшевий ведмедик, якого він тримав у руках.».
Маю сумніви, що жінка з немовлям у візочку ризикнула б присісти біля такого стрьомного мужичка.
Авторе, уявіть, що друг вас попросив розказати йому про те, де ви купили свої кросівки. А ви йому такий: «…Того року була справжня золота осінь. Яскраво світило сонце, додаючи краси й без того чарівним жовто-гарячим берізкам, червоним кленам та впертим тополям, які, не зважаючи на календар, не змінили колір жодного листочка і залишались зеленими.». Ви так спілкуєтесь з людьми? Може, ви просто відповісте щось таке: «Петько, ой це було так важко, ціла історія! Годину простояв у черзі, заклинило термінал на касі, касир – у шоці, люди позаду кричать на мене…».
Однак, робота дуже спокійна. Світлий сенс вкладено. Вам від мене одиничка.

Автор:  Мавка [ 21.10.2020 03:21 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Сумна і зворушлива історія...

Автор:  ОГРеса Батьковна [ 22.10.2020 18:24 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Вітаю, авторе 016! :evil:

Бачу, що ви прохали м'яку критику, але навіть якби не прохали, гризти мені вас немає за що. Було дуже смачно.

1. Назва. Цьому твору вона личить. І я її запам'ятаю, як у свій час запам'ятала "Genius loci" (можете пошукати його тут, він гуглиться).

2. Перше речення:"В обідній час у парку була тиша". Початок налаштовує на спокійне, неквапне читання, перший абзац продовжує створювати настрій. Оповідання тече краплями меду. Ідеальне читання для осіннього дня.

3. Оповідання. Тема правильна і показали ви її дуже обережно. Для такої делікатної теми дуже важко уникнути надмірного пафосу та гри на емоціях. Вам це майстерно вдалося. Картинку побачила, герої живі і справжні. Від читання отримала задоволення. Мабуть, сьогодні більше нікого читати не буду, бо зовсім м'яка Огра стала після читання.

4. Післясмак - мед та яблука.

Дякую, авторе! :twisted:

Автор:  Семьдесят Первый [ 23.10.2020 12:28 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Если правильно понял, идея в том, чтобы напомнить про тех, кто так и не повзрослел. Возможно, где-то и правда стоит такой памятник.
Если так - интересно, где?

Если правильно понял, "окаймляющая часть", с фокусом через женщину, нужна, чтобы показать, что это все правда, а не сумасшествие Романа.

Золотая осень, как мне кажется, создает атмосферу грусти, скорее, светлой, но когда налетают порывы ветра - становится холодно.

Кажется, что и Элишева - "богом клянусь" - подчеркивает обещание героя, которое он все пытается выполнить тридцать лет.

Да и найденный капитанский компас может служить символом - того, что герой терял, но нашел свой курс в жизни.
Хотя, возможно, я уже увлекся.

Буду благодарен, если подскажете, какие еще детальки пропустил.

Есть пара замечаний:
Чи то за те, що вона відволікла мене від моїх думок, чи за те, що так тихо підкралася до мене і застала мене зненацька. - наверняка, и сами бы заметили после правки.

Нічого дивного, вона завжди так залітала, не дивлячись на мої погрози звільнити за таку звичку. - меня, если честно, резануло.
Весь рассказ - мягкий, теплый, как опавшие листья, которые шуршат под ногами.
А вот эта "угроза уволить за такую привычку" - как диссонанс. Если бы "шутливые угрозы", или "несерьезные", или вообще "не смотря на постоянные просьбы так не делать".
Роман Алексеевич получается то ли самодур (и таки уволит ее когда-нибудь), то ли бросается угрозами, которые не может сдержать, то ли просто холерик получается...
Хотя, может быть, этот штрих нужен, чтоб показать, что он так и не повзрослел толком, и продолжает говорить людям слова, зная, что обижает-оскорбляет.
А может, босс и должен быть таким.

С другой стороны, мне уже сказали, что я читаю извращенно то, чего нет. Извините, если что.

Автор:  Автор au016 [ 23.10.2020 14:35 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Друзі, дякую за коментарі і зауваження!

Семьдесят Первый, такий пам'ятник справді є.
Він знаходиться у парку "Бабин Яр", біля станції метро Дорогожичі у Києві.

Автор:  Семьдесят Первый [ 23.10.2020 15:06 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Автор au016 писал(а):
пам'ятник справді є.

Дякую!
Не знав. Не був там.
Здається, це як раз те, що проґавив.

Автор:  Юлес Скела [ 25.10.2020 14:45 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Вітаю, Авторе!
Ідея така щемлива, та й виконання відповідне...
Немає ніякого бажання присікуватись до дрібничок.
Просто перед очима так і стоїть та дівчинка з сумним поглядом
і ведмедиком в руці.
Тому й "навіяло" не буде. Просто не уявляю...
Дякую Вам, Авторе. І успіху на конкурсі!

Автор:  Козачка [ 25.10.2020 16:05 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

А мені оповідання не сподобалось. Так, тема непроста. Проте, у нас теж є непрості теми. І на цьому конкурсі є прикрасні оповідання, присвячені цим темам.
Оповідання написане наче шкільний твір. Не зачіпають усі описи, хочеться пропустити їх і дійти до сюжету, а сюжету як такого й нема. Розмова жінки з незнайомцем нелогічна. Зрештою ми бачимо, що сама жінка потрібна була автору, щоб побачити в кінці, як зник ведмедик.
Чомусь жинка звертається до героя на "Ви", а він їй відповідає "ви". В чому різниця?
Є проблеми з розділовими знаками.

Бажаю автору розвиватися!

Автор:  Инна [ 26.10.2020 23:44 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Вітаю, авторе!
Трохи наївно, але зворушливо.
Успіху!

Автор:  Панас [ 27.10.2020 16:11 ]
Заголовок сообщения:  Re: au016 Ведмедик

Вітаю, авторе!
Дуже гарна історія. Чіпляє.
Дякую!
Успіху і натхнення для подальшої роботи!

Страница 1 из 2 Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
http://www.phpbb.com/