РБЖ-Азимут http://rbg-azimut.com/forum/ |
|
au016 Ведмедик http://rbg-azimut.com/forum/viewtopic.php?f=136&t=3995 |
Страница 1 из 2 |
Автор: | Администратор [ 18.10.2020 17:01 ] |
Заголовок сообщения: | au016 Ведмедик |
Обсуждение рассказа au016 Ведмедик |
Автор: | Сокира [ 19.10.2020 12:55 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Вітаю! Гарна, добра і зворушлива історія! Сподобалось! Успіху на конкурсі! |
Автор: | Балацька Віра [ 19.10.2020 21:49 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Художньо і душевно, гарна робота! |
Автор: | Сновида [ 20.10.2020 07:57 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Вітаю, авторе! Приєднуюсь до попередніх коментаторів - мені сподобалась ця зворушлива історія. Потребує вичитки, але то легко виправити. Успіхів! |
Автор: | Автор au016 [ 20.10.2020 16:03 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Дякую за позитивні відгуки! |
Автор: | Монохром [ 20.10.2020 16:50 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Ну дуже, дуже багато описів, які не мають стосунку до сюжету. Авторе, більш виграшно починати свою роботу з чогось дивного або з активного движняку. Ідеально б – зі слів «жінка гуляла з візочком по алеях парку і якраз проходила повз чоловіка. Єдине, що не вкладалось в її припущення, це плюшевий ведмедик, якого він тримав у руках.». Маю сумніви, що жінка з немовлям у візочку ризикнула б присісти біля такого стрьомного мужичка. Авторе, уявіть, що друг вас попросив розказати йому про те, де ви купили свої кросівки. А ви йому такий: «…Того року була справжня золота осінь. Яскраво світило сонце, додаючи краси й без того чарівним жовто-гарячим берізкам, червоним кленам та впертим тополям, які, не зважаючи на календар, не змінили колір жодного листочка і залишались зеленими.». Ви так спілкуєтесь з людьми? Може, ви просто відповісте щось таке: «Петько, ой це було так важко, ціла історія! Годину простояв у черзі, заклинило термінал на касі, касир – у шоці, люди позаду кричать на мене…». Однак, робота дуже спокійна. Світлий сенс вкладено. Вам від мене одиничка. |
Автор: | Мавка [ 21.10.2020 03:21 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Сумна і зворушлива історія... |
Автор: | ОГРеса Батьковна [ 22.10.2020 18:24 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Вітаю, авторе 016! Бачу, що ви прохали м'яку критику, але навіть якби не прохали, гризти мені вас немає за що. Було дуже смачно. 1. Назва. Цьому твору вона личить. І я її запам'ятаю, як у свій час запам'ятала "Genius loci" (можете пошукати його тут, він гуглиться). 2. Перше речення:"В обідній час у парку була тиша". Початок налаштовує на спокійне, неквапне читання, перший абзац продовжує створювати настрій. Оповідання тече краплями меду. Ідеальне читання для осіннього дня. 3. Оповідання. Тема правильна і показали ви її дуже обережно. Для такої делікатної теми дуже важко уникнути надмірного пафосу та гри на емоціях. Вам це майстерно вдалося. Картинку побачила, герої живі і справжні. Від читання отримала задоволення. Мабуть, сьогодні більше нікого читати не буду, бо зовсім м'яка Огра стала після читання. 4. Післясмак - мед та яблука. Дякую, авторе! |
Автор: | Семьдесят Первый [ 23.10.2020 12:28 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Если правильно понял, идея в том, чтобы напомнить про тех, кто так и не повзрослел. Возможно, где-то и правда стоит такой памятник. Если так - интересно, где? Если правильно понял, "окаймляющая часть", с фокусом через женщину, нужна, чтобы показать, что это все правда, а не сумасшествие Романа. Золотая осень, как мне кажется, создает атмосферу грусти, скорее, светлой, но когда налетают порывы ветра - становится холодно. Кажется, что и Элишева - "богом клянусь" - подчеркивает обещание героя, которое он все пытается выполнить тридцать лет. Да и найденный капитанский компас может служить символом - того, что герой терял, но нашел свой курс в жизни. Хотя, возможно, я уже увлекся. Буду благодарен, если подскажете, какие еще детальки пропустил. Есть пара замечаний: Чи то за те, що вона відволікла мене від моїх думок, чи за те, що так тихо підкралася до мене і застала мене зненацька. - наверняка, и сами бы заметили после правки. Нічого дивного, вона завжди так залітала, не дивлячись на мої погрози звільнити за таку звичку. - меня, если честно, резануло. Весь рассказ - мягкий, теплый, как опавшие листья, которые шуршат под ногами. А вот эта "угроза уволить за такую привычку" - как диссонанс. Если бы "шутливые угрозы", или "несерьезные", или вообще "не смотря на постоянные просьбы так не делать". Роман Алексеевич получается то ли самодур (и таки уволит ее когда-нибудь), то ли бросается угрозами, которые не может сдержать, то ли просто холерик получается... Хотя, может быть, этот штрих нужен, чтоб показать, что он так и не повзрослел толком, и продолжает говорить людям слова, зная, что обижает-оскорбляет. А может, босс и должен быть таким. С другой стороны, мне уже сказали, что я читаю извращенно то, чего нет. Извините, если что. |
Автор: | Автор au016 [ 23.10.2020 14:35 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Друзі, дякую за коментарі і зауваження! Семьдесят Первый, такий пам'ятник справді є. Він знаходиться у парку "Бабин Яр", біля станції метро Дорогожичі у Києві. |
Автор: | Семьдесят Первый [ 23.10.2020 15:06 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Автор au016 писал(а): пам'ятник справді є. Дякую! Не знав. Не був там. Здається, це як раз те, що проґавив. |
Автор: | Юлес Скела [ 25.10.2020 14:45 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Вітаю, Авторе! Ідея така щемлива, та й виконання відповідне... Немає ніякого бажання присікуватись до дрібничок. Просто перед очима так і стоїть та дівчинка з сумним поглядом і ведмедиком в руці. Тому й "навіяло" не буде. Просто не уявляю... Дякую Вам, Авторе. І успіху на конкурсі! |
Автор: | Козачка [ 25.10.2020 16:05 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
А мені оповідання не сподобалось. Так, тема непроста. Проте, у нас теж є непрості теми. І на цьому конкурсі є прикрасні оповідання, присвячені цим темам. Оповідання написане наче шкільний твір. Не зачіпають усі описи, хочеться пропустити їх і дійти до сюжету, а сюжету як такого й нема. Розмова жінки з незнайомцем нелогічна. Зрештою ми бачимо, що сама жінка потрібна була автору, щоб побачити в кінці, як зник ведмедик. Чомусь жинка звертається до героя на "Ви", а він їй відповідає "ви". В чому різниця? Є проблеми з розділовими знаками. Бажаю автору розвиватися! |
Автор: | Инна [ 26.10.2020 23:44 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Вітаю, авторе! Трохи наївно, але зворушливо. Успіху! |
Автор: | Панас [ 27.10.2020 16:11 ] |
Заголовок сообщения: | Re: au016 Ведмедик |
Вітаю, авторе! Дуже гарна історія. Чіпляє. Дякую! Успіху і натхнення для подальшої роботи! |
Страница 1 из 2 | Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ] |
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group http://www.phpbb.com/ |