Сподобалося
Хороший постапок. Я не фанат жанру, але текст тримає увагу навіть у нецільової аудиторії.
Траплялися якісь мовні незугарності, але вони не заважали.
Правда, з моменту, коли Подорожній в Святилищі розповідає про ключ, фінал історії стає зрозумілим (зараз Мона дасть жару і втече), і увага тримається лише за рахунок напруги - чи зупинять Мону? І от з цим йде провисання.
Якщо автор палить інтригу в чомусь важливому, то вона має міцно живитися за рахунок іншого. Приміром, коли в детективі ми дізнаємося ім'я вбивці - в цей час маємо бачити, що в руках злочинця маленька дівчинка, і він хоче її вбити - чи встигнуть слідчі, що мчать на допомогу, врятувати дитину?
Тому бажано би було додати якогось спротиву та/або небезпек у цьому місці.
Так, трошки незрозуміло було, чому Мона раніше не розгледіла кайлотів. Шолом і темрява - зрозуміло, але є вона їх ніби й бачила? Але описувала інакше, як якихось невідомих істот. Коротше, тут варто ще раз подумати над об'ємом інфи, яку Мона бачить в оборі на початку і під час грози. А тоді ще раз випробувати цей текст на бета-тестерах
чи вони точно сприймають те, що замислив автор чи авторка?
так само треба допиляти чутливість Мони до різних неапетитних моментів - типу гидування переробленою водою. Якщо дівчина, як здається з тексту, виросла у таких умовах, то для неї все має бути норм.
Над примітками я теж важко замислилася. Якщо Мона їде від Солтлейку в Австралію, то каністри води їй не вистачить
Ну і чомусь подорожній уявлявся мені Бетменом, хоча я не фанат)))
Попри це, історія хороша, бажаю успіху!