Птиця прийшла й чекає на вас!

Вітаю, пані професор

А подивіться, будьте ласкаві, чи дійсно менеджмент виявився ефективним, чи то автор дурить читачів

as010 "Ефективний менеджмент" - № 1


Починати оповідання з іноземної мови, хай і з епіграфа - небезпечний прийом. Чи впевнений автор, що це не відлякає читача?
Принаймні, треба вказувати на зноску.
Тобто спочатку менеджмент автора не здається ефективним.
Добре, йду до гугла, перекладаю

Що це таке? Пісня? Я не дуже знаюсь на цьому. Я взагалі не бачу сенсу в цих рядках. Нічого, крім нерозуміння, здивування цей епіграф у мене не викликає, вибачте.


Зарано відкривається таємниця сюжету. Що воно таке - містичне, наукове чи щось інше - мені б краще було дізнатися пізніше, разом із головним героєм.


Це ж розтлумачка!


Їхня контора повертає людей до реальності? Чи не схоже це на психічний тоталітаризм? Як у такому випадку бути з письменниками?
*Птиця дивиться на картинку кота в мухоморах і розгублено знизує плечима*

Пані Ірина - Геращенко?

Перше прочитане оповідання - і знову кіт. Та ще з такою місією.
Що я зрозуміла? (Далі будуть сполери - за умов, що я все правильно зрозуміла).

Дмитро за рахунок власного психічного здоров'я рятує інших людей, які надто глибоко відірвалися від реальності. До того ж він володіє силою, що може створювати надреальне - про це свідчить фінальний епізод із вантажівкою.
Тобто він, з одного боку, медіум чи екстрасенс, а з іншого - чаклун.
Про бурштин і про андерсена я все зрозуміла, зі всіма алюзіями впоралася.
Оповідання динамічне, читається з цікавістю. Але мені чогось забракло.
По-перше, каламутна сама технологія. Шо робить Дмитро, коли "зшиває" відрив?
По-друге, забагато дій як на такий обсяг, і вони не мають безпосереднього зв'язку. Якби той "бурштин" був якимось чином пов'язаний із Юлькою, здається, вийшло б зрозуміліше й цікавіше. Але те лише моя думка.
А ще я не зрозуміла, до чого тут менеджмент. Бо головгер - не менеджер, а виконавець.
Загалом, сподобалося. Гарна мова. За стилем здогадалася, хто автор. Але ще подумаю. )))
Удачі на конкурсі!

Так, це пісня. Гарний олдскульний рок, раджу Автор вважає ці строчки важливими, бо

[+]

скільки найкращого з нас забирає робота. Якось так За переклад у зносці - не згоден. Але то вже тема для окремої дискусії

Згоден. Але тримати інтригу до останнього не було сенсу. Сама логіка оповідання потребувала. Максимум можна було на сцену більше потримати інтригу, потім би все одно довелося.



Нє-а. Так починається промова Супрун на зустрічі випускників УКУ.
https://www.youtube.com/watch?v=uzGQf3uo0SQ
Взагалі її монолог будувався на основі реальних виступів. Як вдалося - тут інше питання



Схоже. А як інакше вправляти мізки? Такими темпами мудрий нарід (ТМ) мертвечука зробить наступним президентом, якщо швиденько не виправити ситуацію. Письменництво - то ж трохи інша справа. Ми ж не існуємо у вигаданих нами реальностях. І читачі теж не дуже існують у вигаданих світах. Чи багато Ви знаєте людей, які живучи в Києві/Мадриді/Лондоні/Вашингтоні etc. вважають, що мешкають у Визимі/Мінас Тіріті/Меєкхані/Амбері/Нарнії etc.?



Саме так



А чом ні? Що за Азимут без кота?



Не зовсім. Не психологічного. Радше - енергетики. Надреальне теж не зовсім - він нічого не створив у реальності. Ви, напевно, випустили те, що

[+]

відрив був бінарний. З однаковою глибиною в нуль і дев'ять десятих у періоді. Якщо 1 одос - це тверда реальність, то 0 - тверда нереальність Тобто, ГГ стер себе у своїй реальності, а в Юлькиній реальності створив...щось, що її спинило. Відірвався сам і відірвав її. Власне, про систему 0-1 можна було написати детальніше, проте автор вирішив, що то буде переобтяженням і поданої градації в оповіданні вистачає для розуміння. Помилився

По різному. В залежності від класифікації відриву Врешті, ГГ ж менеджер зі звязків із реальністю, себто управлінець цими зв'язками - от і вирішує. Ситуативно.



А як же еволюція героя? До того ж, невідомо, чи зміг би він це зробити у фіналі, якби не бурштин з бізнесменом.



Відповідь трохи вище

Дякую за ґрунтовний розбір! Вам успіхів навзаєм.

Дякую, таємничий авторе!
Тепер багато чого зрозуміла, але оце

залишилося для мене темним лісом. Хай так і буде!

А чи не візьметесь, вельмишановна Птаха, розібрати "Під стягом Перпери"?

Чом ні, вельмишановний авторе as017!

as017 ""Під стягом Перпери" - № 2

Це фрагмент повісті чи роману.
Забагато імен. Неможливо втримати в пам'яті відразу всі.
Завелика концентрація подій як на такий обсяг.
При цьому - персонажі цікаві, фантазія буяє, стосунки й сюжетні лінії проглядаються.
Але фінал, звісно, обірваний.
Щодо мети персонажів - з локальними цілями все гаразд. Загальної цілі, яка починає штовхати, наприклад, того ж Крогера по "путі героя", бракує.
Чи хотіла б я прочитати це повністю - навіть не можу сказати. З одного боку, цікавий світ, неординарні істоти. Але саме як істоти, а не як характери. Дивного - багато, людського - замало. Бракує звичайної людської історії, яка прикувала б увагу.
Про кожного з персонажів можна сказати, що він кимось "працює". Крогер - воїном, Фалкор - магом, Геттіс - принцесою. Хотілося б побачити їх просто людьми, більше взнати про їхню мотивацію, стосунки. Оживити їх, так би мовити.

Удачі на конкурсі!

Вітаю, птахо, може й до Раути завітаєте?
Коти у наявності

Птица Сирин
Дякую за приділений час!
Так це "замах" на роман.
І так, про перебір з героями автор здогадувався, але мав надію, що читач, всеж, розбереться.
Можливо при збільшенні обсягу, цілі і мотивація проглядались би конктетніше. Але... Що ж, будемо працювати над характерами, щоб виглядали полюдськи
Вам удачі навзаєм!

as003 "Повітряні ріки Раути" - № 3
Заявко прийнято!

as003 "Повітряні ріки Раути"

Можна чесно сказати? Я нічого не зрозуміла.
Напевно, в мене інші грибочки.

Удачі на конкурсі!

Доброго дня, шановна пані! Розберіть, будь ласка, "Дэнни Дуоррелл". Дякую наперед!

Доброго дня!
Прочитала "шановна пані Розберіть".
as014 "Дэнни Дуоррелл" - № 4

s014 "Дэнни Дуоррелл"

Если Дэнни не видел ничего, кроме Оболочки, или чего-то не чувствовал, он не станет сравнивать, а это присутствует в его дневнике.
"Детства я не помню"
"Я даже неба не видел ни разу"
"городишка с населением в 3128 человек"

И сам себе противоречит:
"Оболочка — это наш дом, закрытый металлическим куполом со всех сторон"
"Я предполагаю, что мы живём в какой-то сферической, замкнутой постройке, хотя об этом никто не говорит"

Что я могу сказать в целом?
Трудно читать рассказ, лишенный прямой речи.
Еще труднее читать пространный текст, не содержащий конфликта.
И совсем уж неприятно, героически добравшись до финала, увидеть, что его нет.
Что текст практически ни о чем.
Есть странный, но тщательно построенный мир - искры, колонны, ядра. Но в этом мире нет живых людей.

Удачи на конкурсе!

Пані декан, а що на рахунок твору 'Походження'?