Обсуждение рассказа as021 Мрія

Вітаю, Авторе!
Оповідання викликало неоднозначні відчуття. З одного боку, написано дуже гарно, читати легко. Приємний стиль. З іншого боку, дуже лінійний сюжет, як на мене, адже після згадки про драконів одразу стає зрозумілим, що хлопчик стане одним із вершників. До того ж, не зовсім зрозуміло, чому вершники обрали саме Кірана? У творі не вказано, що він мав якісь виняткові здібності чи риси характеру. То чому ж саме він став обранцем? Його просто пожаліли? Але приємно, що твір завершується на позитивній нотці. Гарно, коли мріє справджуються.
Успіхів на конкурсі!

Вітаю!
А я уважно читав і зрозумів, що в драконів кепський характер, і казна кого вони до себе не підпускають. Хлопець про це не знав, інакше, мабуть, сам прибіг би до вершників: "Подивіться, я один із вас, дракони теж мене слухаються!".
Розумію, чому тримають таке в таємниці, інакше всіх відчайдухів-хлопчаків дракони давно би пережерли, проте дивно, що про це досі селянам не відомо, іте, що вони не освічені, не думаю, що стало б на заваді, на рівні чуток ще б і не таке рознеслося.
Мені не сподобався інший момент: так довго розписувати вагання хлопця щодо крадіжки книжки, а потім знищити цю сцену згадкою про минулу крадіжку брошки. Не робіть так, авторе.
Удачі!

Вітаю, авторе!

Спробую лагідно пожурити

Вступ. Він у вас надто описовий, розлогий і нуднуватий. Вступом автор має зацікавити читача, загачити. Ви відводите три речення, щоб показати, що ГГ мете листя. Забагато.

Мова. Ви обрали стилізацію під середньовічну Європу. І разом із тим вживаєте лексичні обороти, притаманні Україні. Селюки, дурбецала випадають із стилізації. Тут би краще підібрати щось більш відповідне. Кхмети ті ж таки, абощо.

Дії ГГ. Окрім вирваної сторінки він фактично не робить ніяких героїчних вчинків. І не робить нічого, задля такого фіналу, тут за нього все вирішує командир. На тлі неймовірної любові Кірана до драконів варто було б будувати конфлікт. Не там, де вирвати чи не вирвати сторінку, а там де він спілкувався з драконом. Такий шанс випав! Така спокуса! Ану як спробувати засідлати його? Ні, мене ж накажуть, вишмагають не менше сотні батогів! А пофіг, це ж мрія всього життя! І потім Кіран таки плює на загрозу покарання, вилазить дракону на спину і вони летять. Це було б логічніше і органічніше, за його такої любові до драконів.

Світ. Його мало в оповіданні. Хочеться історії, хоча б схематичними мазками. Згадано про війну з варварами. Ок. Війна скінчилася, є герой цієї війни, є книги про це. Тут все гарно. Але далі. Вершники досі існують. Навіщо? Знову йде війна? Чи що відбувається у світі? А хто ще населяє світ окрім драконів? ну і т.д.

Позитивний фінал радує, проте хотілося б, щоб Кіран зробив трохи більше для досягнення цієї мрії.

Успіхів та наснаги!

Авторе, дякую! Дуже сподобалося. Можливо, і є всі ті недоліки, про які писали попередні коментатори, але мені це оповідання так "лягло на душу", що я їх не помітила. Успіхів!

Вітаю, авторе!
Може, й можна до чогось прискіпатись, але не хочеться. Бо емоції хлопчика, його пристрасть передані так достеменно й виразно, що це по-справжньому зворушує. Дуже сподобалось!
Успіху на конкурсі!

А. Тут сердечко.
Ну що тут сказати. Я обожнюю мультики із серії "Як приборкати дракона".
Але тут не повірив. Вибачте.

Очень даже неплохо написано. читается легко и приятно. Есть недостаток: некоторые сцены уж очень подробно расписаны, можно чуть сократить. Мир интересный, хочется узнать про него больше. Хочется узнать дальнейшую историю ГГ. Удачи на конкурсе!

Вершники Перну?

Зайва кома.


дочекатися, коли


темно-багряний


скривилося


Демонстративно? Це слово не може бути присутнім у лексиконі головного героя — неосвіченого сільського хлопчини.


Дивне та неприродне чергування минулого і теперішнього часу.


темно-сіру


привілей — пізнати


вести — може


скажу, як


прихвалював, аби


завгодно, щоб


і, звертаючи


вчитель, помітивши


учитель навіть попрохав


дітей — мовляв, навчання


безодню

Краще пошукати суто український вислів. «Зійшли нанівець», наприклад.


книгу — ту саму, сіру,


подих, слухали


учителеві, намагаючись


Краще «найменшої риски».


зайнятий, не


Надто багато імен. Треба: «поглядав на хлопця», «відчував погляд панича».


зібрав


Певно, пані


Навмисно.


Може, перевіряє


упізнав — це


сторінку, вишукуючи


кілька сторінок до того місця, де


Зайва кома.


немає, Кіран


збивався, ніби


її, щоб


Краще б і в решті випадків вживати слово «малюнок», а не «картинка». Це слово більш українське та доречне в даному випадку: якщо книжка рукописна, її саме розмальовано від руки.


уявити, як


звісно, зможе здогадатися, чиїх


робота, не





передбачав — «предвидел». Якось воно не до ладу. Краще «передчував», «розумів».


по-іншому


ним, гидливо піднімаючи поділ сукні, дріботіла


Зайва кома.


Вірончику, що


відкладав, не


ви! — Кіран


Зайва кома.


поглядом. — Роздягайся!





Авторські слова серед прямої мови виділяються комами.


можна, пані

На цьому з граматикою все, бо й справді — так далі не можна. Помилки в кожному другому реченні.
Таке враження, наче автор сам — мешканець того світу, і вчився читати-писати самотужки, за краденими книжками.
Це, звісно, багато що пояснює. І певною мірою виправдовує.


Е-е? Тобто сорочку спочатку зняли, потім одягли, потім знову зняли?


Ото треба було пригадати, перш ніж псувати книжку.


Прокол фокалу. Див. «Фокализация»

* * * * *

Що ж, мабуть, тепер у головного героя все буде добре. Та мені щось якось байдуже.
Проблема в тому, що винагорода видається неспівмірною до вчинку. Що такого зробив головний герой? Навіть не можна сказати, що він єдиний з усіх людей проявив доброту до страшного дракона, бо ж насправді вони давно служать людям. Перед цим — хлопець зіпсував цінну книжку, брехав старшим. Це — велика заслуга? Аж ніяк.
До речі, перед цим він це й брошку вкрав. Може, саме в цьому його покликання?
Неприязнь до Віронія також не прикрашає Кірана. Так, панич поводиться зверхньо й зухвало. Але це цілком природно в його становищі. Зрештою, він не зробив Кіранові нічого по-справжньому поганого. У тому, що його покарали, хлопець винен сам.
Окрім того, епізод із покаранням видається надміру пафосним. Якщо головний герой поводиться як звичайна людина (що загалом добре), треба зберігати послідовність і не змушувати його героїчно мовчати, наче партизан на допиті.
Отож — герой не робить нічого суттєвого. Його тріумф не виглядає заслуженим.
І є великі сумніви, що він позбувся поганої звички цупити чужі речі.

Приветствую автора!
Как по мне, слишком прямой сюжет. Буквально с момента, когда заявляется, что ГГ страшно прётся с драконов было понятно, вокруг чего будет строиться основа.
А вот взаимодействия мальчика с драконом можно было бы и покрасочнее описать.
Желаю автору творческих успехов и удачи в конкурсе!

Щось ви якось дуже різко. У мене головний герой викликав дуже теплі почуття: він живий, йому хочеться співпереживати. Загалом оповідь дуже душевна.

Взагалі-то коментувати слід оповідання, а не чужі відгуки. Давати пояснення чи сперечатися має сам автор.
Втім, оскільки він не озивається, дозволю собі відповісти.
Це — пригодницька фентезі, а не лірично-сентиментальна. Головний герой хоче не просто літати на драконі, а стати воїном.
Зараз — він не виглядає майбутнім захисником зневірених. Він поводиться як маленький злодюжка.
Порівняйте його з героєм оповідання as031 «Зови меня своим именем», який, долаючи страх, вирушає в небезпечну подорож. Це порівняння — не на користь Кірана.

Вітаю. Сердечко, тому не сваритиму. Оповідання дуже простеньке та передбачуване, але загалом добре та оптимістичне. Більше схоже на початок чогось більшого, ніж самостійний твір. Щодо мови Сильно Грамотний все детально розписав, я ж від себе зауважу, що Ви надаєте перевагу спільним словам в українській та російській. Це не явні русизми, але якщо вживати їх так багато, то все одно ріже око.
Успіхів!