Обсуждение рассказа as012 Блакитна стрічка

Миле, добре і трохи наївне оповідання, я такі лююблю. Трохи є перепояснень і повторів, можна підчистити.

Про горигризів і коштовне каміння мені відразу Сандерсон пригадався і прірводемони з яхонтосерцями. Гарна задумка з передачею сил через камені.
Загалом оповідання тягне на щось більше, бо залишається багато відкритих питань. Треба дізнатися що сталося з дівчинкою, розповісти політичні інтриги чарівної ради, розвинути тему про зло і чи зла Волошка, якщо в ній така сила, бо вона добряче на Яла повпливала. Треба розвивати як вона буде підкорювати ту силу. І про Білоцвіта, який бунтарний чарівник теж цікаво дізнатися.

Вигадані тварючки - класні, але трохи б більше їх описати. Про горигриза ми знаємо що він гризе скелі, великий, гладкий і сірий. Трохи б більше конкретики і щоб щось оригінальне в нього було. 34 лапи наприклад і сяюче четверте око Крилаті свинючки теж норм, але роздиночку їм вліпіть. Якщо вже створювати світ то гарненько!

Підліткові фентезійні пригоди у вигаданих світах – моя слабкість. Авторе, пишіть книжку, я куплю

Хорошая детская повесть, чтение увлекло, затянуло и не заметил как дочитал до конца. Понравились крылатые хрюшки, и то что Круть оказался живым. Светлое, доброе произведение. Автор, сделайте из этого вещь покрупнее, идея и замысел вполне на приличный роман

Міль, Філін, дякую за теплі коментарі та рекомендації!
Тішить, що сподобались фантастичні тварючки , беру до уваги побажання щодо деталізації.


Власне, ще багато про що хотілося б розказати і тепер дійсно замислююсь, чи не розширити цю історію.
Це чудова мотивація, дякую!

Вітаю, авторе!

Гарне оповідання із заділом на велику форму. Круть взагалі чудовий, сумно, що Ял лишився без нього. Неоднозначні враження лишилися від магів. З одного боку добре, що вони не всесильні все-таки. З іншого - ну відшукати колегу не таке вже й важке завдання. Здається. Ще не зовсім зрозуміло щодо магії. На церемонії камінь обирає чаклуна і, наскільки зрозуміло з історії, втрачає силу. Логічно б припустити, що кожного року з'являється єдиний камінь, що робить вибір. Інакше виходить, що офіційно щороку додається один маг. Назвемо офіційним. А коли каменів з'явилося декілька (як от у вас) то мають бути і умовно нелегали. Про яких не сказано ані слова. Проте, якщо воно так, то про це хотілося б почути. Та й зайвий мазок до зображення світу був би тільки в плюс. Якщо ж то не так і нелегалів не існує, видається дивним, що камінь нікого не обирає на церемонії, бо мав би. Тим більше, хронологічно церемонія відбулася раніше, ніж Ял зустрів Волошку і та торкнулася іншого каменя.

Здається я вже і сам заплутався, і вас заплутав

У всякому разі оповідання сподобалося.

Успіхів і наснаги!

Фантоме, дякую за коментар! Приємно, що сподобалось.
Зараз спробуємо розплутатись
Так і є.
Каменів можуть знаходити більше/меньше одного на рік. Чаклуни використовують монемуси не лише для церемоній, . Монемус - передавач, він транслює силу. Раз на рік дар передається лише одній дитині. Чаклуни контролюють цей процес: збирають усіх можливих претендентів і забезпечують їм доступ до монемусу.

Волошка торкнулась монемусу якраз у день церемонії приблизно опівдні. "Нелегально" передача сили відбулась через нестандартність дару та параметрів відбору (народилась не в найкоротший, а найдовший день, років вдвічі менше).
Мені також дуже шкода , але сподіваймося, що вони ще обов'язково воз'єднаються
Успіхів навзаєм!

Чудова казка, читається на єдиному подиху. Муляло тільки два сучасні слова - атмосфера і розцінки. Та ще в самому фіналі шматочок синопсису. Напевно, автору забракло часу.
Ще здалося, що Ял занадто легко подолав чародіїв за допомогою суто фізичних перешкод.
Удачі на конкурсі!

Це пролог?
Так, історія здається завершеною, але таке відчуття, що років за десять від останньої в ній крапки справжні пригоди лише почнуться. Я б почитала.

Птице Сирин, дякую, що поділились враженнями!
Радію, що сподобалось!
"Атмосфера" підступно прокралась до шинку.
І автор побоявся надто розігнатись і вийти за межі ліміту
І Вам удачі!

Мавко, дякую за зацікавленість історією!
А, що, це ідея!
Одже мушу серйозно подумати про відповідне продовження

Ще додам ложку дьогтю.
Мені забракло напруги в фіналі. В кульмінації герой мусить утратити майже все й опинитися перед вибором із двох однаково неприйнятних варіантів. Тоді й гепі-енд сприймається як заслужений, здобутий великою ціною. Цього немає.
Проте все одно оповідання гарне.

Вітаю. Чудове оповідання, поки що мій фаворит. Гарно розписаний цікавий світ з крапкою оригінальності, захоплююча, неоднозначна історія. Так це казка, тому багато що прощається та дозволяється. Особисто я зазвичай полюбляю більшу неоднозначність, себто якщо сила чорна, то має жахати не розмахом, а саме своєю темністю, типу ожилих мертвих звірят чи всохаючих навкруг дівчинки квітів. Тобто додати більше причин для сумнівів. Плюс, як на мене Ял надто довіряє дядькові, тоді як читач не має для цього жодної причини. Принаймні, особисто я зовсім в ньому не впевнений. Тут так би мовити не завадило більше розповісти (а краще "показати" про нього).
Речення дещо перезавантажені і подекуди є невдало побудовані фрази, але я сам таким грішу, тож скаржитися не стану. Загалом це чудове оповідання з дуже теплою та приємною атмосферою, тож успіхів і потрапляння в другий тур!

Жахливе слово. Особисто мені одразу уявилася інавгурація Добкіна. Серйозно, варто закінчувати з цим просуванням "ге". Можна навіть поспекулювати і заявити, що в нас таке "Ге" саме тому, що ми його всюди тицяємо.

Це погроза?
Якщо ви маєте зауваження до інших критиків, пропоную перенести це обговорення у флудилку, щоб не захаращувати тему оповідання офтопом.

Вітаю, авторе!
Дуже сподобалось! Незвичні чудернацькі істоти, незвичайні магічні артефакти - все це дуже цікаво. Приємно бачити оригінальність у цьому питанні.
Успіху на конкурсі!