Гаразд, умовили. Не буду більше про наркотики і на білому коні.
До речі, я не курю, але міцну каву дуже поважаю...
Що до згаданого оповіданнячка, то думки крамольні вже з'явилися...

Дякую за відгук!


Планувався цикл, але автор сподівався, що ця робота може працювати як самостійне оповідання.


Дякую. З неї якраз шматок довелося вирізати за заради ліміту, і побоялася, що Ріновській "ментал" не дуже зрозуміють.

Бабака це причина, чому дівчинка загубилася, побігла за тваринкою, та стався обвал. І в фіналі гра слів, Рада є подарунком для Навчі, дівчинку знайшли у степу. Рада бажає подарувати Ріну степову тваринку (від себе і планети).
А ще "корабель" Рін теж тваринка, вона жива, біотехнологічна штука.

Даруйте, ніяк не второпаю, в чому ж полягає згадана вами «гра слів у фіналі».

Так, рятувати милих і невинних легко. (Тим більше, як прихопив бабаку) він не пам'ятав. От якби вп'ялася зубищами герою в руку, а він її все одно витягнув це було б шляхетно. Он у сусідньому оповіданні песик сам хлопчика врятував, а потім ще ногою отримав, оце шляхетність. А тут радше "Супермен знову всіх врятував".

На жаль. Мабуть виключно мої асоціації. Робоча назва була "подарунок".
Дівчинка - "подарунок" від "степу" для Навчі. Монгольське ім'я зі значенням "подарунок" - Радна, але чоловіче, тому Рада.
Дівчинка дарує "Бабаку", місцеву тваринку Ріну, знов "подарунок". (Насправді Рін "Бабаку" не взяв.)

Рін - не супермен. Мутант з деякими здібностями - телепатія, швидка регенерація, може лікувати, може кидатися блискавками. У нього поганий характер: максималізм, тут ще юнацький, але й в цілому, дуже впертий, трохи зарозумілий, часто йде у супереч. За вартового й викрадення Лисиці йому ще прилетить. Тобто він міг зробити, то що він зробив, і повинен був, але іншим способом.
Як забрав тваринку він не пам'ятав тому, що на той момент йому було зле після занурення, Рін багато речей робив автоматично і несвідомо. У фіналі йому взагалі сильно дісталося.
Я про свого персонажа ще довго можу говорити і занудно…

Дякую, тепер зрозуміло.

Не буду оригинальным. Зато буду честным. Плохая вычитка заставляла мои глаза спотыкаться и ломать ноги. Далее. Идея очень хороша, но персонажи не совсем понятны. Не ясна мотивация некоторых из них. Вернее большинства. Получилось что-то вроде "Есть верхушка и она плохая. Есть обычные работяги и они крутые. Поэтому они будут делать что хотят и ничего им за это не будет." Есть маленькая проблема в том, что это, простите, "старый, вонючий ход". Он безусловно рабочий. И в вашем рассказе он тоже работает на ура. Но пробивается чуть ли не со старта.
А в целом, мне понравилось. Желаю автору творческих успехов и удачи в конкурсе

Вибачте, автор впертий і намагається писати на мові, яку знає найгірше.

А можна тут докладніше, що саме не зрозуміло?

Дякую. Вам теж удачі.

А можна тут докладніше, що саме не зрозуміло?
[/quote]
Для начала: молодой учёный, который мог бы доложить кому следует о происходящем, но, по сути, своими собственными руками подвёл под монастырь всё поселение, включая любимую женщину.
Любимая его женщина, тоже странный персонаж. По рассказу складывается впечатление, что Олеж приполз к ней побитой собакой. А она в свою очередь оказалась на тот момент доброй женщиной не самого тяжелого поведения. Пожалела его и дала. (Так би мовити "приголубила"). А потом и совсем себе забрала, когда он чутка освоился.
Далее: гражданский военный лётчик, который до уср... очень сильно радовался своему назначению на должность, ни с того ни с его рвётся головой вперед в наглухо неадекватную авантюру. И это при условии что он работает на режимном военизированном объекте. Да, возможно он не пойдет под трибунал. Но содействие в угоне ВОЕННОГО корабля, является преступлением даже по цивильным законам. И если Пит, просто хотел поступить правильно, то это не ясно читателю. Тем более, что он сам, вроде как, все время сомневается. По крайней мере такое впечатление.
А вот его новый товарищ Рин, наоборот. Являясь представителем другого государства, и по всей видимости лицом политически неприкасаемым он делает то что считает нужным, не особо задумываясь о последствиях, поскольку ему никто ничего сделать не посмеет.
Plus Slovo. Девочка, которая, по всей видимости, амарийка, слишком слабо прописана. Чувствуется, что её роль недостаточна. Как будто её должно быть больше.
Вот именно это мне непонятно. Почему они делают то, что делают? Где хоть какая-то подоплёка?

Дякую Ванку,
Мені зрозуміло, де незрозуміло. Можу спробовати пояснити...
Дівчинка не амарійка, вона місцева, один збіг, що телепатка, Піт не військовий, вчорашній студент, повірив амарійцу, що відмаже. У місцевій громаді не прийняті контакти з не місцевими, як Олеж. А вчений - "ботанік", тобто не з цього світу. Тобто якщо дивитися у такому контексті, то начебто логічно.

Есть один ма-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-аленький нюанс. Я не увидел этого контекста. Он не очевиден читателю. Даже если очевиден вам. Не забывайте, что читатель знает про ваших персонажей меньше чем автор

[/quote]
Згодна, могла недосказати. Не люблю в лоб подавати, а натяки можуть бути неявними. Нагадало мою п'ятничну розмову з начальством:
- Ось, все там є.
- Якщо я не бачу, значить немає.

В тому й справа, що те, як йому прилетить у оповідання не потрапило. Як на мене, все ж історія Олежа зайва. Врешті-решт, Рін вирушив рятувати тих, про кого геть нічого не знав, тому й читачу не обов'язково.



Це теж не досить яскраво відчувається. Але є, з цим не сперечатимусь.



Всі ми такі.

Именно!