Сокира писал(а):
Вітаю, авторе!
На мій суб’єктивний погляд, оповідання має суттєві плюси й такі ж суттєві мінуси.
З плюсів: добре, вправно написано. Приваблює ідея щось зробити з бовдурами, які не тямлять, що взагалі відбувається довкола, і здатні цілком демократично обрати усіляких мертвечуків і фактично знищити власну країну. Помітно, що автор за це переймається, і загалом до цієї ідеї я теж ставлюся повністю схвально.
Мінус – засіб реалізації цієї ідеї. «Експеримент», описаний у творі, дуже сумнівний з багатьох боків. Перше, і головне – воно так не спрацює. Людей неможливо «повернути до реальності» подібним чином.
За сумнівність згоден. Гадаю тут не те, що зовсім не спрацює, тут, певно, залежить конкретно від людини. З кимось може і спрацювало б, з кимось ні.
Сокира писал(а):
Еммануєль – взагалі не було чого лізти. По-перше, фізичне вдоволення і емоційний стан кохання насправді не мають між собою нічого спільного. А «залипання», тобто міцне поєднання в психологічній картині особи цих процесів – це якраз і є відхилення, яке спричиняє купу проблем. До того ж цьому випадку повернення дівчини до «реальності» спричинить хіба що величезний рівень цинізму і, найбільш вірогідно, прагнення брутально безсоромно використовувати секс заради того, щоб вирватись з оцієї кімнатки з проваленою канапою. З казна-якими наслідками для оточуючих її чоловіків. Бо якщо немає задоволення в уяві – це задоволення буде шукатись в інших сферах, і не настільки безпечних.
Насправді, тут, гадаю, те саме - залежатиме від конкретної людини і від її психики.
Сокира писал(а):
Андерсен. Ненависть до «ропухи» - це не основа. Це наслідок загальної ненависті, у якій живуть ці люди, і яка породжена їхньою тупістю і неспроможністю впорядкувати власне життя і енергетичним проваллям. Добре, в них прибрали ненависть до «ропухи» - але все інше лишиться все одно. І вони незабаром знайдуть новий об’єкт для ненависті. Бо без цього вони не знаходять сенсу у власному житті. До речі, автор не показав, як ця родина змінилась після «лікування». Може, тому, що сам не уявляє?
Звісно, не основа. І андерсен - тут же не тільки ропуха. Фактично, віра в оті макаронні вироби, що розвішують по вухам. В оповіданні ж наведений і інший варіант, окрім ропухи. Звісно, ропуха - не основа. З вашим висновком цілком згоден. Але якщо їм привити критичність - то може і решту проблем вони самі зможуть вирішити? Звісно ж, не факт, але надія то є. І так, автор не показав, бо він, зараза, хитрий. І сам достемно не знає результату
Сокира писал(а):
Бурштин. Це взагалі медикаментозна клініка. Добре, хай Дмитро перегнав чоловіка з манією величі у стан «слимака». А що далі? Слимаки не люблять почуватися слимаками. Вони стають найбільш небезпечними саме тоді, коли усвідомлюють себе жалюгідними і неповноцінними. Комплекс гіперкомпенсацїї ніхто не відміняв.
Тут радше, не так перегнати із стану в стан, а витягти людину з її шкаралупи. Показати справжній світ і місце людини в ньому. Зі слимаком переграв, несло вже
Сокира писал(а):
Сам Дмитро. Людина, не здатна сама утриматись у реальності і маючи проблему зі стосунками, «лікує» інших. Зрозуміло, що це «синдром Відока» – щоб спіймати невловимого злодія, треба доручити це іншому злодієві. Але факт лишається фактом. До того ж це чудовесенький зразок подвійних стандартів не лише у Дмитра, але й у автора. Завдяки здатності до глибокого «відриву» Дмитро стає найкращим менеджером» - то, може, ці відриви таки можуть бути корисними, а не шкідливими?
І це також. Проект то пілотний. Досліджують наслідки. Про корисність поки не дуже відомо. Малося на увазі, що Дмитро відірвався настільки, що ніхто ще такого не міг зробити. Тут поміркую, як на цьому акцентувати.
Сокира писал(а):
Але взагалі отаке втручання – той самий випадок, коли добрими намірами вимощена дорога в пекло. Загальна концепція автора зрозуміла. Але її реалізація мені здалася вкрай невдалою. Ще й тому, що «виправлення» спрямовано на жертви, а усувати треба першопричину – тобто, тих, хто спотворює інформаційний простір. Проте про це у автора ані слова. І це дивно. Караємо жертву і не зважаємо на злочинця? Щось мені це дуже недобре нагадує…
Гм... Та справа в тому, що покарати злочинця, у тому ж випадку з андерсеном, теж нічого не дасть. Лікувати тут треба саме жертв, бо якщо вони не навчаться критично мислити, будувати причинно-наслідкові зв`язки, аналізувати, прогнозувати - все так і лишиться. На місце покараного злочинця прийде інший і так само "вилюбить" мозок. І отримаємо біг по колу.
Дякую за детальний аналіз. Є над чим замислитися.
Вам також успіхів!