Диано Веллс

Приємно, що сподобалося. Якби події протікали повільніше - втратилася б динаміка, особливо у фіналі. Та й самих подій там не так вже багато

Гарне оповідання.
Тема для мене болюча. Двох друзів поховав за час війни.
Дякую, авторе!

Панасе, дякую.

Оповідання на військову тематику коментувати складно, але, можливо, авторові згодиться щось з моїх вражень.
Натяки - це і плюс, і мінус. Я чесно не зрозуміла до чого тут вставка з чергою. Натяк на потяг і студентів найчіткіший, і те я не впевнена, що всі читачі одразу здогадаються без додаткової підказки (може допомогла б згадка про рік тощо).
Щодо ідеї самопожертви заради друга - тут без зауваг - такий хід завжди чіпляє. А от у моменті втрати дорогого для ГГ собаки щось мені різонуло - ця жертва сталась якось швидко і, виходить, безрезультативно. Щодо виконання обіцянки зберегти родичів: чоловік Світлани Марківни теж родич, але ГГ нічого не зробив, щоб його врятувати. Образність зі стежкою гарна.
Авторові успіхів!

Бузковий драконе, враження завжди потрібні.

Щодо натяків. Там сцена динамічна і преобтяжувати її інформацією не хотілося. Черга виникла як наслідок того, що така собі "гра м'язами" і залякування військовими здобутками не подіяло на ГГ. Черга - наступна спроба деморалізації, тиску. Тут, звісно, авторське бачення, тому багато хто може не погодитися. Радянська черга і дефіцити останніх років - то приниження людей. Тому психологічна атака на гідність сталася останньою.

Щодо собаки. Тут не так жертва, як просто бій. Кудлай першим відчув ворога, першим і пішов у бій. Відчув на запах. Адже що у вбивці його колишньої власниці (що Кудлай - Христинина собака сказано в тексті), що у іхтамнєтов (про це випустив з уваги, і не окреслив бодай реченням, що і собака пройшов війну з ГГ), що у почвари - спільний запах. Певно, це не дуже зрозуміло з тексту, поміркую.

Чоловіка ГГ намагався зупинити, але не зміг. Та й почвара не з'явилася у той раз. ГГ ж навмисне не йшов рятувати - як завжди лише супроводжував. Але коли з'явилася почвара - прийняв бій. І завернути Світлану Марківну вдалося вже після того, як ГГ був мертвий, тобто перебував на іншому боці шляху. Живому б не вдалося.

Дякую за увагу до оповідання. Вам успіхів навзаєм!